У своїй колонці на ІП журналіст Володимир Чистилін зазначив, що спадщина Юрія Шевельова становить близько 900 праць.
Закінчивши Харківський університет, він захистив кандидатську дисертацію та викладав в альма-матер, в тому числі в Інституті журналістики. В 1941-43 роках Шевельов (один з псевдонімів – «Шерех») завідував кафедрою української філології.
Втім, у 1943 р. Шерех покинув Харків та виїхав зі старенькою матір'ю до Львова. Саме мати Шевельова, наполовину німкеня, наполовину українка, допомогла йому написати перший твір українською.
Зрослий у білогвардійському середовищі, Шевельова мови не знав і вважав її «немилозвучною». Зауваження двоюрідного брата – «Не може бути мова кількох мільйонів немилозвучною» - перевернуло життя Юрія назавжди.
Після завершення війни Шевельова працював в Українському Вільному університеті (Німеччина), за запрошенням німецького славіста Макса Фасмера читав лекції з російської і української мов у Люндському університеті (Швеція).
З 1952 році - в США. Стає найвідомішим славістом на Заході. Викладає в Гарвардському і Колумбійському університетах.
Завдяки Шереху українська мова входить в коло світових наукових інтересів. Якщо пересічний громадянин США знає Україну через братів Кличко чи Андрія Шевченка, то серед інтелектуальної еліти наша країна асоціюється саме з постаттю Шевельова.
Своїми дослідженнями він спростував офіційну радянську доктрину про існування східнослов’янської єдності, «братньої колиски трьох мов: російської, білоруської й української».
Йому вдалося науково довести, що українська мова бере свій початок з VII століття, а завершує формування у XVI ст. Саме це зробило вченого персоною нон-грата в СРСР на довгі роки.
ІА "Вголос": НОВИНИ