«Вголос» продовжує публікувати інтерв'ю з лідером Гей-Форуму України Святославом Шереметом. Першу частину інтерв'ю можна прочитати тут
Давайте поговоримо про Львів. ЗМІ повідомляли, що львівська міліція «у кращих традиціях» поставилася до учасників акції протидії гомофобії, що проходила 17 травня. Що саме відбулося?
Дійсно, дівчатам з ініціативної групи Клуб "Жіночий простір" у ніч на 17 травня довелося несолодко. Активістки розклеювали по Львову листівки, у яких пропагувалося толерантне відношення до лесбійок та геїв. Розклеювали, зрозуміло, у несанкціонованих місцях, тому що санкціонованих місць у місті мало. Кількох дівчат затримали стражі правопорядку, але замість того, щоб коректно виписати штраф за адміністративне правопорушення, улаштували їм тригодинне знущання. За словами дівчат, співробітники РВВС були п'яними й щедро сипали на адресу затриманих образливими епітетами та фразами типу «по мінету – й додому». Лише о пів на четверту ранку дівчат за допомогою юриста й хабарів випустили, так і не пояснивши причин затримання.
Нагадаю, що саме 17 травня відзначається Міжнародний день протидії гомофобії. В Україні він проводиться уже третій рік підряд.
Чи траплялися у Львові інші подібні ситуації?
Траплялися й гірші. От вам приклад. У Львова багата традиція в плані розважальних заходів для ЛГБТ-Співтовариства. Зараз із періодичністю один-два рази на місяць організовуються спеціальні вечірки для геїв та лесбійок. Робить їх наш активіст Андрій Лещишин. Отож, торік дуже цікавим чином він потрапив на «бесіду» у Львівське обласне управління Служби безпеки, де його протримали кілька годин підряд і спробували втовкмачити у голову, що «цим» займатися не варто. У кращих чекістcьких традиціях Андрія намагалися шантажувати, погрожуючи розкриттям його секс-орієнтації колегам, родичам, друзям. Чинили психологічний тиск, кидали образливі фрази типу «Таких, як ви, треба висилати на Соловки». Жоден із прийомів, які вони спробували застосувати проти Андрія, не спрацював. Їм тільки залишилося розвести руками, а Андрій вийшов на свіже повітря з гордо піднятою головою.
Навіщо Службі безпеки України проводити таку роботу?
Чим керувалися співробітники СБУ і які реальні цілі перед собою ставили, сказати складно. Не виключено, що це просто імітація бурхливої діяльності - не в образу львівському управлінню СБУ буде сказано. У нас у Києві ця подія викликала відвертий подив. Мені здається, що деякі львівські СБУшники працюють просто по-старинці. Вони бачать навколо тих самих «ворогів суспільного правопорядку» і діють тими ж методами, що й років з 20 тому. Вони думають, що гомосексуальність як і раніше залишається чимсь табуйованим або непристойним і про це ніхто не може відкрито говорити. Тим часом, у нашій країні багато чого кардинально змінилося, у тому числі ставлення суспільства до гомосексуальності. Гомосексуали, по суті, уже не є маргінальною групою. Вони не поза суспільством - вони в суспільстві. Відчуваєте різницю?
Повертаючись до роботи СБУ в цілому, можу припустити, що гей-проблематика перебуває в полі їхньої пильної уваги. Однак акцент цієї уваги перетворився із кримінально-орієнтованого, як було «при совєтах», на спостережницько-аналітичний. Гей-рух став істотним елементом суспільно-політичного процесу. Тому Служба безпеки, очевидно, тримає гей-рух у полі свого зору, що є цілком логічним і виправданим. Але при цьому «відслідковувати» не означає «перешкоджати». Я впевнений, що на системному загальнодержавному рівні СБУ не переслідує цілей якимось чином заважати розвиткові ЛГБТ-руху. Принаймні, відомі мені гей-організації ніякого тиску не відчували.
Якщо вже зайшла розмова про органи правопорядку, то хочу розповісти про дикий рудимент радянського часу, що продовжує діяти в незалежній Україні дотепер. Існує так звана форма № 7, затверджена в грудні 2002 року Державним комітетом статистики, що називається «Звіт про результати роботи органів внутрішніх справ у боротьбі із проституцією, щодо виявлення груп ризику й результати їхнього обстеження на СНІД». Із цього документа випливає, що управління МВС у м. Києві, АР Крим, всіх областях і м. Севастополі зобов'язані вести роботу щодо виявлення (!!!) «гомосексуалістів» і їхньої постановки «на облік» (!!!). Ця відверто химерна статистична форма настільки невідповідна, що її серйозно не сприймають і самі правоохоронні органи. Відповідно, звітні цифри за цією формою є просто смішними. Так, якщо в 2003 році «на обліку» в Україні перебувало 228 «гомосексуалістів», те вже в 2004 їхня кількість скоротилося до 187... Абсурдність цього документа, окрім іншого, полягає в тому, що, відповідно до сучасних норм медицини взагалі і сексології зокрема, ніяких гомосексуалістів не існує в принципі. «Гомосексуаліст» - це носій діагнозу «гомосексуалізм», а такого діагнозу в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКБ-10), що дійсна й обов'язкова до застосування в Україні, уже давним-давно немає. Саме із цієї причини відносно гомосексуальних людей правильно вживати не слово «гомосексуаліст», а гомосексуал, а явище в цілому - іменувати гомосексуальністю.
