Повідомлення про переїзд до Києва керівника ДПА у Львівській області Сергія Медведчука спровокувало пожвавлення розмов про скору заміну й нинішнього голови Львівської ОДА. А вже той факт, що наступного дня з’явилася заява прес-служби облдержадміністрації у котрій спростовувалися чутки про звільнення Олександра Сендеги з посади голови Львівської ОДА, остаточно упевнив усіх, що цього разу розмови про відставку небезпідставні і Львівщина таки матиме нового губернатора. П’ятого – менше ніж за чотири роки.
Заміна нинішнього голови ОДА – подія очікувана. Розмови про неї почали вестися вже буквально на другий день після його призначення Всі оглядачі, одностайно підкреслюючи прекрасні ділові якості Олександра Сендеги, тим не менше приходили до того самого висновку – йому довго не втриматися. Причому жодного парадоксу, як би могло здатися на перший погляд, тут не існує.
Олександр Сендега був призначений на посаду глави Львівської ОДА після відставки Мирона Янківа насамперед тому, що за тих умов виявився майже ідеальною компромісною фігурою. Він не належав до жодної політичної сили і принципово дистанціювався від політики, при кожній нагоді позиціонуючи себе як спеца і технократа. Виходець із жеківського стану, він на ділі доказував, що його справа господарка, а не політика і навіть, формально будучи першою особою в області, не претендував на реальну першість. Він не вступав у відкрите змагання з Медведчуком, як Сенчук, і навіть не старався вийти з-під контролю СДПУ(О), як Янків. Підкорившись долі він у політичному сенсі плив за течією. Так, скажімо, Сендега з легкістю зробив те, чому так довго противився його попередник: есдекам, які контролюють податкову і митницю, він віддав ще й Яворівську спеціальну економічну зону, призначивши головою Яворівської райдержадміністрації симпатика СДПУ(О).
Однак посада губернатора, як не крути, є все-таки посадою політичною. Перед керівником області щодня виникає безліч завдань, але справжнє велике Завдання, яке сьогодні стоїть перед керівництвом країни та його представниками на місцях, тільки одне: забезпечити спадкоємну передачу влади в перспективі наступних президентських виборів. Тому господарські показники місцевої влади сьогодні хвилюють її керівництво так мало, як ніколи. Головне інше – наскільки місцева влада може контролювати ситуацію в регіоні. Важливе тільки це.
Із наближенням виборів-2004, Львівського губернатора, хто б ним не був, очікують такі ж серйозні іспити, через які пройшли свого часу Степан Сенчук із президентськими виборами 1999 року та референдумом 2000 року, Мирон Янків з акцією „Україна без Кучми”. І чим ближче підходив час випробувань, тим менше було зрозуміло чи зможе Олександр Сендега витримати ці іспити і головне – чи захоче він взагалі їх складати. А позаяк сумніви у такій справі є неможливі, то заміна голови Львівської ОДА була тільки справою часу. Здається, цей час наступив. Сендегу відправляють на підвищення по господарській лінії (можливо, заступником міністра транспорту), а на його місце активно підшукують нову кандидатуру. Хто ж може бути наступником Олександра Сендеги?
За умов, що склалися, реально претендувати на посаду Львівського губернатора можуть представники тільки двох політичних угруповань: донецького або соціал-демократичного. „Наша Україна” готова підтримати перших, резонно вважаючи, що донецькі на Львівщині можуть утверджуватися тільки за рахунок есдеків, а послаблення останніх автоматично призведе до посилення позиції „нашоукраїнців”. До виборів не так вже й багато часу, тому, зачепившись за владу на Львівщині, „дони” робитимуть тут тільки те, що зможуть, а „нашоукраїнці” – те, що захочуть.
