Росія, яка цього року головує у БРІКС і ШОС й організувала уфимські саміти, мала першочергове завдання довести країнам Заходу, що її не вдалося ізолювати ні політично, ні економічно. Проте навіть прогресивні російські експерти визнають, що організація БРІКС – Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка – існує тільки формально, бо фактично її немає. Отож Кремль убачає своїм головним завданням оптимізувати це товариство задля подальшого протистояння ЄС зокрема, а Заходові загалом. Однак для цього необхідно подолати безліч внутрішніх проблем: розбіжності між Китаєм та Індією, особливості взаємин між Росією, Бразилією і Південною Африкою, між якими економічні зв’язки налагоджено недостатньо.
БРІКС потребує глибоко проробленої програми економічного розвитку, лише тоді ця організація практично реалізує перспективу стати по-справжньому впливовою на міжнародній арені. Китай для вирішення своїх політично-економічних завдань має ШОС, а, крім Росії, решта учасників БРІКС не має наміру конфліктувати з країнами «Золотого мільярда», а навпаки – хоче з ними співпрацювати. Отже, дружнє тримання за руки під час офіційних заходів іще не означає справжньої світоглядно-політичної згуртованості.
Уфа як міраж добробуту
Економічно агонізуюча Росія, в якій унаслідок західних санкцій триває процес наростання бідності й поглиблення соціального хаосу, намагалася влаштувати помпезне міжнародне свято, послуговуючись своїм традиційно-історичним фальшем – зведенням новочасної «путінської дєрєвні».
Організатори підрахували, що в Уфу мали приїхати приблизно 12 тисяч гостей. Коштів для приготувань було витрачено чимало: приватні інвестори вклали 6 млрд рублів у будівництво інфраструктури; із федерального резерву адресно виділили 2,5 млрд рублів для розширення аеропорту, зміцнення набережної та облаштування гуртожитків для проживання гостей, а ще 2 млрд рублів – для реконструкції самітівського конгрес-холу та інших супутніх об’єктів. Тільки для благоустрою міста додатково витратили 600 млн рублів. І що з цього вийшло, можна дізнатися ТУТ.
Азіопська дикість
Далі – більше: місцева влада рекомендувала городянам на час проведення самітів БРІКС і ШОС виїхати з Уфи, щоб «розвантажити місто перед приїздом перших осіб країн-членів міжнародних організацій». Відповідно, й організаціям, які працюють у центрі та південній частині міста, порадили спровадити працівників у відпустки або зобов’язати взяти відгули.
Ленара Іванова, міністр праці та соціального захисту Республіки Башкортостан, підтвердила, що така наполеглива пропозиція справді була. «Скажімо так, запропонували тим, у кого є можливість, витратити цей час для якихось своїх справ». За словами Іванової, побажання влади виявилось «ефективним», бо тільки в міністерстві на період самітів у відпустку пішло понад 150 працівників.
Окрім закритих державних установ, у широкому радіусі проведення самітів також закрили й невеликі магазини та поліклініки, на дверях яких висіли рукописні оголошення з проханням звертатися по медичну допомогу у віддалені райони міста. Водночас акредитовані журналісти відзначили, що скорочення чисельності людей в Уфі було дуже помітним за вікнами будівель. Особливо в розміщених неподалік конгрес-холу: вечорами в них не світилося жодне вікно, бо мешканцям наказали покинути квартири. Тим уфимцям, яким було дозволено залишитися, заборонили виглядати з вікон у той час, коли повз їхні будинки проїжджатимуть кортежі учасників самітів. А ще наполегливо рекомендували не користуватися вечорами електроприладами, щоб уникнути надмірного навантаження на електромережі.
Політична дволикість за бутафорною щирістю
Путіну довелося розпочати свою участь у самітах «із місця у кар’єр»: уже в перший день він вирішив провести 11 експрес-зустрічей із лідерами країн-учасниць економічних заходів.
Сі Цзіньпін, голова КНР, не міг знати про незручності, які спричинив своїм приїздом місцевим мешканцям, отож, вітаючись із Путіним, сяяв, наче нова копійка. Його усмішка була настільки широкою, що змушувала припустити, наче він насправді був щиро зворушений, – відзначили представники преси.
- Мій давній приятелю! – вигукнув Сі Цзіньпін. – Я такий радий знову з вами зустрітися! Мене в Китаї багато хто запитував: куди я, властиво, лечу, в яке місто?! Й ось, перебуваючи в літаку, я побачив не місто, а суцільний ліс!
Із погляду Кремля цей комплімент був, чесно кажучи, сумнівним, схожим на провокаційний. І справді, стільки вільних земель приберегли в РФ для населення Китаю, яке зростає.
