Ситуація у Слов’янську стає все більш напруженою. Окупанти обстрілюють місто з РСЗВ - касетних снарядів. Через постійні обстріли зросла кількість охочих евакуюватися. А у британській розвідці уже встигли заявити, що Слов'янськ стане наступною ключовою битвою за Донбас.
Утім, навіть за таких умов українські військові продовжують відбивати наступи загарбників, а місцеві жителі допомагати. Серед них і Ніна - власниця нової кав’ярні у місті. З початку російської агресії заклад продовжив роботу. Спершу кав’ярня стала прихистком для військових, а згодом і волонтерським штабом. Про те, як живе кав’ярня та місто в умовах війни - читайте у матеріалі «Вголосу».
«Маленька мрія»
Ніна, яка родом з Полтави, переїхала до Слов‘янська більше року тому. Все тому, що її чоловік Іван, який змушений був покинути рідний Донецьк ще у 2014 році, вирішив знайти дім поблизу рідного міста. Тож і переїхав у звільнений українськими військами Слов’янськ. У місті сім’я почала потрохи втілювати у реальність свою маленьку мрію - відкрила кав’ярню.
Ми так зраділи, що нарешті можемо мати заклад про який так довго мріяли. Адже ми працювали над ним до найдрібніших деталей. Від меню до інтер’єру кав’ярні. Утім, щастя від нової роботи тривало недовго, лише три місяці, - розповідає Ніна.
Кав’ярня під час війни
З початку повномасштабної російської агресії перед подружжям постав вибір - втікати від жорстокої війни, чи продовжити займатися улюбленою справою навіть попри загрозу постійних обстрілів.
Коли ми зрозуміли, шо почалася повномасштабна війна, то насамперед зібрали команду, щоб вирішити, як бути далі. Дехто покинув місто задля власної безпеки, що є цілком зрозумілим. Утім, значна кількість людей таки залишилися. Ми з Іваном слідом за ними теж прийняли рішення продовжити працювати. Домовились - поки зможемо, кав’ярня буде відкрита для відвідувачів. Адже, що робити тим людям, які досі перебувають в місті? Вони теж мають право на каву навіть в епіцентрі війни, - зазначає жінка.
Тож кав’ярня продовжила своє існування, але уже в нових реаліях. З комендантською годиною, посиленою охороною та перервами під час повітряної тривоги.
Перші дні в кав’ярні усі жили одним днем. Не ставили перед собою задач. Головне - прийти вранці на роботу і повернутися додому живими. Звісно, щоразу приходили сумніви: чи варто? Можливо, краще переїхати? Чи потрібно це людям, чи не даремна наша робота? Вагань було безліч, - зізнається Ніна.
Власниця кав’ярні розповідає, що до початку війни у них щодня був чималий потік людей. Незважаючи на своє коротке існування, заклад швидко набрав популярності та став одним з улюблених серед місцевих у Слов‘янську. Зазвичай туди приходила молодь від 20 до 35 років. Утім, зараз відвідувачі дещо змінилися.
У березні серед відвідувачів було лише близько 10 відсотків мирних жителів. В той час, як зараз стіни кав’ярні заповнюють військові, волонтери та журналісти. Тобто, можна сказати, що ми стали штабом не для цивільних, а для тих, хто тримає оборону. Зранку до кав’ярні уже стояла черга з 10-15 військових. Вони дякували, що мають можливість прийти. І ми зрозуміли - саме в цьому і полягає зараз наша мета. Допомагати тим, чим можемо, навіть кавою, - зазначає Ніна.
У квітні до міста почали повертатися місцеві жителі. Хтось приїжджав за речима, а хтось - вивозив сім’ю. Оскільки загроза в Слов‘янську лише зростала, кав’ярня залишилася однією з небагатьох закладів, що продовжили працювати.
Ціни у кав’ярні ми намагалися не змінювали, тому залишили без змін те, що можливо. Так, до прикладу, трішки зросла вартість на випічку через значне здорожчання продуктів. Але от кава залишилася за тією ціною, яка була і до війни, - розповіла Ніна.
Яка ситуація зараз?
Міський голова Слов‘янська Вадим Лях повідомив, що ситуація у місті залишається напруженою.
Місто останні два тижні обстрілюють з РСЗВ, це касетні заряди. Є багато поранених та загиблих. Всього з початку бойових дій у місті загинуло 17 мешканців громади. Отримали поранення 67”, – заявив він.
Ніна розповідає, що спершу прильоти було чути поблизу сусіднього Лисичанська.
Кожного дня ми чули постійні обстріли. Наприклад, з Лисичанська, що зовсім недалеко від нас. Навіть не розумієш, чи це там, чи це тут у тебе летять російські ракети. Звісно накладається втома, люди виснажуються, працівники втрачають сили. А тепер прильоти і в самому місті, де стало дуже небезпечно, - зазначає Ніна.
Евакуація мирного населення також продовжується.
“Ми вивозимо людей… Ще залишається приблизно 23 тис. мешканців міста. Збільшилася кількість охочих виїхати. На жаль, поштовхом стали останні “прильоти”… Але є можливість безпечно виїхати у напрямку Дніпра. Ми працюємо по евакуації на Львів, Дніпро або Рівне. Все це робиться безплатно та з проживанням людей”, – заявив Вадим Лях.
Тож задля власної безпеки подружжя вирішило переїхати до Києва. Сподівається, що тимчасово. Однак, кав’ярня роботи не припинила, а досі продовжує бути штабом для потреб волонтерів та не лише.
У місті залишилися люди, які не змогли на той час виїхати, покинути домівку, рідних тощо. Тож вони продовжили роботу в кав’ярні. Утім, уже не так для відвідувачів, як для волонтерів, - розповідає Ніна.
За словами мера, критична інфраструктура продовжує працювати, але централізоване постачання води відсутнє понад місяць.
“Здійснюємо підвіз води. Працюють свердловини. З електрикою теж проблеми. Періодично десь третина населення залишається без електрики. Ми її відновлюємо. Але ворог її постійно нищить, - зазначає жінка.
Ніна зазначає, що в квартирі в якій вона жила, почалися проблеми з електрикою та водою, перебувати в таких умовах було майже неможливо. Тоді заклад, як на диво, ця проблема не торкнулася.
Також жінка розповідає, що планувати подальшу роботу кав’ярні більше, ніж на кілька днів вони не можуть. Наголошує, що все залежить від людей, які залишилися працювати в кав’ярні і по суті стали волонтерами.
Наразі кав’ярня може забезпечувати роботу. Є резерв води та інших необхідних продуктів. Звісно, залишаються речі, які ми так і не втілили в життя. Влітку ми планували відкрити літню терасу, але не сталося. Найважливіше, що нам вдалося створити місце в якому людям смачно та комфортно проводити час. Але зараз кав’ярня стала дещо більшим - серцем міста, яке б’ється під час війни, - розповідає Ніна.
ІА "Вголос": НОВИНИ