Оптимальним претендентом на губернаторське крісло від «донецьких” та „Нашої України” вважається нинішній перший заступник голови ОДА Леонід Мельник. Свого часу Мельник, як і багато хто з дрібних бюрократів на Львівщині зопалу вступив у НРУ. То був такий час, що кожен місцевий політик, який ще не встиг стати націонал-демократом, ламав собі голову як би краще пристосувати цю ідею у власних інтересах. Однак поступово НРУ втратив впливовість і, звичайно ж, підтримка цієї партії не змогла би забезпечити Леоніду Мельнику посаду першого заступника голови ОДА. За словами голови ЛОО УНП Олександра Гудими, Мельник здобув це місце насамперед завдяки потужній підтримці з боку голови спостережної ради НПК »Галичина" народного депутата Петра Димінського і Партії Регіонів. Відтак – і „НУ”, і вочевидь ПР були би зовсім не проти, щоб головою Львівської ОДА став Леонід Мельник. Подейкують, що терміновий від’їзд 12 січня до Києва голови облради Михайла Сендака і його заступника Тараса Федака (колишнього заступника глави Львівської облдержадміністрації і єдиного не „нашоукраїнці” серед заступників голови обласної ради), має на меті якраз лобіювання на посаду львівського губернатора цієї кандидатури.
Проте не виключено, що від донецьких на місце Олександра Сендеги може бути запропонована якась інша особа, котра є тісно пов’язана із Донбасом, але має галицькі чи лемківські корені. Таких людей, як відомо, є досить багато і окремі з них навіть працюють у нинішньому апараті Кабінету Міністрів.
Однак донецьким та „Нашій Україні” у їхній боротьбі за губернаторське крісло доведеться витримати шалену конкуренцію з СДПУ(О). Переводячи до Києва молодшого Медведчука, який з 1998 року „тримав область”, есдеки розуміли, що навряд чи зможуть знайти йому стовідсотково адекватну заміну. Однак рамки Львівщини стали для Сергія Медведчука завузькими, а його конфлікти з місцевими політиками та бізнесменами набули настільки яскраво вираженого персонального характеру, що тримати його надалі в Львівській області було вже недоречно під будь-яким кутом зору. З від’їздом Медведчука Львівській податковій доведеться все-таки хоч трохи ослабити свою хватку. А це означає, що СДПУ(О) захоче укріпити свої позиції на Львівщині по лінії облдержадміністрації. Відтак есдеки запропонують на посаду свого кандидата. Передусім це має бути сильна особистість здатна витримати будь-який тиск. Такою людиною, зокрема, є Василь Базів – колишній віце-губернатор області, а сьогодні працівник Адміністрації Президента. Василь Базів є у Львові одіозною фігурою. Як писав Гашек, щоправда, з приводу іншої персони, „якби лише половина з того, що про нього говорять було правдою, вистачило б йому ганьби на ціле життя”. Але про Базіва пишуть і розповідають якраз переважно правду. Однак треба віддати йому належне, він знає чого хоче і вміє добиватися поставлених задач не гребуючи жодними засобами.
Ще однією кандидатурою від есдеків називають керівника ЛОО СДПУ(О), народного депутата України Ігоря Шурму. Попри непопулярність соціал-демократів на Львівщині цей політик, послідовно відстоюючи партійні інтереси, все ж зумів завоювати значний авторитет як в політичного бомонду, так і в представників ЗМІ. Згідно з результатами експертного опитування, проведеного ІА „Контекст медіа”, за підсумками минулого року Ігор Шурма названий найуспішнішим політиком, а позаминулого року був другим у цій номінації. Його парламентська діяльність, а також інтелектуальні та бійцівські якості продемонстровані під час протистояння з „Нашою Україною” перетворили Ігоря Шурму на одну із головну політичних фігур із табору СДПУ(О). Причому він зарекомендував себе не просто як „універсальний солдат” на зразок Шуфрича, а як вмілий диспутант і публічний політик. Будучи одним із найвпізнаваніших політиків України, Шурма сьогодні може претендувати на помітну посаду у Верховній Раді України або в КМ і сумнівно, щоб він особисто прагнув посісти крісло голови ОДА. Для нього це означало би включитися у перманентну вимотуючу боротьбу без подальших особистих перспектив: ярлики, начеплені в ході цієї боротьби, навряд чи позволять колись піднятися. Однак СДПУ(О) відома своєю партійною дисципліною і безкомпромісністю, тому не виключено все-таки, що крісло губернатора може бути запропоноване й Ігорю Шурмі.
ІА "Вголос": НОВИНИ