“Аргумент Влада” і сайт “Вголос” (www.vgolos.lviv.ua) закінчують знайомити читачів із новими головами райдержадміністрацій Львівщини.
Самбірський район
Начальник ЖЕКу глибокого буріння
Василь Паховчишин, 50 років, народився у с.Райнова (Старосамбірський р-н). Закінчив Львівську політехніку (технологія машинобудування). Починав вишкомонтажником, очолював ЖКГ нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння, останні 10 років – начальник ЖЕКу в с.Ралівка. Член “Батьківщини”.
Щойно в Самборі дізналися, що начальник ЖЕКу стане головою РДА, райрада провела таємне голосування. З 95 голосів Паховчишин отримав мізер – 5. Ніяких законних наслідків це голосування не мало, зате продемонструвало реальний рейтинг Паховчишина. І справа не в тому, що він у РДА пересів із посади начальника ЖЕКу , а в тому, що Самбірщина – найрозвинутіший район і заслуговує на керівника вищої кваліфікації, а не на спеціаліста з “металорізальних верстатів”, і з більшим досвідом, ніж “майстер експедиції глибокого буріння”. Головою РДА Паховчишин став не тому, що “глибоко бурив”, а тому що “Батьківщині” пощастило відвоювати бодай один район. Хоча помітно, що до Паховчишина прохолодно ставляться боси самбірських підприємств, які годують весь район: птахофабрики, склозаводу, молокозаводу, цукрового. Люди, які звикли до серйозного менеджменту, не ймуть віри, як може начальник ЖЕКу керувати районом. Може, й може. Самбір – один із небагатьох районів, де керівник штабу “НУ” не пересів у РДА. До Ореста Данчевського, який приїхав із Львівського Комітету виборців, Олійник як голова облштабу мав постійні претензії: всі здали відомості, а Самбір зволікає, всі подали списки, а Самбір у хвості. Тому Данчевському “не світила” РДА. В ситуацію втрутилася “Батьківщина”, яка й “випросила” район. Чи відповідає Паховчишин своїй посаді – робити висновки не нам. Як і не нам каркати, що Олійник матиме всі підстави докоряти БЮТівцям у разі чогось…
Сколівський район
Гроза війтів
Микола Романишин, 42 роки, уродженець с. Крушельниця. Закінчив ЛНУ ім.Франка (географія) і Академію держуправління. Починав електромонтажником у Харкові, після університету – майстер ПТУ, інспектор добровільних народних дружин, з 1992-го – у відділі ОДА з питань оборонної роботи та надзвичайних ситуацій, завідував відділом взаємодії з правоохоронними структурами. Член ХДС.
Проти Романишина 4 рази пікетували ОДА і зібрали 9 тисяч підписів за іншого. Як для Сколівщини – це багато. Приблизно кожен четвертий підписант – чиновник, з яким Романишину доведеться працювати. Але губернатор таки пішов напролом у свому призначенні і мав рацію. Романишин порядний, звідти родом і з досвідом роботи в ОДА. Олійник принципово хотів мати людину не з місцевого середовища. Чому? Сколе – це рай із лісів і баз відпочинку. Але туди практично не могли прорватися інвестори. Війт роздає своїм родичам землю поблизу якоїсь бази. Приходить інвестор, а війт йому каже: “Все чудово, але є одна проблемка: треба ось цю земельку викупити”. Родич війта загинає таку суму (30-50 тис.доларів), що інвестор накивує п’ятами. Або ж платить, і тоді війт із родичами може до смерті жирувати. Олійник боявся: якщо головою РДА стане тутешній, то ОДА не матиме впливу на цю “комерцію”. Тому доведеться сколівським діячам змиритися з Романишиним. А те, що він є членом ХДС, в якій головує борець проти корупції Стретович, означає настання несолодких часів для війтів та іже з ними.
Сокальський район
Селище Жвирка торжествує
Олег Солодяк, 43 роки, уродженець с. Жвирка. Освіта: Львівський сільськогосподарський інститут (механізація с/г). Починав слюсарем, потім – у системі райагропрому, 8 років був головою Жвирківської селищної ради, останні
3 роки – помічник нардепа Олійника. Член НРУ.
