Головною проблемою, яка постала перед штабами Ющенка і Януковича перед другим туром президентських виборів – як мобілізувати на свою підтримку тих виборців, які віддали свій голос іншим кандидатам, а також як утримати і довести до виборчих урн тих виборців, які голосували за них у першому турі.
1. Перетікання голосів у другому турі
Зазвичай ті виборці, чиї кандидати зазнали поразки під час першого туру, у другому турі керуються негативною мотивацією – вони консолідуються, щоб не допустити перемоги свого ідеологічного противника.
Отож виникає питання: що у нас з ідеологіями основних претендентів, як їх можна окреслити?
Команда Ющенка намагалася позиціонувати себе як антивладних опозиціонерів, як просто чесних людей котрі виступають проти бандитської влади.
Команда ж Януковича максимально старалася перевести протистояння між кандидатами із морально-етичної площини в національно-культурне протистояння. Влада через усі свої канали подавала Ющенка як носія націонал-ліберальної ідеології і – треба віддати їй належне – вона змогла перевести протистояння у вигідну для неї ідеологічну площину.
В нашому суспільстві, розмежованому за національно-мовною ознакою, чітка „прив’язка” кандидата в президенти до певної національно-культурної групи рівнозначна встановленню „стелі” зростання його популярності. Соціологи твердять, що стеля проросійськи налаштованого кандидата є вищою, ніж у прозахідного.
Якщо протистояння продовжуватиметься у нав’язаній владі національно-культурній ідеологічній площині, то голоси проросійськи орієнтованих симпатиків Симоненка, Вітренко і, значною мірою, Мороза – перейдуть до Януковича.
2. Мобілізація прихильників.
Активність електорату на цьогорічних виборах є надзвичайно високою. Я б навіть сказав, вражаюче високою. Люди розуміють, що від їхнього вибору залежить стратегічний напрям розвитку України – і це вселяє позитивні надії. Свідомого виборця важче купити чи залякати. Свідомі, політично зрілі виборці об’єктивно є радше електоратом Ющенка, а не Януковича. Відтак, не виключено, що той електорат який залишився, може бути мобілізований владою. Тигіпко не раз заявляв, що підвищення явки – на користь якраз їхньому штабові.
Однак і тут є свої нюанси.
Дані ЦВК демонструють, що у своїх традиційних регіонах Ющенко і Янукович набрали не тільки максимальну кількість голосів, але й зуміли організувати надзвичайно високу явку виборців – близько 80 %. Ющенко реально зумів привести на виборчі дільниці майже усіх, кого тільки було можливо і вибрав на Заході свій електорат практично до денця.
Але як було на Сході – у Луганській, Донецькій, Дніпропетровській та інших областях? Чи не пояснюється висока політична активність місцевих громадян банальним „вкиданням”? Чи буде такою високою активність місцевих виборців і – головне – чи буде саме таким їхнє волевиявлення, якщо поставити щільну завісу фальсифікаціям?
Штаб Ющенка може наростити результат у тих регіонах, які в цілому підтримали Віктора Андрійовича, але з не дуже високим результатом. Внаслідок того, що Ющенко практично відрізаний від найвпливовіших електронних ЗМІ, його команда хоче достукатися до виборців, вивівши людей на вулиці. Дуже небезпечна тактика, тому що тут треба з одного боку – продемонструвати реальну силу, яка у даному випадку уособлюватиметься чисельністю акцій, а з другого боку – необхідно утримати ці акції під контролем, не допустити кровопролиття. Вкрай важке завдання.
ІА "Вголос": НОВИНИ