Про різного роду провокації та провокаційки доводиться писати заледве не через день. Сьогодні якраз такий день: у Львові був здійснений напад на Російський культурний центр імені Олександра Пушкіна. Пляшкою з-під горілки та каменем було розбито чотири шибки у вікнах а також розбито пляшку об фасад Російського культурного центру.
Цей напад на Російський культурний центр є вже третім в цьому році. Якщо згадати, що торік було зафіксовано п’ять нападів на російські культурні центри, то можна дійти висновку, що такого роду події вже стали у Львові майже традиційними. То напади, то свастики на стінах, то фарба на біґ-бордах, - складається дивне враження, що у Львові (чи поза Львовом?) комусь стане просто нудно жити, якщо зникнуть будь-які інформаційні приводи пов’язані з певним політичним чи національним протистоянням. Не можна сказати, що подібного роду провокації реально нагнітають політичну ситуацію у нашому місті. Загалом громадськість Львівщини є виваженою й толерантною і якби не постійна увага ЗМІ до цієї теми, подібного роду провокації могли би зовсім залишитися без уваги.
Журналістам же доводиться писати однакову кількість слів незалежно від того, є цього дня новини, чи їх немає. Відтак ЗМІ фактично вимушені реагувати на провокативну поведінку маргіналів через те, що виборча кампанія в регіоні фактично позбавлена інтриги і не дає цікавих тем для винесення на загальне обговорення. Враження таке, що головні події виборчої кампанії перенесені в кулуари і вибір президента стане не результатом волевиявлення громадян, а якихось закулісних домовленостей, які не відомі і не будуть відомими широкому загалові. Усі політичні події, які мають якесь значення, відбуваються десь за лаштунками, а простим смертним залишається вкотре аналізувати чергову провокацію і тішити себе думкою, що це цікаво і важливо.
ІА "Вголос": НОВИНИ