Обійматися з собакою дуже приємно – вона тепла, м’яка і терпляча. Щоправда, не всіх собак можна обіймати, а тільки тих, хто надається до цього і навчений терпіти ці «телячі ніжності».
Зараз у світі популярна каністерапія - це коли самотнім, депресивним або хворим особам пропонують поспілкуватися з твариною. В Україні це називається – візитерством. Вихованці громадської організації «Кінологічна школа «Dog Friend» відвідують сиротинці, пансіонати для осіб похилого віку, працюють з ветеранами, що повернулись з війни.
Колишня вчителька та яворівський хвостатий підкидьок
Пані Олені 85 років. Вона – колишня вчителька. Пані Олена втратила зір. Вона вже не змогла обслуговувати себе сама і тепер мешкає у пансіонаті для осіб похилого віку «Ренамед» у Брюховичах.
Барні всього п’ять місяців. Здається, він лабрадор, але поки що його господарі в цьому не впевнені. Тільки два тижні свого життя він мешкає у родині.
Він народився на вулиці десь біля Яворова. Там його відловили і передали волонтерам, що опікуються бездомними тваринами в Тернополі. Волонтери відмили щеня та розмістили його фото у соціальних мережах. Фото побачила львів’янка Наталя Левандовська і відразу зрозуміла, що це – її собака. Так Барні повернувся на Львівщину.
Він – страшенний боягуз, але дуже любить, аби його гладили. Тому, коли ми приїхали з візитом до геріатричного інтернату, то засновниця школи «Dog Friend» Наталя Лелик обережно спитала пані Олену:
«Чи ви дозволите аби ми вам на коліна дали собачку?»
Пані Олена не тільки дозволила, але й з радістю обіймалася з Барні. На жаль, колишня вчителька не могла побачити виступ інших собак. Але могла досхочу обійматися з Барні. Юний собака також залишився задоволеним. Його гладили й інші мешканці пансіонату. Зрештою, як і інших собак, які приїхали сюди саме для того, аби розважити стареньких.
«Який чудовий сьогодні день», - підсумувала пані Олена.
Собаки дворянської породи
У школі «Dog Friend» навчаються різні собаки. Це і породисті, і ті, яких тут називають дворянинами. Таким є Масяня. Його господиня Олена Макідо жартує, що купила його на «Південному».
Якраз 11 січня Олена поїхала на базар пригледіти деякі речі для ремонту. І на вулиці звернула увагу на маленьку руденьку собачку.
«Я ще звернула увагу, що вона приязна до дітей», - каже пані Олена.
Родина скупилася, завантажили покупки в авто, вже сіли. І ніяк не йшла їм з голови ота вулична собака. Перезирнулися і… Так у них з’явилася Масяна.
«Ми хотіли завести песика або котика. Я ніяк не могла зважитися. А тут доля вирішила все за мене», - зізнається Олена Макідо.
Щоправда, Масяня не відразу стала навчатися у школі «Dog Friend». Одного разу пані Олена з внуком потрапила на виступи собак цієї школи й звернулася до малого:
«От би нашу Масяню такого навчити!».
Її почула Наталя Лелик та відповіла:
«Приходьте до нас на майданчик».
Так у Масяні проявилися таланти. Щоправда, як зізнається Олена Макідо, Масяня вміло приховувала свої таланти чотири місяці й не хотіла вчитися. Тепер вона гарно танцює, стоїть на задніх лапках, виконує всі команди господаря, які вміє виконувати вихований собака, та стрибає на спину Наталі.
Такою ж собакою-дворянином є і Айза. Її знайшли біля гаражного кооперативу у Івано-Франківську. І теж виставили фото у соцмережу: а раптом комусь вона сподобається.
Львів’янин Сергій Мансуров як тільки побачив це фото, то відразу зрозумів, що саме Айзи йому не вистачає для щастя. Собаку передали до Львова. Пізніше вона пішла навчатися до собачої школи разом з господарем. І тепер показує свої таланти у сиротинцях, геріатричних інтернатах, ветеранам цієї війни, самотнім та хворим.
