Нещодавно керівники чотирьох націоналістичних організацій України, а саме: голова КУН, народний депутат О. Івченко; голова ОУН(р) А. Гайдамаха; голова ОУН(м) М.Плав’юк; голова ВО “Свобода”, народний депутат О.Тягнибок закликали громадян України бути пильними і не піддаватися на провокаційні випади псевдонаціоналістичних груп та їх керівників.В спільній заяві, яку вони підписали, йдеться в основному про ”маргінальну партію “ОУН в Україні”, основним “досягненням” якої є входження на минулих парламентських виборах до блоку “Народний рух України за єдність” під керівництвом Богдана Бойка”.
Однак було би надто просто думати, що політичні провокатори існують тільки завдяки підтримці з боку влади чи якихось інших політичних сил. Провокатори не можуть виростати будь-де. Вони з’являються тільки там де виникає політична доцільність (тобто є сили, котрі можна розколювати або дискредитувати), а також існують умови для політичного зростання, політичний простір, який в силу певних причин виявляється незайнятим „легітимними” представниками ідеології.
Наші націоналістичні та націонал-демократичні партії, як це чомусь заведено у Галичині, охоче беруться за розв’язання загальнонаціональних і навіть глобальних питань, але не беруть до уваги проблем, які існують у них „під носом”, зокрема й того, що наслідки дворічного правління Львовом Любомира Буняка є відверто провальними і ще двох років такого „господарювання” місто може не витримати. Сьогодні Буняк тримається при владі тільки тому, що партії, які входять у блок Віктора Ющенка наклали мораторій на його усунення від влади. Але ж людям від цього не легше – вони прагнуть забезпечити собі гідне життя вже сьогодні.
Саме у цьому проміжкові між стратегічними цілями партій і реальними потребами львів’ян, для яких чомусь не знаходиться місця у стратегічних планах партій, і з’являється місце для діяльності провокаторів.
А що стосується ОУН в Україні, то це просто потішна партія, яка за гроші готова на все. Навіть на добру справу. Якщо їй заплатити, то ОУНвУ може підтримати навіть Бен Ладена. Або засудити його. Або підтримати – і тут таки засудити. Як побажає замовник.
Наприклад, сьогодні ОУН в Україні оголосила про створення ініціативної групи щодо проведення референдуму за дострокове припинення повноважень міського голови Любомира Буняка з посади міського голови Львова. Вони ніби-то збираються 5 травня провести збори громадян, на яких буде ініційовано процедуру підготовки до референдуму і просить міського голову прислати на них свого представника, як це вимагає процедура підготовки до референдуму. ОУН в Україні навіть скерувала на ім’я міського голови Львова Любомира Буняка листа у якому зазначає, що виступає з ініціативою дострокового припинення його повноважень тому, що два роки, протягом яких він обіцяв навести лад у місті або добровільно піти з займаної посади, завершилися, а обіцянки так і залишилися невиконаними.
Як бачите, все дуже серйозно.
А ще не так давно, 2 грудня 2003 року та ж таки ОУН в Україні запропонувала створити громадсько-патріотичний комітет підтримки міського голови Львова. Вони вимагали (цитуємо): „Зупинити газетно-бюрократичну травлю міського голови... висловлюємо глибоке обурення та патріотичну стурбованість соціально-політичною ситуацією, яка склалася навколо нашого міського голови, шановного Любомира Буняка”. „Політична та економічна програма діяльності Любомира Буняка, його бачення перспектив розвитку міста, добробуту львів’ян, покращання умов життя стали надією та сподіванням сотень тисяч львів’ян. Громада обрала достойного поводиря своєї долі. Але на даний час робота міського голови та міських служб стає заручником політичних ігрищ напередодні президентських виборів 2004 року. Їм важко зрозуміти, що окрім їх удільно-княжих амбіцій у веденні міста є добробут, життя і майбутнє сімей та дітей львів’ян”
І смішно, і сумно.
ІА "Вголос": НОВИНИ