Чи знає Юлія Тимошенко про свого «таємного радника»? Швидше за все – ні. Та це не заважає йому так cебе називати. Хоч має він і інші «титули» – «математик-аналітик», «головний рабин», «Волинський Нострадамус» та... депутат Волинської обласної ради (фракція БЮТ), помічник-консультант народного депутата України Євгена Кирильчука. Мова про Феофана Музику – новоявленого місцевого «пророка»...
Якось, під час звітно-виборної партконференції ВО «Батьківщина» у 2003 році, будучи кандидатом на посаду голови міської «Батьківщини», як останній аргумент, пан Музика заявив: «Може, не всі знають, але я є таємним радником Юлії Тимошенко...».
Треба було бачити, як тоді на нього подивився нардеп Євген Кирильчук! На обличчях же багатьох присутніх засяяла поблажлива посмішка. Та й ці слова не допомогли Феофану обратися головою луцької «Батьківщини». Дехто з присутніх делегатів з цього приводу зауважив:
– Певно, такий таємний, що навіть сама Юля не знає, що він її радник!
Здавалося б, такі сумнівні речі, як передбачення майбутнього і депутатська діяльність – не зовсім сумісні. Певною мірою, це навіть дискредитує народного депутата, який має такого «помічника-консультанта».
Проте такі псевдонаукові захоплення «головного рабина депутатської синагоги» (саме так називають громадську приймальню нардепа Кирильчука, що в приміщенні ОДА, його однопартійці) можна зрозуміти. А що ще робити у кабінеті на 10 кв. м. разом із іншим помічником – жінкою голови обласної ради? Звичайно, тільки гадати, що день грядущий нам готує. Прийняв пару «чєлобитних», відповів набридливим телефонуючим, що нардепа немає і коли буде – невідомо, то ж і сідай за «розрахунки»...
Феофан Музика не раз розповідав про те, як він «закидцує» Юлю факсами і на кожний день розписує їй, що її чекає, які дні сприятливі і навпаки, що їй треба робити, а яких дій уникати.
Утім, Феофан Сергійович – «пророк» із солідним стажем. За 10 років безтурботливого «тремтіння» за робочим столом патрона в голову може прийти й не таке. Депутатський помічник і, водночас, депутат дещо меншого рівня – обласної ради, декілька років тому якось намагався повідати світові про свої «розрахунки». Щоправда, зі світом не вийшло – усілякі посольства, куди звертався пан Музика, футболили його якнайдалі.
Та декілька років тому послугу «пророку» зробила газета «Волинські губернські відомості», яка розмістила інтерв’ю з «творцем», небагато-немало, цілої «теорії» – фізики інформаційних енергій, у рубриці з промовистою назвою: «Хочете вірте – хочете – ні»...
Усвідомивши, що може подумати начальство і не тільки воно, пан Кирильчук заборонив своєму головному помічникові друкувати у пресі всяку маячню. Музика ображався не один рік і при нагоді, тобто за відсутності патрона, не втрачав можливості покритикувати «Дєда». Ось, мовляв, який він... Не розуміє, що в мене тут такі «розрахунки»! І взагалі: привласнює мої ідеї...
Однак певний час Музика таки мовчав. А нещодавно забалакав знову, почав роздавати інтерв’ю. Так, у партійній газеті «Батьківщина» під рубрикою «Гіпотези» (отже, всупереч твердженням «пророка», партійні функціонери не визнають цю мачню теорією) містяться розмірковування Феофана: «Майбутнє через призму Пірамід» з преамбулою: «За допомогою цифр, лучанин Феофан Музика шукає відповіді у Святому Письмі». Для повноти картини варто процитувати й епіфграф статті:
«Кілька років тому ясновидиця йому сказала: «Ти побудуєш Церкву і Дорогу». Зміст цього пророцтва для нього відкрився тільки нещодавно, коли у комплексі через Цифрові програми, Піраміди і Святе письмо побачив Людину, світ, його проблеми і зробив для себе низку відкриттів...».
Скільки вже писано-переписано про тих ворожок, віщунів, ясновидиць, чарівників, гадалок... Сила-силенна! А їм хоч би хни. «Працюють» собі – й проблем не знають, ще й, як бачимо, консультують деяких місцевих народних депутатів. Ні, вони, безумовно, мають на це право. Цікаво було б лише побачити реакцію Юлії Володимирівни на таких «помічників», після ознайомлення із їхнею маячнею. І скільки не кажи людям, що це шахраї, а в їхніх діях немає жодної наукової основи, все ще знаходяться такі, які вручають їм у руки ледь не власну душу.