Найбільше Айза любить стрибати та перестрибувати через бар’єри, а також застрибувати на руки своєму господареві. Окрім того, собака володіє унікальною здатність – ходити хвостом вперед. Таке вміння притаманне у цій школі тільки їй.
Зараз у школі навчаються собаки, яких взяли з притулку, знайшли на вулиці. Але є і породисті. Різниці між ними не роблять ніякої.
Навчиться господар – навчиться і собака
За словами Наталі Лелик, ідея відвідувати осіб, які потребують психологічної підтримки, виникла роки три. Господарі з собаками збиралися на майданчику та спілкувалися між собою. Серед них виявилася працівниця обласної психіатричної лікарні «Заклад». Вона запропонувала приїхати з собаками туди.
«Ми обрали спокійних собак, які дуже люблять аби їх гладили, і поїхали. Ми побачили наскільки цей візит викликав приємні емоції. Потім нам розповідали, що хворі згадували про наших собак ще протягом двох тижнів. Так ми почали їздити до них щомісяця», - згадує Наталя.
Пізніше в школі «Dog Friend» підготували програму про собак, починаючи від Римської імперії та до наших днів і запропонували директорам середніх шкіл проводити уроки для школярів. Наталя Лелик приходила в клас з собакою та розповідала, як себе поводити, аби не постраждати від собак. Далі почали відвідувати дітей з ДЦП. І так почала розвиватися програма собако-терапії.
«Собаки відчувають, до кого треба підійти. Вони терпеливо сидять на колінах у людей. Але вони і втомлюються. Після таких візитів собаки дуже довго сплять», - каже Наталя.
Заняття у школі безкоштовні. Але є одна умова – господар повинен вчитися разом з вихованцем. Такого, аби господар привів собаку, віддав інструкторові, а сам сидить в телефоні та вирішує свої проблеми, тут бути не може. Тут собака – компаньйон і товариш.
«Ми пояснюємо людям, що собака має такі ж почуття та емоції, як і людина. У неї так само може бути невдалий день, боліти голова, не подобатися інший собака чи якісь інші причини. І на це треба зважати», - переконана кінолог.
Як приклад наводить випадок у Шевченківському гаю цими вихідними, коли один із вихованців школи двічі виконав трюк, а на третій раз розвернувся і побіг до озера, бо йому було спекотно.
Особлива вихованка Ніна
Ніна – це дівчинка, яку у дитинстві налякала собака. Але вона також приходить на заняття у школу «Dog Friend». Як жартує мама Ніни Тетяна Келер:
«Всі приходять на заняття з собаками, а я – з дитиною».
Ніночці було років 5-6, коли під час прогулянки у парку до неї підбіг чужий собака, вихопив м’ячик з рук і прокусив його. Дитина перелякалася і собаки, і того, що втратила іграшку, і реакції бабусі. Переляк був настільки сильний, що це позначилося на житті всієї родини. Дівчинку водили і до психолога, шукали допомоги у церкві. Але нічого не допомагало.
Тоді Тетяна вирішила вибивати клин клином: вона поїхала в ЛКП «Лев» та почала вигулювати там собак. За день Тетяна з Ніною вигулювали по кілька собак. Дівчинка починала розуміти, що собаки – це друзі.
А потім потрапили на заняття до школи «Dog Friend» і вже пів року є чемними учнями.
«За тих пів року дитина перестала боятися собак. Вона стала більш впевненішою в собі. Змінилися її погляд, хода. Сон покращився. Ми брали собаку на перетримку і вона навчилася доглядати за собаками», - розповідає Тетяна Келер.
Тепер родина вирішує, яку собаку вони візьмуть до себе. Мабуть, це буде тварина з притулку.
ІА "Вголос": НОВИНИ