Як Ви оцінюєте ставлення львів'ян до гей-лесбійської проблематики? Адже не секрет, що у своїй більшості львів’яни – люди віруючі.
Ставлення до геїв і лесбійок у Львові дуже різнопланове. Від суперпрогресивно-заохочувального до агресивно-ворожого. Дійсно, дуже багато хто керуються традиціоналістськими церковними уявленнями, що гомосексуальність - це нібито гріх. Тим часом, правда полягає в тому, що теологічних установок тієї ж Української Греко-Католицької Церкви, які б офіційно засуджували гомосексуальність, не існує. Секрет тут простий: гомосексуальність є внутрішнім станом людини, причому в більшості випадків – вродженим. Церква якщо й засуджує, то не гомосексуальність як таку, а її окремі прояви. Приміром, з погляду католицької доктрини, будь-яка уцерковлена особа, наприклад, чернець, може бути гомосексуальним, але гріх буде мати місце тільки тоді, якщо він втілюватиме у життя свою гомосексуальність у певних зовнішніх проявах.
Біблійні тексти взагалі не приділяють гомосексуальності як такій ніякої уваги. Вони кажуть лише про такий різновид статевого акту, як мужеложество, тобто генітально-анальний коїтус. Саме тому в деяких іудейських конгрегаціях функції священнослужителів дозволено виконувати гомосексуалам, які утримуються від актів мужеложества.
У православ'ї ставлення до гомосексуальності не настільки вироблене, як у католицизмі: тут часто люблять посилатися на приклад знищених Богом Содому і Гоморри. Тим часом, уявлення про те, що «содомський гріх» це якраз гріх мужеложества - це міф, що з'явився в надрах Церкви багато сторіч після того, як була записана історія про Содом. Старозавітний переказ про содомлян, який міститься в книзі Буття, нічого не каже про мужеложество. Що ж стосується Гоморри, так гріхи її жителів взагалі ніяк не описуються в Біблії.
Біблія - украй суперечлива книга. Досить згадати знамениті старозавітні пасажі, спрямовані на приниження жінки: «Гірша від смерті жінка, бо вона - сітка, і серце її - сільця, руки її - окови; добрий перед Богом урятується від неї, а грішник уловлений буде нею». Так-так! Це те ж саме Боже Писання... Але ж цей пасаж не означає, що чоловіки повинні відвертати від жінок?!
Отже, найчастіше для добропорядної львівської родини виявити, що один із її членів, наприклад, син, є геєм – це трагедія й уявне безчестя. Однак той же гей, можливо, буде себе почувати цілком комфортно в університеті або інституті серед своїх однокурсників і однокурсниць, бо ставлення молоді сильно відрізняється від твердокам'яної позиції старшого покоління. Більш того, у Львові є досить відомі відверті геї, яких ніхто не пригноблює. Не будемо забувати, що Львів розташований біля самого кордону Євросоюзу, де ЛГБТ - це так само нормально й звично, як для Львова дівчата-черниці. Вплив Єдиної Європи буде позначатися на ставленні до геїв у столиці Галичини з року в рік усе сильніше.
Якщо повернутися до згаданої Вами УГКЦ, то ієрархи формулювали свою позицію відкрито?
Звичайно. Торік ми офіційно звернулися до влади із цілим набором вимог, зокрема - легалізувати в нашій країні гомосексуальні родини. Копії наших вимог були спрямовані й провідним релігійним конфесіям країни, у тому числі УГКЦ. Реакція не змусила себе чекати. Прес-секретар УГКЦ отець Ігор Яців заявив дослівно наступне: «Легалізація одностатевих шлюбів була б порушенням християнських принципів. Але якщо це буде зроблено, то Церква прийме це, ніхто не буде закликати до революції. Якщо двоє чоловіків чи жінок хочуть робити це, то вони мають право на це, гарантоване демократією, незважаючи на те, що це забороняє Закон Божий». Ці слова пролунали більш ніж сміливо.