Тоді як Путін і Цзіньпін обмінювалися люб’язностями, підлеглі китайського лідера розповіли акредитованим журналістами, що Китай уже вклав у російську економіку $30 млрд за останні два роки й має намір вкласти ще більше: будувати для Росії житло, вирощувати овочі, постачати молоко, м’ясо, рис та інші продукти. Поки найрозвиненіша країна соцтабору борознила своїми ракетами неосяжні простори Всесвіту, її господарка занепала цілком. Тепер Росія, яка втратила можливості економічно паразитувати на колишніх радянських республіках, виявилася нездатною прогодувати навіть саму себе.
А в сусідньому залі міністр фінансів РФ Силуанов розповідав, що нервовий бум на китайському фондовому ринку, який спостерігають останнім часом, не став для нього сюрпризом.
– Цей їхній економічний ріст не міг тривати безконечно, тож відбувся перегрів у фінансовому секторі економіки Китаю, – менторським тоном повчав він присутніх. – Наші китайські колеги говорять, що, коли ринок зростав, вони не втручалися в цей процес, але тепер узялися його регулювати. Отож ми заспокоїмо тих, хто вкладає інвестиції в сировинну промисловість, зокрема в російський сировинний ринок: усе буде гаразд.
Вочевидь, міністр бензоколонки, як висловився сенатор Джон Маккейн, мав на увазі, що бурхливість процесу на китайському ринку впливає і на нафтові ціни в Росії, і дуже хотів заспокоїти тих, кого навряд чи здатний розрадити.
Журналісти відзначили, що путінські двосторонні зустрічі чергувалися з такою калейдоскопічною швидкістю і в таких різних приміщеннях конгрес-центру, що іноді здавалося, наче Путін двоївся або навіть троївся: в одному секторі розмовляє зі Сі Цзіньпіном, в іншому вже почав зустріч із Емомалі Рахмоном, а в третьому готується побачити індійського прем’єра Нарендру Моді.
Між іншим, відзначили аналітики, індійський гість показав себе з кращого боку ще на бразильському курорті Форталеза, коли ввечері почекав кілька хвилин на лідера РФ, який постійно спізнювався, а потім сказав, що Путін не цар всесвіту, тож не має наміру очікувати його, і пішов спати.
Тепер в Уфі експерти билися об заклад, хто із них двох буде «пізнім Іваном». Адже сумнівів у тому, що зустріч розпочнеться із запізненням, не було ні в кого, інакше можна було запідозрити, що Путін – несправжній.
Проте цього разу кремлівський лідер прийшов раніше від індійського колеги, причому на кілька хвилин! Тепер він чекав на Моді – і дочекався. Тобто такі жорсткі виховні методи щодо Путіна насправді працюють.
Під час зустрічі Нарендру Моді, як і Сі Цзіньпін, теж був цілковитою благодушністю. Він розповів, яке це надзвичайне задоволення – бачити Путіна, і що він сподівається на нову зустріч, знову в Росії. З’ясувалося, що, коли Нарендру Моді був іще губернатором, побратимом цього індійського штату була Астраханська область. Тоді він її полюбив, ця любов виявилася тривалою, а розлука – нестерпною. І тепер прем’єр-міністр Індії, враховуючи прагнення Путіна проводити міжнародні шоу в різних російських містах, запропонував провести наступний російсько-індійський саміт саме в Астрахані. Путін мило усміхався, але не промовив ні слова. Він же не останній простак, щоби витрачатися на Астрахань, знаючи, що витрати на саміти в Уфі теж не окупляться.
Далі Путін мав коротку зустріч із Джейкобом Зумою, президентом ПАР, якого назвав «нашим надійним партнером в Африці», хоча в лютому цю саму заяложену фразу говорив у Каїрі єгиптянам.
Із Лукашенком Путін провів бліц-зустріч на порожній шлунок, перед неформальним обідом лідерів БРІКС – очевидно, щоби не вислуховувати його філософські умовиводи.
І все одно, незважаючи на «мимолетное виденье, на прыть кремлёвской беготни», Лукашенко встиг поскаржитися Путіну на європейську спеку в Мінську й наголосити:
– Сергій Вікторович (Лавров), сподіваюся, не буде нам дорікати, що ми орієнтуємося тільки на Захід...
– Тобто не тільки на захід Російської Федерації, – завівся Путін із півоберту.
– Але й на Зауралля, – на втіху йому промовив Лукашенко й посилив ситуативну ідилію ще однією аксіомою: – Ми в Білорусі тепер переживаємо часи непрості, але їх можна пережити.
Московський цирк на виїзді
Лілія Шевцова, уродженка Львова, російський політолог, доктор історичних наук і старший науковий співробітник «Brookings Institution», запитує: «Хто повірить, що Китай, Аргентина чи Індія підкорятимуться Москві, якщо навіть Білорусь і Казахстан епізодично брикають до Кремля?» Вона переконана, що уфимський міраж, під час якого Кремль у піку Заходу вирішив зіграти роль лідера «незахідного світу», апріорі є провальним.
