У суботу, 20 вересня, Львів попрощався з військовослужбовцями Ігорем Шпонарським, Михайлом Волинцем та Артуром Алмазовим, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів.
Про це повідомляє Львівська міська рада.
Чин похорону Ігоря Шпонарського та Михайла Волинця розпочалося об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Близько 11:30 відбулась загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Михайла Волинця поховали на полі Почесних поховань новітніх Героїв на Личаківському кладовищі.
Прощання із Ігорем Шпонарським продовжилося у родинному помешканні в селі Старий Яричів (вул. Володимира Великого, 44) та у місцевому Храмі Петра і Павла ПЦУ. Опісля відбулося поховання на Старояричівському кладовищі.
Прощання з Артуром Алмазовим розпочалося о 12:00 в родинному помешканні в селі Зашків (вул. Є. Коновальця, 38). Чин похорону відбувся у Храмі Архистратига Михаїла у Зашкові. Поховали воїна на місцевому кладовищі.
Ігор Шпонарський (17.05.1991 – 28.11.2024). Уродженець села Старий Яричів Львівської області.
Навчався у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Новий Яричів, Львівського району Львівської області. Згодом здобув професію кухаря-кондитера у Львівському вищому професійному училищі харчових технологій.
Проходив строкову військову службу.
Працював офіціантом-барменом у ресторані «Крамар» та старшим оператором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів».
Зі слів рідних, Ігор був добрим, турботливим і спокійним, відзначався працьовитістю, кмітливістю та активністю. Захоплювався спортом, особливо футболом, любив природу та походи в ліс.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Ігоря Шпонарського залишилися дружина, донька, мати, брат, сестра, бабуся та родина.
Михайло Волинець (12.09.1987 – 10.09.2025). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 72 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Проходив військову строкову службу.
Працював у правоохоронних органах та у сфері охорони на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Михайло був добрим, турботливим і товариським, любив свою роботу. Захоплювався полюванням і риболовлею.
Був учасником АТО.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку.
Нагороджений відзнакою Президента України медаллю «За військову службу Україні».
У Михайла Волинця залишилися сестра, брати, тітка, вуйко та хрещена.
Артур Алмазов (01.03.1978 – 07.09.2025). Уродженець села Зарудці Львівської області.
Навчався у Зарудцівській гімназії Львівської міської ради. Згодом продовжив навчання у Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця Львівської міської ради.
Проходив строкову військову службу.
Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах. Зі слів рідних, Артур любив займатися ремонтом автомобілів, був чітким у своїх діях, завжди тримав слово та вирізнявся впевненістю.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 425-го окремого штурмового полку «Скала» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Артура Алмазова залишилися дружина, донька, син, мати та дві сестри.
ІА "Вголос": НОВИНИ