27 березня впродовж кількох годин у Львові перебував голова Національного Банку України, лідер партії “Трудова Україна” Сергій Тігіпко. Візит головного банкіра держави цього разу не був робочим у плані його державної посади, однак він не був і приватним. Сергій Тігіпко наприкінці минулого тижня у Львові мобілізовував партійні осередки “Трудової України” восьми західних областей до роботи в період передвиборчої кампанії президентських виборів.
Кущова нарада трудовиків Західного регіону тривала у Львові впродовж двох днів: 26-27 березня. Лідер “Трудової України” взяв участь лише у завершальному етапі наради. Однак “політичному банкіру” цілком вистачило кількох годин, аби порозумітись із майбутніми керівниками місцевих штабів “Трудової України”.
Зразу ж після завершення кущового зібрання трудовиків Сергій Леонідович без будь-яких вагань погодився на інтерв’ю. На це всюди встигаючий банкір-трудовик виділив не лише своїх кілька запасних хвилин (впродовж кількох років стрілки годинника Сергія Тігіпка переведені на 7 хвилин уперед). Лідер “Трудової України” без обмеження в часі виявив свою цілковиту готовність відповідати на запитання, що стосуються як його партійної так і професійної діяльності.
Пане Тігіпко, які Ваші враження від наради однопартійців, що працюють у західних областях?
На нараду прибуло близько 200 осіб. Ми обговорили питання, як відбуватимуться президентські вибори, як організовувати нам у цей період нашу роботу. Я — задоволений, оскільки мав можливість побачити реакцію людей — як на мене вони задоволені нашою спільною працею.
Чи утвердилась дніпропетровська партія “Трудова Україна” у західному регіоні?
Не можна сказати, що “Трудова Україна” — це дніпропетровська партія. Є області, в яких діють потужніші наші партійні осередки, аніж у Дніпропетровській області.
Вважаю, що сьогодні не можемо пишатися тим, що ми зробили за три роки. Зроблено багато, але все ж таки — це тільки початок. Я бачу, яким чином можна значно посилити партію. І я це зроблю. Я вже доказував, що вмію будувати організаційні структури, не гірше, аніж це роблять інші.
Чи готова “Трудова Україна” брати самостійно участь у президентських виборах, тобто, чи висуватиме свого кандидата?
“Трудова Україна” має свою достатньо велику фракцію. І ми завжди заявляли, що якщо ми — партія, то ми повинні робити відповідні кроки, в тому числі, й що стосується висунення свого кандидата на президентські вибори. Але сьогодні для нас надзвичайно важливим є те, яким чином пройде в Україні політична реформа. Тому лише після її завершення ми зможемо реально оцінити необхідність потреби висування свого кандидата.
На президентські вибори “Трудова Україна” може йти самостійно, а може й об’єднатися із певними політичними силами і підтримувати їхнього кандидата. Головне — це програма і цілі кандидата. Якщо вони співпадуть із нашим баченням розвитку держави на найближчі роки, то ми готові підтримувати саме того кандидата. Говорити про персоналії вже сьогодні я б не хотів.
Навколо питання внесення змін до Конституції в українському політикумі впродовж року точиться чимало баталій. Якою є Ваша позиція щодо проведення політреформи?
Вважаю, що політична реформа є надзвичайно потрібною в Україні. Адже з одного боку ми бачимо безліч недоліків у державі, а з другого боку ми боїмося щось змінювати. Але не може бути так, щоб ці недоліки самі собою зникли. Люди кажуть, що риба псується з голови. Тому, якщо ми не розберемося у повноваженнях президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, то вважаю, що кардинально змінити ситуацію нам не вдасться. А її потрібно змінювати достатньо серйозно.
Ще з 1997 року, коли я працював віце-прем’єр міністром, ми вже говорили про окремі реформи. Тоді вже було з’явилось 20 міністерств, що свідчило про перші кроки адміністративної реформи. Однак все це застрягло на кілька років. Це говорить тільки про одне: у нас — безвідповідальна, не оперативна влада, яку потрібно, дійсно, міняти.
Однак, сьогодні спостерігаємо, що певне блокування політреформа зазнає більше зі сторони політичних сил, аніж провладних структур?