Вперше зайшовши до Музики в кабінет, людина, ще стоячи у дверях, може почути ряд штампованих фраз чи термінів: піраміди, математика, розрахунки, цифри... Це так «Волинський Нострадамус» намагається справити враження на людину, пронизливо споглядаючи чергову «жертву» своїх «ідей» напіввідкритими очима.
– І до чого тут піраміди, розрахунки, математика? – скаже хтось.
Та ні до чого. Є такі люди, які при першому знайомстві намагаються справити на людину враження дуже розумної істоти. З цією метою вони кидають декілька завчених стандартних (проте беззмістовних) фраз, щоб пустити пил в очі. На людей з браком інтелекту та досвіду це може справити вплив.
– У цьому щось є, – часом може подумати якийсь відвідувач депутатської приймальні.
«Волинський Нострадамус» «прораховує» не тільки Святе Письмо, а практично все: «рейтинги керівників і політиків, життєво важливі характеристики людини, її схильність до хвороб, ділові якості менеджерів, сумісність людей для подружнього життя і багато іншого».
Якось він показав мені розрахунки щодо одного з колишніх нардепів від Волині. Прочитав. Нічого унікального. Як в астрологічних порадах, ще й з купою граматичних помилок.
– Оце все? – запитую .
– Ні, це тільки загальна картина. А за решту вже треба платити...
Кожен заробляє, як може. Проте я так і не зрозумів, чим же «не ворожка, а математик» Музика відрізняється від ворожки. Він шукає відповіді у Святому Письмі за допомогою цифр. Та саме там про таких віщунів сказано однозначно: «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижниик, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих». (5 М. 18: 10, 11)
Є така «наука» – кабалістика (від давньогебрейської кабала – передання). Це релігійно-містичне пояснення явищ дійсності шляхом символічного витлумачення текстів Священного писання, надання магічного сенсу словам і числам. Це вчення було розповсюджене у середньовічному юдаїзмі, а також серед християн та в ісламі. Отже, послідовником саме цієї «науки», мабуть, і є пан Феофан.
– Коли я почав вивчати Біблію, звернув увагу на велику кількість цифр у текстах Святого письма, особливо у книзі Іоанна Богослова «Об’явлення». А одна з книг Мойсея так і називається – «Числа», – каже у своєму інтерв’ю Музика.
Далі – більше:
– Біблія – це закодована програма людства. Розшифрувати її – значить дізнатися про наше минуле, теперішнє і майбутнє...
І це при тому, що науковці і навіть теологи давно відкинули можливість тлумачення Святого письма як суцільного збірника цифр. Досі всім існуючим кабалістичним гіпотезам не вистачало доказової бази.
Якщо ж говорити про дійсно науковий підхід до проблеми знання, мови та розуміння, то в сучасній філософії це питання найбільш повно розглядає філософська герменевтика. У найбільш загальному вигляді її визначають як мистецтво тлумачення текстів, яке виникло в епоху Відродження. З цього часу вона розглядається як загальна теорія інтерпретацій. Саме навколо цього точаться сьогодні усі дискусії у християнстві. Є одне спільне джерело – Біблія. Кожен розуміє її по-своєму. Звідси і така кількість віровчень, адже єдність релігійних конфесій може бути забезпечена лише єдністю у розумінні писання.
Проблематика інтерпретацій добре виявляється у понятті герменевтичного кола, яке було відоме вже античній риториці. Це особливість процесу розуміння, пов’язана з його циклічним характером. Скажімо, ще Августин формулював його так: для розуміння Священного писання треба вірити в нього, але віра потребує розуміння його. Існує і інша формула кола: для того, щоб будь-що зрозуміти, його слід пояснити, і навпаки. Це призвело до появи різних герменевтичних шкіл, які намагаються розробити універсальні принципи тлумачення текстів.
Над розумінням, або, як каже пан Феофан, «розшировкою», в т.ч. і Святого Письма, століттями трудяться провідні філософи світу. Той же Шлеєрмахер, Дільтей, Фрейд, учень М. Хайдеггера Г. Гадамер та ін. Напевно, пану Феофану з його «фізикою інформаційних енергій» закортіло до цієї когорти.
– Агов, друже Феофане! Що там зорі віщують? Буде Юля прем’єром чи ні? – запитав якось Музику, посміхаючись, по телефону однопартієць.
Почувши цю фразу, присутні в кімнаті заходилися дружнім реготом. Таке дійсне сприйняття оточуючими розрахунків «Волинського Нострадамуса», як назвала його газета «Волинь», щоправда – без особливих симпатій. Є, мовляв, такий цікавий чоловічок – «не ворожка, а математик»...
А серед останніх передбачень «таємного радника» – замах на Юлю Тимошенко, який нібито має відбутися цієї осені. Що ж, побачимо, якийсь місяць залишився.
ІА "Вголос": НОВИНИ