В суботу 24 квітня в будинку Кіно у Києві домінував зелений колір, незважаючи на достатньо прохолодну весняну погоду. Біля входу 15 молодих людей зодягнені у одяг цього кольору тримали плакати з написами: „Українському народу стабільне та заможне життя” та „Республіка: спільна праця, спільна справа, спільний інтерес.” З машин, припаркованих обабіч, виходили заможні люди об’єднані і працею, і справою. Усі вони поспішали зайти до будинку де їх очікувало і одне, і інше – 1-й з’їзд Республіканської Партії України. Відразу ж можна відмітити, що з п’ятиста запрошених делегатів приїхали усі до одного, що може свідчити про їх високу свідомість у спільних інтересах новоствореної партії. Також на з’їзд були запрошені представники посольств Сполучених Штатів Америки та Росії, що додавало цьому зібранню, ще більшої вагомості у власних очах.
Перед початком засідання, невеличкий оркестрик джазовими мелодіями з фільму „Серенада Сонячної долини”, навіював усім присутнім відчуття спокою та безпеки. Цей легкий, безтурботний настрій було підхоплено як делегатами з’їзду, так і членами президії, котра сидячи на сцені за великим столом, час від часу нагадувала картину Леонардо да Вінчі „Таємна вечеря”. Хіба, що на відміну від євангельської розповіді їх було лише восьмеро, а месіанські ідеї лунали з уст не лише однієї людини. Так, пан Іоффе, сказав, що: ”РПУ – не Месія, але ніхто не може нам заборонити цього прагнути! Тим більше, що у РПУ немає гріхів і вона нічим не заплямована. Єдина ж її провина, це те, що вона невідома. Але це лише справа часу.” Також у президії були помічені Костянтин Грищенко, колишній міністр закордонних справ, луганський актор Михайло Голубович, фільм за участю якого буде представляти Україну на канському кінофестивалі, Василь Гладкіх – депутат Верховної Ради, голова харківської обласної організації РПУ та Олег Рафальський – колишній керівник Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.
Над усім цим дійством висіло гасло „Влада народу!” та прапор партії, з зображенням зеленого дуба. Скеровані джазовими ритмами, усміхнені делегати дозволили пану Іоффе сидячи оголошувати порядок денний, а він в свою чергу виголосив коротеньку промову, в якій наголосив на принципах відповідальності у партійній роботі а також на тому, що партія планує тривалу діяльність на благо народу, оскільки є серйозним проектом, а не одноденкою, створеною лише для участі у передвиборчому процесі. Певне зважаючи на високу відповідальність покладену на нього, а саме: представлення єдиного кандидата на посаду голови партії, пана Бойка, Юлій Якович трансформував своє хвилювання у жарти. Так, він запропонував присутнім, тим хто голився вранці, і впізнав у дзеркалі голову партії, подавати свою кандидатуру також. Та враховуючи усю безальтернативність даної пропозиції, продовжував сипати жартами ліворуч і праворуч. Наприклад, вказавши на те, що у пана Бойка п’ятеро дітей, він зазначив, що жінка в нього одна. Тим самим, надавши йому пальму першості у кількості спроб з найкращим результатом перед президентом України.
Отож, зважаючи на відсутність інших бажаючих стати головою партії, одноголосно керівником Республіканської партії було обрано Бойка Юрія Анатолієвича. Спортсмена, гарного менеджера, батька п’яти дітей, і просто гарного хлопця.
Пан Юрій дещо розвіяв спокійну атмосферу зібрання, впевнено заявивши, що РПУ є альтернативою застарілим політичним течіям. Тим самим, сказавши „Іду на ви”, електоральним царствам таких партій як СДПУ (о), СПУ (в них РПУ намагається перехопити працю з профспілками), партія Регіонів та „Трудової України”. З якої, до речі, в ряди РПУ влилося чимало однодумців, незадоволених відсутністю серця (за словами пана Гладкіх) у партійному житті „ТУ”. Так що можемо очікувати жорстокої боротьби між вказаними партіями, у центральних, східних та південних регіонах України. Враховуючи пропозиції республіканців надати російській мові рівноправний статус поряд з українською, їх єдиним шансом на заході країни буде забирання голосів у електорату вищевказаних партій. Хоча варто зазначити, що вирішення будь-яких нагальних питань, як то вступ до НАТО та Євросоюзу, статус російської мови, призначення голів муніципальної міліції, суддів та губернаторів, пропонується вирішувати шляхом референдумів. І тільки.
