«Так звана кримська влада прийняла новий закон, згідно з яким всі релігійні організації до кінця року мають пройти процес перереєстрації. Вимоги дуже непрості. Але навіть, якби ми всі вимоги виконали, немає жодної гарантії, що справді та перереєстрація підтвердить право на існування греко-католицької громади у Криму», – сказав тоді глава УГКЦ.
Церква втратила багато
Подібний сценарій не виключає і релігієзнавець Тарас Антошевський. Він розповів «Вголосу», що на території тимчасово окупованого Криму, а також у зоні АТО на Донбасі УГКЦ може і справді піти у підпілля.
«Це може бути або підпілля, або ж взагалі ліквідація. Зараз ситуація складається ще гірше, ніж в часи підпілля, бо тоді не було війни, ніхто не ходив з автоматами по вулицях – так, як це відбувається сьогодні. А під час війни можуть просто розстріляти за те, що ти інших поглядів чи релігійних чи громадянських», – каже Антошевський.
Зазначимо, що до окупації на кримському півострові було п’ять діючих парафій УГКЦ – у Ялті, Євпаторії, Сімферополі, Севастополі і Керчі. Водночас, за словами Антошевського, сьогодні у Криму перебуває лише один греко-католицький священик.
«УГКЦ в Криму опинилася в ситуації цілковитої юридичної невизначеності. Може бути таке, що ця церква опиниться поза законом. Вона вже зазнає репресій, бо люди не можуть вільно ходити до церкви і сповідувати ті цінності, які їм близькі», – каже релігієзнавець.
За його словами, на сході України ситуація ще гірша, ніж в анексованому Криму. «На скільки я знаю, то в зоні АТО здається залишився лише один греко-католицький священик. Фактично, через погрози і переслідування, священнослужителі були змушені масово звідти втікати. Були понищені храми, було відібрано будинок у греко-католицького єпископа», – додає Антошевський.
За його словами, на Донбасі церква втратила дуже багато. «Крім цього, з боку Кремля на весь світ поширюється дискредитацій на інформація, що греко-католики винні в тому, що відбувається на Сході. Відповідно, греко-католики і православна церква київського патріархату стали мішенню для нападів терористів», – переконаний релігієзнавець.
Відтак, сьогодні церкви УГКЦ перебувають під постійним обстрілом терористів, а священики змушені втікати з окупованих територій аби зберегти власне життя і не потрапити в полон до бойовиків. Так, отець Тихон Кульбака, якого 4 липня терористи з «Російської православної армії» взяли в полон і утримували десять діб, майже два місяці після визволення не міг говорити про своє перебування там.
Однак, він переконаний, що насправді на Донбасі немає міжконфесійного конфлікту ані між духовенством, ані між вірними Московського Патріархату і УГКЦ. Спробу з Донецького конфлікту зробити релігійну війну робить Патріарх Кіріл, який за вказівками Кремля звинувачує «уніатів» в розпалюванні конфлікту.
Найстрашніший гріх
Втім, окупація Криму, а згодом і війна на Сході супроводжувалися активною паралельною пропагандою, що події там розгортаються й на ґрунті релігійного конфлікту. Навіть Путін не одноразово заявляв, що він «визволяє» православних «рускоязичних» християн в Україні, тим самим знищуючи українську греко-католицьку церкву. Так само, він згадував про нібито масові напади на православні церкви в південній і східній Україні.
Водночас, кремлівські священики на камеру «благословляли» терористів і відправляли їх у бій з українськими військовими. Релігієзнавці відзначають, що це суперечить будь-яким релігійним законам, адже кровопролиття і вбивство є найстрашнішим гріхом у християн. Але для священиків УПЦ МП це не перепона: головне в цій справі догодити Кремлю на чолі з Путіним. Та що там говорити, якщо сам російський патріарх Кирило благословив братовбивчу війну на Сході України.
Варто також нагадати, що один з «головних» терористів на сході, так званий «Стрєлок» Ігор Гіркін – разом з членами російської Думи та під патронатом Російської православної церкви, готували спецоперацію в Україні задовго до кримського псевдореферендуму.
