У Пікуличах, поблизу Перемишля (Республіка Польща) 6 червня відбулася урочиста церемонія вшанування полеглих воїнів УПА та УГА.
Після служби божої в пам’ять полеглих воїнів відбулося покладання вінків до їх могил.
Вінки поклали генеральний консул України в Любліні Іван Грицак, заступника голови Львівської ОДА Володимир Герич, заступник голови Львівської облради Тарас Федак, а також представники влади Тернополя та Дрогобича.
У грудні 2003р. з могил у Пікуличах були зняті інформаційні таблиці, які засвідчували про поховання воїнів, які полягли у боротьбі з польським військом, а також ті, які були розстріляні 1946 р. У своєму виступі голова об’єднання депортованих українців і одночасно голова товариства „Надсяння” Володимир Середа наголосив, що на могилах полеглих політику роботи не варто.
Володимир Середа вважає, що причиною зняття таблиць поляками була викарбувана на них інформація, яка нібито ображає честь та національні почуття поляків, при цьому зняття таблиць відбулося без жодних повідомлень про це українців. Однак, за словами Володимира Середи, поляки не мали права знімати таблиці, оскільки територія належить до військових поховань, а на таблицях було висвітлено очевидні факти.
Зняття інформаційних таблиць було здійснено цілеспрямовано із вказівки центральної влади з Варшави, центральна влада не зацікавлена у добрих стосунках між націями, а користь у цій ситуації має третя сторона, — прокоментував голова перемишльського відділу об’єднання українців у Польщі Ярослав Сидор.
Він також повідомив, що польська влада немає жодного інтересу до підтримання могил у доброму стані, а швидше розраховує на їх недогляд.
У 1918 року на території колишніх австрійських казарм у селі Пікуличі польська влада влаштувала табір для полонених вояків УГА та інтернованих українців. У 1920-21 рр. він став місцем інтернування вояків Армії УНР, переважно 1-ої Запорізької дивізії. Зокрема, тут утримувались такі відомі українські діячі, як генерал Микола Аркас, полковник Борис Палій-Неїло, художник Павло Ковжун, поет Микола Вороний. У кінці 1919 року у таборі перебувало 2978 полонених та інтернованих. У результаті масових епідемій дизентерії та тифу в таборі у 1919-1921 рр. померло 2000 українців.
Їхнє перепоховання на територію теперішнього військового цвинтаря відбулось у 1921 році, а у 1924 році на насипному кургані за проектом української художниці Олени Кульчицької був встановлений металевий хрест. Впродовж 1924-1939 рр. українці Перемишля щорічно влаштовували походи до військового цвинтаря, під час яких відбувались сутички з поліцією, яка відбирала тернові вінки, тризуби та синьо-жовті знамена. Під час панування комуністичного режиму у Польщі територію цвинтаря було перетворено на сміттєзвалище, а у 1960 році знищено металевий хрест. Цвинтар було відновлено лише у 1990 році зусиллями української громади Перемишля, також було встановлено копію знищеного металевого хреста. Тоді ж відновилась традиція походів української громади до військового цвинтаря у Пікуличах. У 2000 році польська Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва розширила територію цвинтаря – там було перепоховано останки ексгумованих перед тим у селах Бірчі та Лішні 47 вояків УПА. Загалом у Пикуличах поховано близько 2 тис. воїнів.
Перша панахида на могилі у Пикуличах відбулася 1921р., через рік після перших поховань.
ІА "Вголос": НОВИНИ