В перипетіях виборчих баталій на Львівщині постаті найвищих посадовців Львова й області майже не “звучали”. В цілому виконавши свій конституційний обов‘язок щодо забезпечення спокійного, організованого й демократичного перебігу виборчого процесу, пп. Сендега й Буняк уникли явного протизаконного заангажування на боці одного з кандидатів, - на відміну від дуже багатьох, на жаль, регіональних адміністраторів. На тлі цих безперечних заслуг обох керівників ми змушені констатувати, що їх подальша доля після 21 листопада виглядає в кожному разі не безхмарною…
О. Сендега має дещо менше підстав для хвилювання. Ще від совєтських часів він звик робити кар‘єру аполітичного професіонала, чиї ділові якості однаково потрібні владі й владцям будь-якої орієнтації. Дотепер така його кар‘єра незмінно виявлялася успішною.
Варто пригадати обставини призначення Олександра Степановича головою ЛОДА. Взаємини з галицькими регіонами завжди становили певну проблему для владного Києва. Аби уникнути гострих кутів у цих взаєминах, “нагорі” виробили низку неписаних правил, одним із яких було призначання президентськими посадниками в Галичині лише “місцевих”. (Мабуть, це рекомендували хазяїнові Маріїнського палацу московські консультанти з национализму, які, своєю чергою, спиралися на висновки британського націолога Е. Геллнера.) Однак після вкрай успішних для режиму виборів “Кучма-2”, наступного “референдуму за народною ініціативою” та губернаторства на Львівщині С. Сенчука “Бандерівщина” виглядала такою лагідно-впокореною, що Банкова намірилася поставити тут до керма вже цілком “свою” людину.
Отже, М. Янківа було брутально випхано з кабінету на Винниченка. Але тут львівські депутати раптом стали дибки й зажадали від Києва… саме так: місцевого! Вочевидь, на дозвіллі вони теж гортали Геллнера… При тому Банковій дали зрозуміти, що, приміром, президентського “аналітика” В. Базіва львівський політикум за місцевого не вважає. Відтак реальний вибір АП виявився мізерним і рішення було прийнято для багатьох неочікуване – в тому числі й для самого п. Сендеги.
Мабуть, від Олександра Степановича важко очікувати бурхливої радості у випадку перемоги в другому турі кандидата від чинної влади. На тлі масових розправ з адміністраторами, які до спущеного ліміту “правильно поданих” голосів не дотягли якихось кількох відсотків, голова ЛОДА, який і перед тим не тішився великою прихильністю владної верхівки може очікувати для себе хіба найгіршого. Певною “підстраховкою” для нього є саме одностайність “неправильного” вибору львів‘ян. Ну мусять же радники Віктора Федоровича розуміти, що Львівщина – то не Донбас, ба навіть не Закарпаття!..
Цілком інша справа, якщо перемогу на виборах здобуде фаворит першого туру. Наразі-бо стосунки між О. Сендегою й “нашими” не обтяжені серйозними непорозуміннями, до того ж, схоже, ющенківці не диспонують кандидатом на цю посаду, співставним із теперішнім губернатором за рівнем фаховості й компетентності.
Ситуація з п. Буняком виглядає набагато складнішою. По-перше тому, що він зарекомендував себе авторитарним керівником, до того ж не надто успішним. По-друге, його посада, на відміну від губернаторської, є виборною. Себто прямо усунути з неї небажаного діяча “верхам” принаймні досить складно, але вибори – не за горами, й тут без потужної політичної підтримки перемогти буде вкрай непросто. А Любомир Костантинович, яко правовірний авторитарій, є щирим і послідовним у своєму аполітизмові…
Що чинитиме львівський мер у випадку перемоги провладного кандидата? Чи зголоситься відверто до лав “більшості”, благо був і давніше запідозрений в прихильності до однієї з провладних потуг (тієї, що з кружечком у дужках при кінці аббревіатури)? Однак цей варіант обтяжений вельми серйозними “але…”. “Об‘єднані” не тішаться приязними стосунками з “донами”; конфлікт із міськрадою набуде в такому випадку загострених форм, а перспективи переобрання на теперішню посаду стануть і геть непевними. Хіба п. Медведчук підшукає яку синекуру? Ох, не до того скоро стане п. Медведчуку!..
Про “наших” і казати годі: нового спалаху “війни” між ними й мером не очікує після виборів хіба наівний… Нібито прочиненими залишаються наразі двері до БЮТу, під брендом якого, нагадаємо, п. Буняк висувався на мерську посаду. Однак наскільки самостійною силою лишиться БЮТ у разі перемоги “Сили народу”? Та й чи потрібний буде тоді “тимошенківцям” конфлікт із “ющенківцями” через Буняка?..
Безсумнівно одне: як О. Сендезі, так само й Л. Буняку після цих виборів уникати явної політичної заангажованості буде набагато складніше, ніж було дотепер.
PS. Матеріал уже був підготовлений до публікації, коли
з‘явилася інформація про відставку О. Сендеги з посади керівника ЛОДА. Офіційного її підтвердження наразі нема (як, утім, і спростування), проте мусимо визнати, що новина ця „гармонійно” вписується в контекст передвиборних „зачисток” адміністративного простору. Що ж, ритм подій прискорюється, як то звичайно буває в революційну епоху.
ІА "Вголос": НОВИНИ