Те, що сьогодні відбувається якесь блокування, думаю, тут відіграє чималу роль те, що політичні сили роблять ставки на президентські вибори. Кожна з них шукає тут свій політичний інтерес. Це — абсолютно зрозуміло і абсолютно нормально.
Я ж переконаний, що в Україні потрібно зменшувати повноваження президента. Мене, скажімо, дуже би турбувала ситуація, коли б від однієї особи залежало те, куди саме крокуватиме держава. Мені не подобається російський варіант: всі хочуть виворожити, куди ж Путін поведе державу. Як на мене, це питання набагато краще з’ясовувати в процесі політичної конкуренції, яка, безумовно, серйозно тиснутиме на корупцію і робитиме більш прозорою саму владу. Мені здається, що час незалежності нашої держави допоміг нам в деякій мірі бути більш відповідальними, більш компромісними.
Сергію Леонідовичу, чи часто доводиться слухати на свою адресу звинувачення, що голова Нацбанку має безпосередню приналежність до певної політичної сили?
Наразі я чув два звинувачення: перше — це за рекламу 20-гривневої купюри і друге — за те, що на 20-гривневій купюрі немає назви “Україна”. Як на мене, це — несерйозні моменти. Чомусь ніхто не згадує за валютні резерви, які за рік зросли на 201 відсоток, про стабільну гривню, про ріст банківської системи, депозити в яких збільшились на 60 відсотків, про банківську реформу. Тому в порівнянні із реальними здобутками, ці звинувачення — просто дрібниці. Західні телеканали дуже часто показують керівників центральної резервної частини Сполучених Штатів та центрального європейського банку. Це говорить про певний стиль роботи. Я ніколи не був прихильником того, аби працювати в закритих умовах, мотивуючи це тим, що я — банкір. Так, зараз у Національному банку проходять екскурсії бажаючих побувати у нас, ми даємо журналістам різноманітну, абсолютно прозору, інформацію. І для мене це — нормальний європейський стиль роботи.
Зараз я також максимально спостерігаю за тим, аби не було політичних наїздів на банки, які належать опозиціонерам. Повірте, їх — теж немало і вони немаленькі. Звичайно, є ризик, коли політик займає певну державну посаду. Але якщо на такому державному рівні працювати нормально, то нічого страшного не станеться.
Якщо пройде політична реформа, тоді, безумовно, парламентська більшість, сформована не за ініціативою президента, а згідно Конституції, буде зацікавлена, щоб позиція Національного банку була самостійною. Адже не заангажований Національний банк — це гарантія того, що в державі розпочнеться економічне зростання. Саме тут, переконаний, політична реформа покаже своє ключове значення.
Пане Тігіпко, введення нових купюр — це чергова емісія?
Емісії ми робимо постійно. І проводимо її декількома шляхами. Найбільш велика емісія відбувається через купівлю валюти. Так, наприклад, впродовж двох місяців ми купили півтора мільярда доларів. Для цього нам потрібно було надрукувати електронні гроші і заплатити їх комерційним банкам. Другий шлях — це, фактично, те, що ми друкуємо для готівки. Адже економічне зростання у всіх країнах Східної Європи завжди супроводжувалось зростанням готівки. Тому тут не обійтись без друкування грошей. Але ми друкуємо тільки ті купюри, запаси яких завершилися. Скажімо, 100 та 200-гривневі купюри у нас ще є на декілька років, хоча й вони були вже давно надруковані. А ось 1-2-5-10-20-50-гривневі купюри нам потрібно постійно обновлювати. Це ми і робимо. І це не є чимось поганим.
Сьогодні українцям нема чого турбуватись за гривню. Тому що зовнішня торгівля відбувається дуже вдало, валютні резерви зростають дуже швидко. Ми змогли віддати всі борги, які були у першому кварталі. Це — те, що стосується зовнішньої ситуації. Щодо нашої внутрішньої, у нас — збалансований бюджет, а це дає підстави сподіватись, що економіка працюватиме нормально. Тому сьогодні є всі підстави лише посилювати гривню.
