Після „штурму” та захоплення львівського регіонального штабу кандидата на пост Президента України Віктора Януковича львівські вчителі припинили голодування під вікнами штабу, яке тривало 16 діб, і розійшлись по домівках.
Нагадаємо, вчора близько 50 вчителів захопили приміщення Львівського обласного штабу Віктора Януковича, яке знаходиться у Будинку вчених, вимагаючи виплатити борги по зарплаті за ст. 57 Закону „Про освіту”. Вчителі також вимагали показати їм договір на оренду приміщень Будинку вчених штабом Януковича, адже цей будинок належить профспілці працівників освіти та науки. Після того, як їм було показано копію документів про оренду приміщення і після розмови з заступником голови Львівської ОДА Володимиром Геричем, який пообіцяв виконати вимоги освяти у питання погашення боргів після президентських виборів, львівські вчителі. послухавшись голови власної профспілки Соколова, зібрали намети і розійшлися вечеряти.
Вчорашні події, яскраво проілюстрували одне – починаючи свою акцію вчителі не знали який механізм її успішного завершення і, проголодувавши 16 діб. побачили, що позитивного результату їм не досягнути. Голодування зайшло в глухий кут, тому потрібно було цю акцію завершувати. Але як це зробити. щоб зберегти обличчя і не виглядати переможеними?
Події, які відбулись 22 жовтня в львівському штабі Януковича, і стали цією соломинкою, яка врятувала репутацію вчителів і вирішила проблему Радзієвського. Стверджувати про те, що „штурм” був спланований, немає жодних підстав, так само, як і стверджувати, що він був спонтанний. Але саме завдяки цьому „штурмові” і успішному захопленню штабу, вчителі отримали привід припинити голодування.
Влада в особі заступника голови Львівської ОДА Володимира Герича пообіцяла вчителям віддати заборговані гроші після виборів. Власне ця обіцянка Герича і є яскравим фактом того, що вчителі (чи організатори) хотіли завершити акцію. Адже пообіцяти повернення боргів та ще й без жодних письмових зобов’язань є чистої води облудою.
По-перше, звідки візьмуться гроші після виборів, якщо їх немає зараз? Державний борг України, сьогодні складає майже 83 млрд. грн.
По-друге, хто такий Герич, щоб роздавати подібні обіцянки і тим більше володіти відповідним ресурсом для їх виконання? Де гарантії того, що хоча б хтось у Кабміні захоче взагалі розмовляти з заступником одного із голів облдержадміністрації?
По-третє, чому пан Герич такий впевнений, що після виборів він обійматиме і надалі свою посаду і зможе виконати обіцянку, дану вчителям? А якщо раптом станеться так, що пана Герича попросять звільнити свій кабінет на вулиці Винниченка (а про високу ймовірність цього „Вголос” вже писав), хто тоді виконуватиме усну обіцянку відставного чиновника повернути вчителям борги?
Фактично вчителі знайшли спосіб вийти із глухого кута не втративши обличчя. Влада в черговий раз наобіцяла їм «сім мішків гречаної вовни» і бодай на час виборів позбулася одного головного болю. Штаб Януковича здихався малих архітектурних форм і психологічного дискомфорту. Одним словом, розв’язання проблеми наразі відкладено.
Голова Львівської обласної вільної профспілки науки та освіти Андрій Соколов:
„Малоймовірно, що з того буде користь, але ми й не маємо ілюзій. Ми в обіцянки, дані вчора нам владою, не віримо, і не тому, що вони зроблені заступником Львівської ОДА Володимиром Геричем усно, а тому, що реально вся система влади працює лише на збагачення однієї групи людей, інтереси вчителів їм байдужі. Мало я вірю їхнім обіцянкам, хоча подивимося.
Ми вчора планували розбивати намети біля адміністрації та міськради. Ми планували, що буде 60 осіб, зібралося трохи більше. Наша делегації у складі трьох осіб спробували зустрітися з керівником обласного штабу Олексієм Радзієвським, щоб почути його слово, адже протягом двох тижнів на нас ніхто не звертав увагу. Охоронці грубо відмовили їм у праві зайти до штабу, стали штовхати на очах у інших педагогів. Тому всі відразу побігли на допомогу. Олексій Радзієвський мені погрожував, що мене заберуть в міліцію, наказував, щоб мене вивели.
Ми мусили вийти з цієї ситуації до виборів, адже наші активісти є членами виборчих дільниць, а участь у виборах для нас є важливішою.
Ми розуміємо, що влада не пішла нам на зустріч. Думаю, що вони цинічно прорахували, що вчителі ― не їх електорат. Однак боротьба ― це краще, ніж бездіяльність, а результат важливий в цілому, а не від однієї акції. Україна знає, що львівські вчителі борються і це для нас важливо".
ІА "Вголос": НОВИНИ