Кажуть: ”Людина – розумна”. А основним інструментом “корекції і ремонту” сірої речовини у людському черепку є язик. Господь дав людині язик і можливість говорити, що й відрізняє її від решти мешканців Землі. Ми говоримо, бо розумні. Ми спілкуємося і стаємо розумнішими. А це - дар Божий!
Бог дав – Бог і візьме…
Кажуть: ”Яворівщина – таке собі, міні-Закарпаття”. Хтось може й не погодитися, хоча, якщо взяти до уваги специфічні моменти політичного і господарського життя в обох регіонах, не погодитися важко.
На Яворівщині існує “уміло відлагоджена” чітка вертикаль між районом (керівник – “скритно-відкритий есдек” Микола Довба – так кажуть) і Адміністрацією Президента (керує Старший Брат – есдек Медведчук). А що вже казати про вертикаль “Закарпаття – Адміністрація Медведчука”?
На Закарпатті, шляхом появи “швидкоспілих боровиків-особняків”, посеред обжитих ведмедями диких гірських місцин, чудово прижився старий-новий вид “політичної фауни” – “медведки”. І на Яворівщині, за останні роки, “медведка”, стала справжньою “царівною” над усіма іншими “політичними звірятами”.
Хто такі медведки? Їх знають усі, хто має хоч якусь дотичність (у прямому розумінні слова) до землі: це дивні земляні створіння, що підгризають і з’їдають коріння та коренеплоди. Справжнє лихо для селян і городян-дачників.
Можливо це фатальна випадковість, а можливо – “життєво-природня” закономірнісь, але з кінця 90-х ХХ ст. мешканці Яворівщини на медведок стали скаржитись частіше. Тут логіка проста – до медведок земляних добавились “медведки” політичні, тобто сума “кусючих” і „жуючих” створінь просто стала більшою.
Саме під кінець ХХ ст. на Львівщину прийшов і “глибоко зарився” Медведчук-молодший. Використовуючи можливості ДПА – одного з “найстрашніших” контролюючих і караючих органів, він створив на Львівщині (а ля Закарпаття) один з найсильніших обласних партійних осередків есдеків. Оскільки податківці можуть “прогризти гілку або перекусити корінь”, на якому сидів той чи інший бізнесмен (-леді), то у них (“медведок”) існують не останні важелі впливу на бізнес. Відповідно – на Яворівщині (як і в інших регіонах області) проводилися “добровільні” «зарахування в члени” представників місцевого бізнесу, або залучення їх до числа спонсорів старого-нового виду »політичної фауни”.
В принципі, в цьому немає нічого дивного. Бо якби “природньо-політичні” противники “медведок”, опинилися на таких самих, чи подібних, визначальних адміністративно-політичних постах, то дуже сумнівно, щоб вони не використали ці можливості і для збільшення власної “популяції” у “політичній фауні” України. Прецеденти усім відомі.
Під кінець ХХ – на поч. ХХІ ст. податкову адміністрацію Яворівського району очолював відносно молодий і перспективний Микола Довба. Врівноважений і толковий, Довба роками терпів і притирався до методів керівництва “бацьки” СЕЗи (спеціальної економічної зони) – Степана Лукашика. Головний податківець району просто не міг не бачити, у якому напрямку розповсюджується “політична фауна” області і, зокрема, Яворівської землі. І хоча “бацька” Лукашик робив спроби (так кажуть люди) надоумити усіх впливових “зоновиків” навчитися “працювати на землі” і впроваджувати “аграрний стан” у Яворівській “спеціальній…зоні”, Довба не став “простим аграрним смердом”. Хоча, він “залишився на землі” – точніше кажучи в…. Довба пішов второваним шляхом львівського податківця: записався в СДПУ(О).
Кажуть люди, що саме відтоді (кінець ХХ ст.) одні, медведки, стали ще завзятіше з’їдати коренеплоди, а другі “медведки” – “їсти” бізнесменів (-леді), які хотіли відірватись “від землі” і влитись в іншу “популяцію політичної фауни” району. Тих, других “медведок”, на Яворівщині відтоді стали називати: “довбані податківці” (варіант: “довбані медведки”).
Але, щоб не казали одні, інші індивіди мають розуміти, що, все-таки, нами – людьми “правлять” меркантильні інтереси. І тут не важливо, у чому ці інтереси виражаються – у грошах, славі чи посаді. Бо як не крути, кожний, з цих еквівалентів, містить у собі ознаки двох інших. Чи можна дорікати Миколі Довбі, що він, свого часу, зробив правильний вибір однієї із багатьох “популяцій” багатої української “політичної фауни”(тим більше, якщо врахувати, що іншого вибору у нього фактично й не було!)? Політичний вибір кінця ХХст. виявився виграшною ставкою і, коли Степана Лукашика перевели із посади керівника Яворівської РДА на посаду заступника голови ОДА, правильний вибір перетворив Довбу у 2003 році з голови районної податкової адміністрації у голову районної державної адміністрації.
Переміщення Степана Лукашика, яке на перший погляд виглядало підвищенням, по-суті стало способом його почесного усунення з набагато більш „хлібної” посади керівника Яворівського району. Не виключено, що головною причиною цього стала „здача” ним Яворівщини есдекам. Таким чином голова РДА був покараний за різке збільшення на Яворівщині поголів’я „кусючих і всеїдних” створінь, що зірвали план „аграризації” району.
Новий керівник РДА діє цілком в есдеківському руслі і навіть уже встиг перенести “успішний президент-есдечний проект” з Мукачево на Новояворівськ, але вже в плані “адміністративного окультурення” самоврядного міста при “активній допомозі” районного центру (мова йде про січневе “протистояння” керівництва міста і дирекції Палацу культури “Кристал”: мер хотів би звільнити директора Палацу Культури, а керівник РДА „просить” не робити цього).
Чи варто природні методи розповсюдження і виживання медведок у багатій фауні Яворівської землі проектувати на політичні методи розповсюдження і виживання “медведок”, у не менш багатій “політичній фауні” Яворівського району? Напевно, що не варто і навіть не розумно!
Так кажуть люди. Бо людина – розумна. Про це також кажуть люди. Господь же дав людині язик, щоб говорити. Ми споглядаємо на “Божий світ”, спілкуємося і стаємо розумнішими. І тому ми кажемо…
Яворівщину або спеціальну економічну зону “Яворів”, скоріш за все ніколи не будуть називати спеціальним “Райським садом” (хоча, дай Бог!), але “довбані медведки”, навіть якщо не зможуть визначитися з тим, чиї інтереси вони представляють – Єви чи Адама (спокуси чи спокушених), мали би знаходити спільну мову з людьми. Бо прийде час, коли методи виживання медведок у природі стануть непридатними для “медведок” з “політичної фауни” Яворівського району, оскільки, рано чи пізно, вже не буде що “підгризати і з’їдати”, карати і відбирати… , бо…
Лише Бог дає – лише Бог забирає!
ІА "Вголос": НОВИНИ