Основою демократичної і стабільної політичної системи є сильні, конкурентноспроможні партії, здатні впливати на формування всіх інститутів політичної влади(державних, регіональних та місцевих).Факторами, які впливають на формування сильних партій можна вважати: політичні традиції довготривалого демократичного розвитку партій(як, наприклад, Консервативна та Лейбористська партії в Великій Британії); демократичний режим, який забезпечує правові гарантії участі партій у формуванні уряду, а також регіональних і місцевих органів влади; тип виборчої системи, яка забезпечує прозорість, відкритість виборчого процесу та стимулює партійну конкуренцію; наявність вільних ЗМІ, які забезпечують об’єктивну громадську експертизу партійних програм, проектів та технологій; вагома частка участі представників середнього класу в партійному житті, яка забезпечує в значній мірі фінансову самостійність партій. Якщо в суспільстві відсутні такі фактори впливу на партійний розвиток, то в політичній системі будуть переважати не демократичні, а олігархо – кланові механізми формування влади.
Партійну систему України можна вважати, за типологією Джованні Сарторі атомізованою, оскільки вона передбачає багато партій(приблизно понад сто), які мають слабкий вплив на формування політичної влади і низький ступінь легітимності серед електорату. Для неї істотними ознаками є: ідеологічна невизначеність і еклектизм, подвійні стандарти щодо використання ідеологічних пріоритетів(одні для замовників, інші для електорату); примітивна організаційна структура, напівзакрита і напівтіньова, яка обслуговує вузьке коло політиків(здебільшого депутатів парламенту та урядовців) і підпатронатних їм бізнесових структур; переважання авторитарних та олігархо-кланових механізмів формування партійної еліти та прийняття політичних рішень;спрощений (неринковий) механізм політичної мотивації, який унеможливлює реалізацію владних амбіцій або громадських ініціатив членів партій в залежності від партійного і громадського рейтингу, а робить успіх політичній діяльності, залежним здебільшого від клієнтельських стосунків з партійними лідерами; відсутність конкурентних засад у боротьбі за лідерство, що провокує часті партійні розколи і репресивні засоби для “опозиційних” партійців; непрозорий механізм розподілу партійних коштів, що стимулює посилення позицій лідера та його оточення, а також можливість ними розподіляти політичні посади тіньовим шляхом. Вищеназвані ознаки партійної системи України обумовлені насамперед тим, що партії не беруть реальної участі у формуванні політичної влади(такими повноваженнями наділений інститут президентства), а лише виконують функції посередників(трейдерів) у сфері розподілу владних посад між ними та главою держави. Успіх такого ”торгу” залежить від кількості депутатських мандатів, позицій лідера у структурі виконавчої влади, його особливих стосунків із главою держави та його фаворитами.
До сказаного слід додати, що такий механізм розподілу влади закріплений конституційно, оскільки надає можливість главі держави призначати осіб на найбільш впливові політичні, адміністративні, військово-силові та судово-правові посади. Тому звідси можна зробити висновок, що сильна президентська влада, наділена авторитарними атрибутами, гальмує демократичний розвиток сильних партій, деформує їх істотні функції, робить їх залежними в більшій мірі від високо посадових бюрократів та фінансово-промислових груп ніж виборців. Крім того змішана виборча система(мажоритарно-пропорційна) на рівні виборів до парламенту недостатньо стимулює партійну конкуренцію, оскільки половина політиків-парламентарів здобули свій мандат не за рахунок партійної підтримки, а власного фінансового капіталу і адміністративного ресурсу. Це ж саме можна сказати про місцеві вибори, які проходять за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних та багатомандатних округах. Тут також партійна приналежність в багатьох випадках була не вирішальною для здобуття депутатського мандату. Отже виборча система, змішана чи мажоритарна в умовах авторитаризму президентської влади унеможливлює вільні та справедливі вибори до представницьких органів влади всіх рівнів і тим самим позбавляє можливості впливати на механізм формування інститутів виконавчої влади.
В умовах узаконення пропорційної виборчої системи на всіх рівнях формування влади, а також конституційні зміни статусу уряду призведе до необхідності створення сучасної конкурентноспроможної партії. Така партія, на нашу думку, повинна бути побудована на таких організаційних засадах:
- збалансованого розподілу повноважень між політичними, представницькими і виконавчими органами партії і секретаріатом (адмінапаратом);
- спеціалізації функцій керівних органів організації;
- створення гнучкого механізму мотивації перебування в членах партійної організації;
- створення нормативної бази для розвитку внутріпартійної демократії партії.
Збалансований механізм розподілу повноважень повинен передбачати:
- чітке і детальне визначення повноважень центральних та місцевих політичних, виконавчих та представницьких органів партії та її апарату, порядку їх формування та регламенту роботи на підставі положень, затверджених радами різних рівнів.
Спеціалізація функцій керівних органів повинна бути максимально наближена до виконання основних напрямків роботи партії та органів державної, регіональної і місцевої влади.
Вона повинна включати:
- спеціалізацію заступників голови партії та голів регіональних організацій: з питань ідеології, організаційної і фінансово-господарської роботи;
- спеціалізацію проводу (політвиконкому) за такими напрямами як інформаційно-аналітичний, експертно-нормативний, робота з громадськими організаціями, робота з партіями, бюджетно-фіскальний, аграрний, житлово-комунальний, соціально-гуманітарний (в галузях освіти, охорони здоров`я, культури);
- спеціалізації рад у вигляді створення комісій аналогічних до функцій парламенту і регіональних та місцевих рад.
Еластичний механізм мотивації перебування в членах партійної організації повинен включати: формування списків кандидатів на різні політичні посади, згідно положення затвердженого радою; критерії та процедури підбору кадрів; створення механізму реалізації громадських ініціатив та їх симпатиків; створення механізму захисту членів партії від незаконних переслідувань.
Внутрішньо-партійна демократія повинна ґрунтуватися на нормативному закріпленні таких положень:
- запровадження обов’язкової альтернативності вибору голови партії та голів місцевих організацій;
- закріплення статусу повноважень партійної фракції (партійні меншості) яка б мала право на агітацію своєї платформи до прийняття рішень на партійних форумах (з`їздах, конференціях), висування кандидата на найвищу партійну керівну посаду та представництво у владі в залежності від кількості набраних голосів (в разі набрання не менше 20%);
- закріплення норми згідно якої представництво партійних функціонерів і тих хто пребуває на посадах у органах влади не повинно перевищувати 50% або 40% від кількісного складу політичних виконавчих органів партій;
- закріплення авторства проектів партійно-нормативних документів;
- встановлення порядку розгляду ініціатив низових організацій.
Така організаційна модель повинна забезпечити поєднання інтересів різних категорій партійців з метою та завданням партійної організації загалом та сприяти припливу до партії, людей, які володіють належним політичним потенціалом.
ІА "Вголос": НОВИНИ