Нещодавно уряд представив свою програму. На Вашу думку, чи вдасться йому її виконати?
Те, що стосується бюджету, то, безумовно, що так. Дохідна частина бюджету повинна бути більшою. А це свідчить про те, що уряд має можливість навіть перевиконати всі свої фінансові зобов’язання, які взяв уряд,
Що стосується програми, де є блок структурних реформ, можу сказати, що Кабінет Міністрів може й намагатиметься їх виконати, але далеко не все залежить від нього самого. Адже є ще й Верховна Рада, яка повинна підтримати такі реформи законодавчими рішеннями. А це, в першу чергу залежить від того, що відбуватиметься у Верховній Раді, особливо — після проведення голосування щодо змін до Конституції. Боюсь, що може відбутись багато змін. Адже всі депутати захочуть себе побачити у якихось списках на вибори 2006 року. Всі захочуть перебувати у якихось конкретних позиціях. А великим фракціям буде дуже важко втримати людей, бо 3 відсотки — не є чимось таким надзвичайним, що неможливо подолати. П’ять-десять депутатів, які є популярними на своїх округах, переконаний, вже можуть ставити перед собою такі завдання.
Чи готова „Трудова Україна” йти самостійно на парламентські вибори 2006 року, чи все таки піде в якомусь певному блоці, так, як це було 2002 року?
Безумовно, ми підемо тільки окремо. У нас є всі можливості виграти вибори і пройти до парламенту. 3 відсотки — для нас не той бар’єр, який би міг нас лякати. Сьогодні ми повинні ставити завдання мінімально на 5-6%, а в подальшому — напевно зможемо розраховувати й на серйозніші цифри. Тому скажу, що, готуючись до парламентських виборів, ми розраховуємо тільки на власні сили.
Де ви бачите себе після 31 жовтня 2004, тобто після того, як Україна вчетверте відбуде свої президентські вибори?
Певний час я працюватиму ще за адресою: Інститутська, 9, тобто в Національному банку. І наперед скажу, що в будь-яких випадках кинути партію я не зможу і що політикою буду займатись. Моїм основним завданням буде повести свою партію на вибори і набрати максимальну кількість голосів. Я не відкидаю можливості, що доведеться залишити посаду голови Національного банку. Бо, незважаючи на те, що я вийшов із більшості, сьогодні в мене є нормальні стосунки із Президентом і з прем’єром. І це надзвичайно допомагає Національному банку.
А які на сьогоднішній день у Вас стосунки із лідером опозиційного блоку “Наша Україна” Віктором Ющенком?
Абсолютно нормальні стосунки. Деколи він мене зачепить за якийсь момент, деколи я йому відповім. Нормальна політична атмосфера. Минулого тижня я бачився із Віктором Ющенком. Я передав йому пам’ятну монету, якою нагородив його Національний Банк з нагоди його дня народження. Але оскільки Віктора Ющенка в день його уродин у Києві не було, я привітав його та передав йому монету минулої п’ятниці.
2002 року, коли Вас призначили головою Нацбанку, Ви здали свій депутатський мандат і також були готові призупинити своє членство у “Трудовій Україні”. Сьогодні заради своєї партійної діяльності Сергій Тігіпко готовий залишити Національний Банк?
Коли я говорю про те, що виникне необхідність залишити посаду, я маю на увазі одне — приходить президент, з яким у мене не буде такого контакту, приходить уряд, з яким у мене теж не буде такого контакту і почнуться якісь політичні моменти, що заважатимуть працювати Національному банку. А отже постане питання: Тигіпко повинен на цьому заробити політичний інтерес чи Тигіпко повинен залишити посаду для того, щоб залишилась стабільною гривня, і Національний банк міг працювати нормально? Безумовно, тут Тігіпко повинен зробити відповідний крок — піти з цієї посади для того, щоб, врешті-решт, виграла держава. Я не боюсь цих кроків. Я йшов вже з посади сам. Тому для мене це не буде катастрофою. Я повернусь у політику. Так, я зміг би зайнятись і бізнесом, і міг би демонструвати, що роблю це непогано. Але поки що мої політичні інтереси на передньому плані.
ІА "Вголос": НОВИНИ