Схвалений документ фіксує процедури та умови видачі віз на транзит та віз на короткострокове перебування терміном до 90 днів протягом 6 місяців вихідців з третіх країн та території ЄС.
Документ, зокрема, передбачає, що заявка на отримання короткострокової візи має подаватися не раніше, ніж за три місяці до запланованої дати початку поїздки, при цьому зустріч в консульському відділі має відбутися за два тижні. В окремих випадках зустріч може призначатися і раніше, навіть негайно, якщо для цього є серйозні підстави.
Кодекс визначає перелік документів, які мають подаватися на отримання візи. До переліку внесені уніфікована заявка на отримання візи, документ, що дає право на виїзд за кордон (закордонний паспорт), якій повинен бути чинним на період, що не менше ніж на три місяці перевищує запланований термін повернення з країни-члену Шенгенської зони, мати щонайменше дві порожніх сторінки та бути виданим не більше, ніж за 10 років до дати поїздки.
Серед документів, що визначають мету поїздки визначено запрошення від приймаючої сторони (організації чи фізичної особи), резервування квитків на здійснення подорожі в обидва кінці, резервування готелю, а у випадку поїздки для медичного обстеження – документи, що підтверджують необхідність такого обстеження та документи про достатність фінансових ресурсів на це.
Для отримання візи також потрібно подати документи, які дають можливість оцінити бажання людини повернутися до країни проживання, до яких, крім зарезервованих квитків на подорож в обидва кінці, належать документи, що свідчать про наявність у бажаючого отримати візу достатніх фінансових ресурсів, довідка з місця роботи та виписка з банківського рахунка, довідки про наявність нерухомості, довідка про сімейний стан. Крім того, бажаючі отримати візу для відвідування рідних мають подавати і довідки про родинний зв’язок із запрошуючи ми їх громадянами країн-членів Шенгенської зони. До переліку документів також належить і медичне страхування на передбачуваний термін перебування. Наявність медичного страхування не обов’язкова для власників дипломатичних паспортів.
Документ передбачає, що всі, хто має намір отримати візу, повинні будуть проходити процедуру зняття біометричних даних, таких як фото та відбитки пальців. Вимога про зняття відбитків пальців не розповсюджується на дітей у віці до шести років, членів королівських родин, голів держав, урядів, урядовців, їх подружжя та членів офіційних делегацій, якщо вони прилітають за офіційними запрошеннями.
Вартість візи встановлена в 60 євро. Водночас, від сплати вартості візи звільняються діти у віці до 12 років, власники дипломатичних паспортів, учасники міжнародних конференції та семінарів, організованих неприбутковими організаціями у віці до 25 років.
Кодексом передбачено, що консульський відділ має надати відповідь на заяву претендента протягом 15 днів з моменту її отримання. В окремих випадках, цей термін може бути збільшений до 60 днів.
У видачі візи може бути відмовлено у випадку надання фальшивих або не оформлених належним чином документів, при наданні неповного переліку документів, відсутності доказів наявності фінансових ресурсів, відсутності полісу медичного страхування, у випадку інформації щодо небезпеки особи для громадянського порядку, а також, якщо претендент за період в півроку перед поданням візи вже перебував, згідно з візою, протягом трьох місяців не території Шенгенської зони. Консульські відділи мають надавати претендентам пояснення щодо причин, за яких у видачі візи було відмовлено. Крім того, за претендентом зберігається право подавати на апеляцію.
Кодекс також передбачає можливість країнами-членами ЄС звертатися при оформленні віз до послуг зовнішніх постачальників послуг, в тому числі для збирання та передачі до консульських відділів повних пакетів документів від претендентів на отримання візи. При цьому, документ дозволяє таким постачальникам стягувати з претендентів гроші за надані послуги, але в сумі, що не перевищує половини вартості візи, встановленої в 60 євро, не зважаючи на всі існуючі знижки у вартості віз для окремих категорій громадян. Разом з тим, кодекс визначає, що у випадку співпраці із зовнішніми постачальниками послуг консульські відділи повинні зберігати можливість для претендентів звертатися для оформлення візи напряму до консульської установи, а не через посередника.
Крім того, Кодекс передбачає можливість співпраці консульських відділів з комерційними посередниками, які, зокрема, мають контракти із партнерами в країнах-членах Шенгенської зони, що пропонують послуги з проживання, а також контракти із транспортними організаціями, якій гарантують подорож претендентів на отримання візи в обидва кінці.
Консульські установи мають повідомляти інформацію про критерії та процедуру отримання віз, місця прийому заявок на візи (консульські відділи, зовнішні постачальники послуг тощо), перелік комерційних посередників, що мають дозвіл на подання документів до консульських відділів, а також інформацію про можливість подання на апеляцію у випадку відмови у видачі візи.
Візовий кодекс набере чинності в ЄС через 6 місяців з моменту його оприлюднення в Офіційному журналі.
ІА "Вголос": НОВИНИ