Прокинутись зранку під осточортілу «пісню», почути ненависні голоси «людей» за дверима камери, вкотре усвідомити, де ти знаходишся та хто тебе оточує, вкотре закрити очі і уявити дім.
Такі слова озвучила начмед 505 шпиталю Маріуполя Олена Кривцова, яка пів року перебувала у полоні росіян.
«Великий дім з назвою Україна, і твій маленький куточок в ньому. Сидіти у хвилини «затишшя» і уявляти, як разом з мамою готуєш, наприклад, сирники Уявляти в усіх деталях - як дістаємо з холодильника продукти, який посуд беремо, як змішуємо, про що говоримо в цей час, перериваючись, щоб зробити ковток запашної кави, як смажимо, як бабуся першою знімає пробу, виносячи свій вердикт».
За її словами, саме такі моменти (цілком банальні у звичайному житті) допомагають триматись. Допомагають триматись люди, які поруч і які залишаються Людьми в тих умовах. Допомагають спогади. Допомагає віра в обійми тих, хто чекає.
«Це все рятувало і дарувало сили у хвилини відчаю. Але ми й уявити не могли, що чекає нас вдома...
Тепла українська осінь, запах свободи та солодкого диму в повітрі, незрівнянний захід сонця, українська мова навколо, неймовірна кількість людей, які об'єднались заради однієї мети. Те, що здавалось таким нездійсненним 6 довгих місяців.
Ми щиро вдячні кожному, хто чекав. Кожному, хто молився за нас і підтримував рідних. Хто вірив в наше повернення і робив для цього все, що в його силах, а часто і більше. Ми все відчували, повірте.
Щиро дякуємо усім, хто причетний до обміну; тим, хто нас зустрів та забезпечив усім необхідним», - каже вона.
Також Олена Кривцова зауважила, що військовополонені не бачили, як зазеленіла трава після холодної зими, як зацвіли навесні дерева, як на них з'явились плоди, як на літньому небі засвітились зорі, як перша осіння паморозь покрила траву.
Але попри все, вона вдячна всім, хто допоміг їй вибратися з пекла полону.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», Олена Кривцова повернулася додому після шести місяців полону.
ІА "Вголос": НОВИНИ