Експерти запевняють, що історія, яка сьогодні розгортається навколо УГКЦ, насправді є продовженням багатолітньої війни. Зокрема, релігійний історик Наталія Матлашенко переконана, що історія цього релігійного конфлікту триває вже дуже багато років.
«Це протистояння має дуже давню історію і триває понад сто років. Такі знущання над УГКЦ були і в Першу світову війну під час окупації Галичини російською стороною. Тоді була точно така ж картина. Все почалося декларативно, як і в Криму. Заявляли, що буде рівність між всіма, хто населяє територію, і буде релігійна толерантність. А насправді ж все було зовсім по іншому. Було захоплення парафій, вивезення понад 30 священиків УГКЦ з Галичини на території царської Росії. Те ж саме спостерігалося й під час окупації у 1939 році», – каже історик.
Однак за словами Матлашенко, окрім того, відбувається ще й боротьба за така звані, з точки зору російської православної церкви, канонічні території.
«Російська православна церква декларує, що вся територія України є її канонічною територією. Тобто – територією, на яку вона має посилювати свій канонічний вплив. Хоча, хто знає історію, Московський партіархат українські землі фактично взяв обманом аж в кінці 17 століття, це сталося у 1686 році, навіть якщо не брати до уваги УГКЦ, то українська православна церква була під контролем Константинопольського патріарху аж до кінця 17 ст. Вони не вдаються у якісь богословські дискусії, вони діють абсолютно агресивно», – стверджує Матлашенко.
Причина – національна
Що цікаво, думки експертів збігаються щодо причин різкого й негативного ставлення до УГКЦ і бажання її знищити. Зокрема, Наталія Матлашенко переконана, що у всіх переслідуваннях УГКЦ є одна причина – обстоювання національної ідеї.
«В очах Росії, чи це Царської, чи Радянської, чи теперішньої, греко-католицька церква є носієм національної ідеї, церква під національним гаслом. Тому вона сприймається Росією, як ворожа», – розповідає історик.
Релігієзнавець Антошевський погоджується , що українська греко-католицька церква зазнала переслідувань через свою національну спрямованість.
«І в 1946 році, і ще задовго до цього, УГКЦ знищували через те, що ця церква була чітко національно орієнтована. Вона виконувала національну об’єднавчу функцію. Тому для того, щоб ослабити українців, на Заході України винищувалася УГКЦ. Її винищували за зв’язки з націоналістичним підпіллям, і зараз УГКЦ не раз дорікають те ж саме», – додає релігієзнавець.
Водночас, Тарас Антошевський переконаний, що запобігти підпіллю УГКЦ в окупованому Криму чи в зоні АТО сьогодні практично неможливо.
«Держава має захищати своїх громадян і захищати релігійну свободу. Але держава взагалі не контролюю ситуацію на окупованих територіях, вона нічого не може гарантувати. Звісно, можна звертатися на рівні МЗС до Росії, виходити на якісь контакти з терористами, але держава в цій ситуації не може нічого гарантувати», – каже релігієзнавець. І додає, що одним із способів уникнення УГКЦ підпілля є правильне і об’єктивне інформування про реальний стан речей Україні.
«Зараз Росія розгорнула дуже активну пропаганду проти України. В тому числі і про церковні справи. Кремлівські «митрополити» їздять по світу і виступають з відвертою брехнею про події в Україні. Дискредитуються і УГКЦ, й інші українські церкви. Відповідно, знаходяться люди, які вірять в цю брехню. Тому першочерговим завданням, крім захисту територій, є оприлюднення правди про те, що відбувається в Україні і зокрема, у релігійні сфері», – додає Антошевський.
Водночас,Наталя Матлашенко переконана, що Росія і терористи не знають про таке явище, як релігійна толерантність.
«Я боюся, що ідеологія сучасної Росії відкидає будь-які норми із цивілізованого життя. Вже давно відомо про тісну співпрацю російської православної церкви з Кремлем. Це так званий феодальний характер церкви. В цьому і полягає причина всіх бід, бо вони спільно втілюють ці імперські ідеї. В самій Росії не має релігійної толерантності, то як її можна чекати на окупованих територіях України?», – додає Матлашенко.
Ольга Куровець, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