-- Пане Тарасе, то як Ви можете прокоментувати своє бажання стати радником кандидата у президенти від влади Віктора Януковича?
-- Я би відразу хотів зробити деякі уточнення: я не є радником прем'єр-міністра ні штатним, ні позаштатним. Мова йде лише про дорадчі моменти, консультативні функції, плюс певні порозуміння і можливі політичні контакти. Я це вирішив після довгого процесу дозрівання.
Мені не подобається, що Януковича, в якого є дуже великі шанси стати президентом, постійно відштовхують, причому у досить незграбній формі. Якщо Ющенка цькують «американський зять», то Януковича -- «Владімірський централ». Це спричиняє те, що втрачається шанс поліваріантності доступу інформації, людину заганяють в те інформаційне середовище, яке ми зазвичай називаємо олігархічним, клановим, есдепеушним тощо. Я вважаю, що в такій ситуації, і це не тільки мій вибір, свого часу це робили і Кость Бондаренко, і Ганна Герман, потрібно розширити це середовище і знайти певні контакти й певне порозуміння із ним.
Хочу відразу зауважити, що моя співпраця з Януковичем не торкатиметься виборчої кампанії, я займатимусь лише консультативними і дорадчими функціями в тій галузі, у якій я себе відчуваю достатньо компетентним. Це місцеве самоврядування, міжбюджетні відносини, проблеми нашого західного реґіону, міста Львова, ментальні проблеми, які існують у питаннях єдності держави, релігійні, мовні проблеми, ціла низка питань, у вирішенні яких я можу бути корисним.
Я дуже добре розумію, що мій крок будуть використовувати двояко: особисто проти мене та на користь виборчої кампанії Януковича. Якби я розділяв сьогодні політичну ситуацію Ющенко-Янукович за принципом чорне-біле, один ангел -- інший диявол, то очевидно, що я ні за яких обставин таких би кроків не робив. Але я упродовж останніх двох-трьох років побачив, що в Україні розмите поле між владою і опозицією. На жаль, команда Ющенка зробила все можливе і неможливе для того, щоб розмити його ще більше. Я не вважаю, що з приходом Януковича на посаду президента життя в Україні закінчиться. У цьому разі варто пожертвувати своїм реноме, а мені це не вперше робити. Цим самим нарватись на проблеми, несприйняття, але водночас постаратись десь закріпити якусь позицію, іншу аргументацію того, хто може стати президентом в майбутньому. Це мій підхід до цього питання.
-- Не так давно Ви гостро критикували роботу уряду. Ви уже вважаєте його добрим?
-- Якби я зараз ставився однозначно позитивно до уряду, то, напевне, у мене був би намір стати не радником, а міністром. Щобільше, Міністерство реґіональної політики, яке будуть створювати найближчим часом, наскільки я знаю, чимало людей в уряді розглядали як міністерство персонально під мене. Я від цього відмовився, тому що багато з того, що відбувається в уряді, мені не подобається, і я не погоджуюсь з деякими принципами, які сповідує Азаров.
-- Чи вплине Ваше рішення на існування парламентської групи «Центр»?
-- Це не матиме впливу на групу «Центр». Це моя особиста справа, моя власна позиція.
-- Скажіть, будь ласка, чи не боїтесь Ви, що пересічні громадяни, зокрема на Львівщині, трактуватимуть Ваш крок як підтримку провладного кандидата? А це Вам як опозиційному політику не личить.
-- Ваша газета, я не маю ніяких претензій, кожен має право на свою думку, колись на другій сторінці надрукувала «Епітафію Тарасу Чорноволу» -- посмертний гарний політичний некролог. У цій статті постійно писали був, був, був як про людину, яка вже не живе, принаймні в політиці. Чутки про мою політичну смерть були дещо перебільшені. Я свідомий того, що упродовж найближчих тижнів, навіть місяців, мені доведеться вислухати дуже багато негативу, можливо, не зовсім справедливого. Але, на мою думку, львів'яни достатньо мудрі, аби зрозуміти, що це не є якийсь кон'юнктурний крок. Для Львова, для України треба бронювати місце, зважаючи і на інший розвиток подій, а не ставити на все життя передумову, що Ющенко буде президентом. Я маю дещо ширшу відповідальність перед виборцями і вважаю, що матиму можливість впливати на щось у будь-якому разі, як би не склались вибори.
-- На Вашу думку, чи має право людина, котру двічі засуджували, яка робить дві помилки у написанні своєї посади, бути президентом України?
-- Переді мною теж стоять ці питання. Але зараз я думаю, що їх можна було б дуже серйозно аналізувати, якби чимало моїх колишніх колег по фракції «Наша Україна» не переходили меж елементарної порядності. Вони довели це до того, коли згадувати про минуле Януковича просто не пристойно. Зрівнялися дві команди за принципом «баби Палажки» -- «дурень -- сам дурень». Але я не думаю, що це є визначальною проблемою, я вважаю, що важливішим є те, як ця людина діятиме зараз. Я не впевнений, чи багато людей із середовища Ющенка, котрих не судили морально чи кримінально, є чистішими. Не хотів би зараз зачіпати те середовище, я від нього відійшов, не хочу уподібнюватись до людей, котрі литимуть на мене бруд.
-- Ви говорите, що оцінюєте по тому, що є зараз. Зараз ця людина робить дві помилки в одному слові...
-- Мені це також не подобається, тому вважаю, що це треба міняти. Але Янукович є найреальнішим кандидатом у президенти, і на це слід зважати. Потрібно зробити так, щоб у майбутньому ця людина не робила двох помилок в одному слові, щоб не говорила з трибуни російської мовою і в душі ставала все більше українцем. Я не працюю на Януковича, я пробую знайти контакт, представити свою позицію, того ж самого Львова.
-- За кого Ви голосуватимете на президентських виборах?
-- Над цим я ще повинен добре подумати.
-- А чи розумієте Ви, що, підтримуючи Януковича, стаєте провладним політиком?
-- Я не бачу в Україні опозиції. В Україні є квазіопозиція і, може, лише десяток чи два реальних опозиціонерів. Якщо Ви хочете сказати, що «Наша Україна» -- це опозиція, то я Вам скажу, що у 2001 році опозиція вмерла.
Ростислав КОВАЛЬ
ІА "Вголос": НОВИНИ