І невже в Кремлі хто-небудь вірить у рівноправний тандем Росії з Китаєм, який уже почав диктувати Москві свої умови? Можна пригадати крилату фразу: «Слабких б’ють!» А тому, з якого дива Пекін дотримуватиметься іншого правила? Особливо, якщо це стосується сусіда, який китайців принижував, примушував підписувати грабіжницькі договори і відбирав їхні території, а тепер пропонує купувати вуглеводні, які видобуватиме із землі, яку Китай вважає своєю.
Про що говорить готовність настільки різних гравців брати участь у створенні кремлівських міражів? Одні це роблять унаслідок слабкості, невпевненості або навіть з відчаю. Інші – тому що намагаються використати слабкість перших у своїх інтересах. Або просто поспостерігають за ситуацією, сподіваючись, що раптом їм теж щось перепаде. Отож зрозуміло, хто є клоуном у бріксівському цирку, а хто глядачем, робить висновок співробітник «Brookings Institution», яка раніше працювала на спецслужби РФ, а тому знає кремлівський політичний розклад із середини.
Нерівномірне економічне зростання у БРІКС
Ще кілька років тому чимало експертів прогнозувало, що країни-члени БРІКС стануть головними локомотивами зростання світової економіки. Наївна екстраполяція такого передбачення призвела до того, що багато хто уявляв блискуче майбутнє цих країн, а разом із ними – і всього світу.
Однак тепер їхній економічний розквіт, схоже, залишився в минулому, як й ілюзії щодо «провідного драйверства». Економіки Бразилії і Росії переживають складний період, а Китаю і ПАР значно сповільнилися. Лише в Індії триває зростання, яке вже перевищує китайський ВВП. Чи вдасться країнам БРІКС підтвердити колишні очікування? На це запитання сьогодні ніхто не береться дати однозначної відповіді.
Аналітики Світового банку відзначили, що країни з ринками та економіками, які розвиваються, а у випадку Росії – занепадають, перестали впливати на розвиток світової економіки. Крім своїх національних проблем, економіки БРІКС і ШОС також опинилися під тиском світових ринків капіталу, які, своєю чергою, чекають на рішення американського федерального резерву про підвищення ставки. Курс долара з початку року зростає, а національні валюти девальвуються.
БРІКС намагається шукати нові джерела зростання. Обговорюють численні спільні інвестиційні проекти, створення зон вільної торгівлі, взаємну інтеграцію Євразійського економічного союзу та економічного поясу «Шовковий шлях», а також банку розвитку БРІКС. Безумовно, створення нових банків – це момент позитивний. Якби вони вже працювали, тоді Росія могла б, наприклад, отримати в них фінансування для своїх інвестиційних проектів, коли західні ринки капіталу фактично закрито для Кремля через санкції. Однак у теперішніх обставинах РФ може розраховувати винятково на продаж своєї сировини.
Банк БРІКС і пул валют не буде створено за місяць чи навіть за півроку, як і навряд буде збільшено оголошені в Уфі скромні валютні розміри. Навіть у малоймовірному випадку згоди членів БРІКС скерувати всі кошти в Росію, вони не зможуть покрити її нагальні потреби. Тим паче за умови, що Кремль скеровує левову частку своїх коштів на неперспективне озброєння. Водночас треба взяти до уваги й той факт, що Росія матиме справу не з МВФ, із його чіткими і прозорими правилами, а з організаціями, які контролює Китай, відповідно, й зі жорсткими економічними умовами в китайських інтересах.
Також не варто сподіватися, що БРІКС стане адвокатом між Росією і Заходом, оскільки інші країни цієї організації не ризикуватимуть своїми інтересами зі США і ЄС заради потенційно економічно збиткових відносин із Росією. А ілюзія економічного розвитку, яку уряд РФ створює для свого населення за допомогою легенди про «підтримку» БРІКС, як і будь-яка нездійснена надія, тільки погіршуватиме ситуацію, не даючи країні підготуватися до грядущих випробувань.
А найточнішим лакмусовим папірцем того, що на Росію насувається незворотній економічний колапс, стало зростання на 52% еміграції євреїв. Зєев Елькін, міністр алії і абсорбції Ізраїлю, який 12 липня повернувся з офіційної поїздки в Росію, зазначив: «Перед нами відкриваються нові можливості, які історично випадають нечасто – прийняти велику хвилю репатріації з Росії. Нам необхідно зробити все можливе, щоби приготуватися до цього процесу та реалізувати цей величезний потенціал для держави Ізраїль».
Ярослав Левків, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