[media=16536,16538,16541,16544,16547]
Тренінг з демонстрації батьківських навичок львівського мера вкотре запросив усіх бажаючих у гостинні стіни міської ради. Традиційний Процик на задньому плані забезпечений сценарієм.
В продукт-плейсментному кадрі опиняється мінеральна водичка від відомого виробника та загострені олівці синього кольору акуратно розставлені.
В бібліотечці Львівського мера поповнення. До книжкової долі Фуко, Тойнбі, Бертрана Рассела, Мак'явеллі та Закону Божого (таке поєдання має символізувати ліберальні нахили власника) долучились: Андрухович франківського розливу та Ададуров про Наполеану в східній Європі. Ще більше європейського духу в мерському кабінеті добавляється завдяки передбрифінговому прибиранню з-за допомогою євросоюзної хімії. Для повної консолідації з цивілізацією не вистачає специфічного запаху бубликів та рогаликів у фритюрі.
Як вже повідомлялось у 1-му абзаці, лейтмотивом зустрічі мера з відеокамерами стала демонстрація невпинно зростаючих батьківських почуттів до міста і його депутатів та захист сімейних цінностей.
У світлі всезростаючого пазітіва навколо своєї діяльності, одним з перших проявів батьківських почуттів Андрія Садового став його жаль щодо долі депутата міської ради Андрія Мисика, якого інші депутати міської ради не логічно не захотіли пускати у бюджетну комісію.
Щодо самих міськдепів Садовий провів 2-ві паралелі на шкільні стосунки вчитель-учні, де зрозуміло, що Садік виступає в ролі мудрого наставника, а депутати – в ролі школярів-шпінгалєтів, яким усе потрібно розжовувати.
Увесь бізнес в тому, що свіжі думки Садового розганяються до такого темпу, що деякі депутати важко в нього вкурюються, довго роздупляються і тому, тільки після порад досвідченого сенсея вони можуть вийти на путь істинну.
Саме тут місце для зацитовування 1-ї тези Садового та його фантастичної команди однодумців:
Дуже багато речей, які ми робимо у Львові, сприймають як нереальне.
Іншим пунктиком батьківської опіки Садового в контексті захисту сімейних цінностей та менінгітів стала заява про жорстке стояння на захисті інтересів львів'ян. Садовий різко та гнівно засудив несанкціоновані відключення газу та електроенергії й закликав львів'ян не шлангувати і активно розбирати субсидії, якщо оплата комунальних послуг більше 20 % сімейного бюджету.
Іскоркою батьківського щастя стали радісні перпективи росту ІТ-технології у Львові та вдале будівництво стадіону на Стрийській. Батько міста озвучив прохання підтримувати євро-процес у Львові, бо його млин перемеле усі палки в колесах, які різні редиски туди вставляють. Хоча існують вже й такі мазафрекі, які своїми фантазіями хотіли в минулому часі ставити палочки в колеса Садового, а зараз вже хочуть примазатись до спільної справи стадіонобудівництва та розвантаження центру міста від адміністративних приміщень.
Так вже за планами 60-70-хх років (на думку Садового) на місці податкової та навколишніх територій мав бути адміністративний центр. Але зараз на навколишніх територіях – в далекому майбутньому має бовваніти мегаломанський проект УКУ. Та швидше за усе, УКУ просто вигідно продасть свою землю у потрібні руки, ніж розбудоватиме нікому непотрібний проект.
І тому, Садовий хоче реалізовувати норми цивілізованого міста у планомірній, а не авральній розбудові Львова.
Саме тут місце для зацитовування 2-ї тези Садового та його прогресивної команди однодумців:
Ми рухаємось у правильному напрямку.
Батьківські месиджі Садового плавно перетікли у синівські в контексті стосунків з державою, яка засіла у Києві. На думку Садового у всьому негативі винна держава, яка як Базаров забула про колиску своєї демократії – славне місто Львів.
Апогеєм такої тенденції мерського мислення стала фраза, яка розчистила місце для зацитовування 3-ї тези Садового та його ліберальної команди однодумців:
Деякі дії держави я розцінюю як геноцид.