Однак слова пана Яціва загубилися на тлі закликів глави УГКЦ кардинала Гузара. Зміст його відозв полягав у тому, щоб парламент закріпив в Україні інститут шлюбу як союз винятково між чоловіком і жінкою. При всій повазі до Верховного Архієпископа Киево-Галицького, не можу не відзначити абсурдність цієї вимоги, бо саме так поняття шлюбу вже давним-давно визначено в національному законодавстві, і ми, до речі кажучи, на нього не зазіхаємо.
У травні вже цього року кардинал Гузар висловився так: «Ми не бажаємо “розріджувати“ Божий Закон. Для нас свобода совісті, так само, як і людські права, - це тільки свобода робити добро. Тому що на цьому “конику“ людських прав сьогодні, на жаль, у деяких державах намагаються просунути все можливе й неможливе». Під «неможливим» малися на увазі саме одностатеві шлюби, які є, згідно Гузару, злом. Що ж: якщо Церква має гарантоване демократією право противитися легалізації одностатевих стосунків, то ми - ті, кому ця легалізація необхідна, - маємо право її домагатися.
А що Ви можете розповісти в цілому про гей-активність у Львові?
Щодо цього Львів, при всій його консервативності, є безумовним лідером Західної України. Один за одним тут з'являлися спеціальні розважальні проекти для гей-лесбійського співтовариства. Діяв, наприклад, проект, у рамках якого організовувалися виїзди геїв по замках Галичини. З'являлися один за одним кафе й бари, націлені на гей-аудиторію або ж гей-френдлі, тобто дружні до геїв. Таким гей-френдлі закладом довгий час було кафе «Лялька». На вулиці Степана Бандери працювало гей-кафе «Підвальчик». Певний час великою популярністю користувалося кафе «Титанік» на Театральній. І це далеко не повний список. Протягом 2006 року у Львові діяло відразу два конкуруючих гей-проекти із проведення масштабних гей-вечірок. Вечірки проводилися в таких закладах, як, наприклад, «Пікассо», «Космо», «Королева ночі». Тепер гей-вечірки проводяться в невеликому затишному закладі недалеко від головного корпусу університету імені Івана Франка.
В 2005-2006 роках у Львові працював цілий розважальний гей-комплекс за назвою «Особняк», що поєднував у собі функції елітного клубу, дискотеки і готелю. Це був перший прецедент подібного роду в Україні. «Особняк» не афішував своєї роботи, і неонової вивіски на вході не висіло. Цей заклад займав два поверхи в прекрасній віллі XIX століття, що колись належала польському баронові Бруницькому, відомому своєю колекцією предметів мистецтва. Їдальня і гостьові апартаменти були багато обставлені антикваріатом. Все це небезпідставно претендувало на елітарність. Проте, проект мав винятково комерційний характер і закрився через невдалий менеджмент. У багатьох львів'ян дотепер залишилися клубні картки «Особняка»... Я впевнений, що напередодні Євро-2012 у Львові з'явиться ще не один такий проект.
Хто займається геями й лесбіянками у Львові зараз?
На сьогодні у Львові є дві неурядові антиснідівські організації, які реалізують соціальні проекти для МСМ - чоловіків, що практикують сексуальні відносини із чоловіками (так геї й бісексуали йменуються мовою соціології). Це благодійні фонди «Усі разом» і «Аванте». Ціль цих проектів - профілактика ВІЛ/СНІД серед МСМ. До речі, Міністерством охорони здоров'я України виділено чотири основні соціальні групи, найбільш підданому ризику інфікування ВІЛ. Першою, головною, є споживачі ін'єкційних наркотиків - на них припадає, за оцінками експертів, понад половину всіх випадків інфікування вірусом імунодефіциту. Друга за чисельністю група - це робітниці комерційного сексу, а МСМ перебувають на третій позиції. З погляду держави, профілактика ВІЛ серед геїв є одним із насущних завдань. Відповідно до існуючих нормативних документів, функції відповідного моніторингу в гей-співтоваристві здійснює Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Як бачите, геї вже давно стали інтегральною частиною державної політики в сфері охорони здоров'я.
Крім двох антиснідівських організацій, які я назвав, у Львові створене обласне відділення всеукраїнської громадської організації «Гей-Форум України», тут діють п'ять-шість помітних гей-активістів, яких можна назвати лідерами місцевого гей-співтовариства. Є дві-три ініціативні лесбійські групи. Створено трохи львівських гей-лесбійських інтернет-сайтів. Я прогнозую створення в недалекому майбутньому сильної самостійної гей-лесбійської організації, що буде покривати своєю діяльністю всю Львівську область, а можливо - і кілька сусідніх областей, і буде працювати в тісному співробітництві з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування.
Далі буде
ІА "Вголос": НОВИНИ