Зазвичай, кожна людина щороку відзначає свій день народження або ж іменини. У свою чергу запрошує вона або ж запрошують її в гості на відповідні святкування. А де свято, там поздоровлення, побажання, співи, музика, жарти. Наш матеріал про слово-побажання до дня народження чи іменин. Чи вміємо його проголошувати ? Бо ж далеко нерідко трапляється таке: «Я не вмію гарно говорити», або « Я приєднуюсь до сказаного», чи «Підношу тост за іменинника» і т. п.

Втім, звернемося до порад знаного українського церковного діяча, письменника, філософа Феофана Прокоповича (1681 – 1736). Їх всього 7.

  1. Основного в цій промові (у день народження чи іменин) можна добитись, беручи до уваги три особи: нашу особу, особу, якій побажаємо і, найчастіше, особу святого патрона, з іменем якого, звичайно, пов’язане покровительство.
  2. Беремо до уваги нашу особу, виражаємо, наприклад, нашу радість: «Особливосвяткувати із найбільшою радістю ми повинні зустрічати цей день, в якому народився той, кого любимо, шануємо, поважаємо. Це треба викласти з наведенням доказів і прикрасити. Тоді додати: « Для мене ніколи нічого не було колись милішим, ніж ти». Це буде висловлено синонімічно або з допомогою викладу доказів чи причин любові. Закінчити так: « Отже, радію, неначе б це був мій власний день народження, і бажаю, щоб він повторювався протягом якнайдовшого часу і щоб поступав завжди щасливіший тощо».
  3. Беремо особу того, кого поздоровляємо: « Щасливий і для всіх радісний повинен бути день, який дав світові на благо держави славного, статечного розумного мужа». Можна буде підсилити порівнянням: «Бо, якщо святкуємо дні, в яких відбулось якесь державне діло заснування міста тощо.., то тим більше …і т. д.».У схваленні вдайся до похвал особи, захваляючи її видатні чесноти. Тоді закінчиш похвальним словом на адресу такого щасливого світила, яке принесло з собою людству стільки світла, і викладом громадської і особистої радості і висловленням побажань.
  1. Може бути і той, і другий, та й навіть більш досконалий доказ, щоб ми могли сказати, що і наша любов і його чесноти або добродійства, які він нам виявив, є причинами радості.
  2. З особи святого патрона виникає різноманітний матеріал, а саме: або загальний, який відповідає кожному  патронові, або спеціальний – Петрові, Іванові, Степанові і т д. Загальним матеріалом може бути такий: «Щасливий ти, що маєш за опікуна приятеля Бога, чи того, якого прославляє Церква, чи він є творцем чудес, або ж такого, що показує тобі дорогу до спасіння, подає приклади та забезпечує тобі захист» і т. п. Ці положення, взяті окремо або у більшій кількості, необхідно підтвердити і закінчити виявом радості або якимсь побажанням.
6.Спеціально можна брати положення із сонму святих, до якого належить патрон. А є такі сонми: по-перше, вчителі, цією назвою охоплюються пророки, апостоли і проповідники, по-друге, мученики, по-третє, діви, анахорети, пустельники, а також покаянники. З окремих обдарувань можна брати причини радості і щастя. Обов’язком апостолів є укріпляти Церкву, сповіщати добру вістку, тобто проповідувати Євангеліє, судити разом з Христом тощо. Рекомендуються очі розуму пророків, прославляється мужність мучеників, дівочість дів, сльози покаянників та інше. Так можна обґрунтувати, якщо, наприклад, вітаєш того, чий патрон мученик, то накажеш йому радіти, бо має захисника, якого не могла зламати ніяка сила тирана, а навіть сама смерть та інше.

7. Ще більш вишуканим буде вітання, коли розглянеш життя патрона і простежиш, що він зробив надзвичайного, більш визначного, або що зазнав, наприклад, був пошматований левами. Далі, скажеш тому, кого вітаєш, що про нього турбується Бог, бо дав йому захисника – переможця левів. Про іншого ж скажеш, що був побитий і є муром для свого підопічного. Тут навіть  можна буде пояснити імена святих і з них вивести, правда, менш солідні, але прекрасні докази, особливо, якщо розглядати їх художньо. Не треба говорити, що щастя зовсім залежить від сили імені, але що недаремно деколи також дістаються такі імена, і що Бог через надані імена, звичайно, показує чесноту або майбутнє щастя…Не вказувати що щастя випливає з етимології імені, а бажати щастя в майбутньому…

За матеріалами книги Феофан Прокопович. Філософські твори. Т. 1 – К. Наукова думка, 1979.

Степан Боруцький, спеціально для «Вголосу».

ІА "Вголос": НОВИНИ

Всі свіжі новини на нашому Telegram-каналі Приєднуйся!