Про страх
Погляньмо, як багато страхів, пережиттів, боязней ми маємо. Наш народ говорить, що в страху великі очі. Подивіться, скільки всього ми пережили: подій, обставин. І коли ми запізнали страх і боязнь, як потім все змінилось.
Проблема страху є питанням довіри, наскільки ми довіряємо Богу в тих чи інших подіях нашого життя. Ніщо не є випадковим. Часто ми не вміємо побачити Бога за тим, що діється в нашому житті. Але якщо проаналізувати ті чи інші події з дистанцію часу, то відкриємо, як насправді все було на своєму місці, вчасно, як кожні обстави нам щось давали.
Про дар інших людей
Ми часто питаємо в Бога, Господи чому ти дав мені цю людину? Особу, з якою я не можу порозумітись і яку мені важко стерпіти. Люди взаємно впливають один на одного. Важливо побачити, що ситуація, яка є в моєму житті, можливо для мене незрозуміла, нестерпна, проте Бог послав її в моє життя, значить вона є для мене необхідною.
Про вірність Бога
Бог залишається нам вірним. Незважаючи на те, якими ми є.
Богові немає значення, який ми маємо характер, яка в нас була родина, батьки, обставини. Господь нас провадить з однією метою, аби освятити і врятувати. І коли ми зуміємо побачити наше життя як дорогу побачимо, якою Бог нас веде до святості тоді осягнемо радість та спокій.
Про внутрішній мир
Наше життя часто є реакцією на поведінку інших. Ми нерідко говоримо: ти мене довів до цього, ти мене вивела з себе. Як часто наша поведінка, наші вчинки є наслідком реакції. Тоді ми стаємо залежні від постави інших людей, як вони поводяться, чинять. Але в Святому Письмі ми не знайдемо жодного епізоду, де комусь вдалось би вивести із себе Христа.
Про Божий допуст
Я ніколи не вживаю слів Божа воля чи Божий допуст. Бо коли в нашому житті відбувається щось добре – ми говоримо Божа воля, а коли погане, – то класифікуємо його як Божий допуст. Бог це дав, допустив. Можливо тепер, в цьому проміжку, я не розумію чому це сталось. Але чи я можу розуміти все? Всі ми маємо комп’ютери. Чи ми розуміємо до кінця як вони працюють? Звісно не всі, лише одиниці. Але ми приймаємо функціонування комп’ютерних систем, мобільного зв’язку без намагань зрозуміти тонкощів їхньої праці. Не можна прагнути все зрозуміти, якщо це нам буде потрібно, то Бог нам відкриє розуміння.
В нас в народі кажуть: нема поганого, щоб не вийшло на краще. Наші бабусі, дідусі не маючи теологічної освіти, казали знамениті речі. Вони розуміли, що Бог скеровує все до добра.
Про дар теперішнього
Мені подобається в англійській мові назва теперішнього часу – present, змініть наголос і отримаємо presЕnt, – подарунок, те, що дано. Дуже часто ми живемо в якомусь іншому часі. Знаходимось поза теперішнім виміром. Віримо, що колись настане особливий час, без проблем. Натомість треба навчитись жити тут і тепер. Бо ідеальний час не настане ніколи.
Кожна мить нашого життя – є нагодою зустрічатися з Богом.
ІА "Вголос": НОВИНИ