Так досвід призначення губернаторів зверху, призвів до негативних результатів, оскільки ряд областей абсолютно незадоволені своїми керівниками. Тому він закликав регіони на місцях відстоювати своїх людей, у свою чергу висловивши підтримку у прагненні регіонів до максимальної автономії, можливої згідно законів країни. Форсований вступ України до євроструктур, за словами пана Бойка, може завдати великої шкоди агропромисловому комплексу та Донбасу, котрі в такому випадку, не бувши здатними конкурувати з західними зразками просто зникнуть. Тому необхідним є проведення пояснювальної роботи серед населення щодо вищевказаних запитань. Усе має відбуватись спокійно і виважено без різких рухів та кардинальних змін. Так не налаштований на швидкі результати на голому місці, голова РПУ зазначив, що через рік партія має бути впливовою, і що для цього будуть запрошені тільки українські політтехнологи, щоб гроші залишались в Україні. Варто зазначити, що Бойко достатньо толковий чоловік і за відповідної піар-компанії, та за сприятливих для нього обставин, через рік-два він може стати достатньо потужною фігурою в українській політиці.
Останнє на чому наголосив пан Бойко, це те, що об’єднавчою національною ідеєю для українців має стати побудова справедливого суспільства, котре врешті-решт припинить суспільний розбрат та політичну нестабільність.
Далі атмосфера з’їзду поволі виокремилась з джазової тональності, у стиль fusion (злиття). Під гаслом суспільної консолідації, переплітались різні точки зору, різні настрої та бажання. Так, делегати почергово користувались то українською, то російськими мовами, за представниками з західних регіонів, виступали представники східних чи південних. Також домовились, що усі документи партії будуть вестись двома мовами.
Враховуючи умиротворений стан учасників з’їзду та їх прагнення, згідно програми партії жити у суспільстві не схильному до насильницьких та протестних дій, час від часу в повітрі зависало питання: „А чому суспільство не полишає помаранчевий синдром?” Але, то були лише окремі випадки, які залишавшись без відповіді, зникали у безкрайньому морі спокою присутніх.
Помаранчевими, у сенсі наявності бунтівного духу, можна було назвати представників харківської та полтавських обласних організацій. Харківських можна було б назвати найбільш шумними, оскільки галас, який вони влаштовували у залі, коли виступали їх земляки був несамовитий. Більш конкретні пропозиції надійшли від них, коли оголошувався список політради. Насторожило харківчанок, те що у ній є лише одна жіночка з Тернополя. Відразу ж був піднятий невеличкий скандальчик, з приводу дискримінації за статевою ознакою. Як бачимо, проблема кількості жінок в керівних органах не оминула і республіканців. Хоча, як завжди, пан Іоффе віджартувався, запропонувавши замінити пана Гладкіх на чарівну харківчанку. Пан Гладкіх явно був не в захваті від такої пропозиції, але щоб не доводити справу до ще більшого розголосу, промовчав.
Ще одним каменем спотикання для делегатів стало питання символіки. Один чолов’яга з тієї ж Харківщини був незадоволений біло-зеленими кольорами партійного прапора, тим самим затягуючи час проведення з’їзду. На що у відповідь отримав тихеньку репліку: „Он что, под этим флагом спать собирается?” Питання місцезнаходження на прапорі зеленого дуба, як символу сили та довговічності, також довго не давало спокою учасникам. Цікаво було стежити за їх реакцією під час представлення цієї символіки. На слова „на емблемі нашій дуб”, винахідливі і кмітливі республіканці відповідали – „і всі ми маємо стати дубами”. Та усіх переплюнули наші журналісти, які під час прес-конференції запитали у Бойка „чому дуб не помаранчевий?” No Comments!
Довівши засідання до переможного закінчення делегати пішли на святковий фуршет у фойє Будинку Кіно. Усі були задоволені виконаною працею, тому спокійно проходжались з келихами обговорюючи 1-й з’їзд Республіканської Партії України, який приніс усім стільки радості.
Далі буде...
ІА "Вголос": НОВИНИ