На цьому, шкідливому для здоров'я моменті, сімейні читання оголошуються закритими.
В продукт-плейсментному кадрі опиняється мінеральна водичка від відомого виробника та загострені олівці синього кольору акуратно розставлені.
В бібліотечці Львівського мера поповнення. До книжкової долі Фуко, Тойнбі, Бертрана Рассела, Мак'явеллі та Закону Божого (таке поєдання має символізувати ліберальні нахили власника) долучились: Андрухович франківського розливу та Ададуров про Наполеану в східній Європі. Ще більше європейського духу в мерському кабінеті добавляється завдяки передбрифінговому прибиранню з-за допомогою євросоюзної хімії. Для повної консолідації з цивілізацією не вистачає специфічного запаху бубликів та рогаликів у фритюрі.
Як вже повідомлялось у 1-му абзаці, лейтмотивом зустрічі мера з відеокамерами стала демонстрація невпинно зростаючих батьківських почуттів до міста і його депутатів та захист сімейних цінностей.
У світлі всезростаючого пазітіва навколо своєї діяльності, одним з перших проявів батьківських почуттів Андрія Садового став його жаль щодо долі депутата міської ради Андрія Мисика, якого інші депутати міської ради не логічно не захотіли пускати у бюджетну комісію.
Щодо самих міськдепів Садовий провів 2-ві паралелі на шкільні стосунки вчитель-учні, де зрозуміло, що Садік виступає в ролі мудрого наставника, а депутати – в ролі школярів-шпінгалєтів, яким усе потрібно розжовувати.
Увесь бізнес в тому, що свіжі думки Садового розганяються до такого темпу, що деякі депутати важко в нього вкурюються, довго роздупляються і тому, тільки після порад досвідченого сенсея вони можуть вийти на путь істинну.
Саме тут місце для зацитовування 1-ї тези Садового та його фантастичної команди однодумців:
Дуже багато речей, які ми робимо у Львові, сприймають як нереальне.
Іншим пунктиком батьківської опіки Садового в контексті захисту сімейних цінностей та менінгітів стала заява про жорстке стояння на захисті інтересів львів'ян. Садовий різко та гнівно засудив несанкціоновані відключення газу та електроенергії й закликав львів'ян не шлангувати і активно розбирати субсидії, якщо оплата комунальних послуг більше 20 % сімейного бюджету.
Іскоркою батьківського щастя стали радісні перпективи росту ІТ-технології у Львові та вдале будівництво стадіону на Стрийській. Батько міста озвучив прохання підтримувати євро-процес у Львові, бо його млин перемеле усі палки в колесах, які різні редиски туди вставляють. Хоча існують вже й такі мазафрекі, які своїми фантазіями хотіли в минулому часі ставити палочки в колеса Садового, а зараз вже хочуть примазатись до спільної справи стадіонобудівництва та розвантаження центру міста від адміністративних приміщень.
Так вже за планами 60-70-хх років (на думку Садового) на місці податкової та навколишніх територій мав бути адміністративний центр. Але зараз на навколишніх територіях – в далекому майбутньому має бовваніти мегаломанський проект УКУ. Та швидше за усе, УКУ просто вигідно продасть свою землю у потрібні руки, ніж розбудоватиме нікому непотрібний проект.
І тому, Садовий хоче реалізовувати норми цивілізованого міста у планомірній, а не авральній розбудові Львова.
Саме тут місце для зацитовування 2-ї тези Садового та його прогресивної команди однодумців:
Ми рухаємось у правильному напрямку.
Батьківські месиджі Садового плавно перетікли у синівські в контексті стосунків з державою, яка засіла у Києві. На думку Садового у всьому негативі винна держава, яка як Базаров забула про колиску своєї демократії – славне місто Львів.
Апогеєм такої тенденції мерського мислення стала фраза, яка розчистила місце для зацитовування 3-ї тези Садового та його ліберальної команди однодумців:
Деякі дії держави я розцінюю як геноцид.
На цьому, шкідливому для здоров'я моменті, сімейні читання оголошуються закритими.
ІА "Вголос": НОВИНИ