Із обранням президентом В. Зеленського Україна фактично опинилися в ситуації 1921 року.
На той час у середовищі української еліти запанували розпач і зневіра, які були зумовлені поразкою УНР. Аналогічні відчуття виникають сьогодні, оскільки президентом України стала людина, яка позбавлена національних почувань і схильна до гнилого компромісу з Москвою, який на практиці може призвести до втрати державності.
У 1921 році національно свідомі українці не піддалися розпачу та зневіри. Тож виникла УВО, а згодом ОУН, які започаткували новий етап національно-визвольної боротьби українського народу за власну державність.
Цей урок історії нагадує нам, що будь-яку поразку треба сприймати як новий шанс. На цей раз як шанс зберегти і утвердити незалежність і соборність України.
На цих виборах українські націоналісти не перемогли, але й не програли. Ми зуміли виступити об’єднаною силою і запропонувати суспільству єдиного кандидата у Президенти України.
Треба усвідомити, що, крім націоналістів, в Україні немає жодної іншої сили здатної зупинити можливий реванш і запропонувати суспільству єдино правильний шлях – утвердження України як національної держави.
Об’єднані сили націоналістів – ВО «Свобода», Правий Сектор, КУН, ОУН і С-14 – можуть і мають скласти кістяк єдиного націоналістичного руху, який у жовтні сформує фракцію націоналістів у ВР, що не віддасть Україну на поталу Москві.
Чи це реально? Цілком реально, якщо належно засвоїмо уроки історії.
ІА "Вголос": НОВИНИ