Жвирка – хороше село, відоме на всю Сокальщину, і 8 років бути його головою означало для Солодяка пересікатися з Олійником, тодішнім мером Червонограда, якого шахтарські справи заводили й на Сокальщину (там теж вони є). Солодяк (батько – шахтар, мати – працівниця Червоноградської панчішної фабрики) – “чиста” креатура Олійника. Хоча багато хто вважав, що на посту залишиться кунівець Микола Пшевлоцький. Він гідно себе поводив під час виборів, не тиснув, ба навіть сприяв нашоукраїнцям. Коли представники штабу приїжджали “інспектувати” медицину і Пшевлоцький не міг зустріти, то телефонував і персонально цікавився, як і що. Відтак обіцянка Ющенка, що ті керівники, які проявили повагу до опозиції, не втратять посад, не зреалізувалася. І тепер Сокальщині доведеться звикати до молодого керівника зі Жвирки.
Старосамбірський район
Олійник може розслабитися
Микола Цепенда, 48 років, народився в с.Джурин (Чортківський р-н Тернопільщини). Закінчив Львівський торгово-економічний інститут (бухоблік). Починав економістом з цін у Бібрці, 16 років очолював районний фінвідділ, останні 3 роки – голова райради. Член НРУ.
Призначення Цепенди ні в кого питань не викликало. Був начальником штабу Ющенка і як голова райради постійно опонував кучмістам. У районі Цепенда має стійку репутацію опозиціонера, але не мітингового, а “посадового”. Трудова біографія Цепенди ніби й має лише кілька рядків, але кожен із них вагомий: 1980-86 роки – старший ревізор КРУ по Перемишлянському району; 1986-2002 – керівник Старосамбірського райфінвідділу; 2002-05 – голова райради. Старосамбірський район, схоже, очікує спокійне життя без конфліктів, а Олійник зможе на певний час забути про Старосамбірщину.
Стрийський район
Безпартійний доктор
Михайло Василишин, 49 років. Народився в с. Добрівляни (Калуський р-н Івано-Франківщини). Закінчив Франківський медінститут і Академію держуправління. Після інтернатури пішов викладачем у Ніжинське медучилище, з 1986 року –
у Стрию. Останні 7 років – зав. кардіологічного відділення Стрийської міської лікарні, депутат облради.
Стрий – місто серйозне, зі своїми політичними традиціями (першим в Україні підняло синьо-жовтий стяг) – отримало позапартійного голову РДА. Номінально, бо те, що Василишин був довіреною особою Ющенка, говорить само за себе. Були тут інші кандидатури – майже всі впливові партії мріяли “загарбати” Стрий, адже він із його патріотизмом дуже “вдячний”. Серед основних претендентів називали депутата облради і керівника райштабу Олега Канівця, але всі питання зникли, коли він сам запропонував Василишина. Місцеві кажуть, що Василишин хабарів не брав, хоча й лікар, за характером добродушний, не так давно втратив дружину. Василишин – єдиний медик, що став головою РДА. Підлеглі так і називають його: доктор.
Турківський район
З ностальгією за Фурдичком
Володимир Стець, 53 роки. Народився в Зеленому Ярі (Миколаївська обл.). Закінчив Дрогобицький педінститут (математика і фізика), викладав фізику в школі і ПТУ, останні 14 років – директор школи в Завадові. Член НРУ.
На Турку влада “забила” давно й надійно. Як би це не було прикро, але люди тут шкодують за Орестом Фурдичком. Усі знали, що він серйозно “присів” на кругляк, зате пам’ятають інше: те, як Фурдичко мав своїх помічників у кожнісінькій, найзабитішій сільраді; що бідним людям давав гроші на операції та всілякі доплати; що важко хворих виборців садив у автобус і віз раз на місяць до Львова в діагностичний центр, а там особисто, як нардеп, домовлявся з головним лікарем, аби людей безкоштовно обстежили. Фурдичко вмів заробити, але й міг поділитися – так кажуть турківчани і страшенно злі на теперішнього депутата від їхнього округу актора Івана Гаврилюка. Той сюди практично не приїздить, нічим особливим не сприяє, і таке враження, що Гаврилюк думає про смокінг і Канни, а не про проблемну Турку. Властиво, тому призначення головою РДА вчителя фізики і директора Стеця сприйняли без іскри в очах: людям виживати треба, а не політикою цікавитися.
Яворівський район
Кучерявий Навіженець
Ростислав Новоженець, 48 років, львів’янин. Закінчив Львівську політехніку (електронні прилади). Працював на “Мікроприладі”, “Поляроні”, 10 років був віце-гендиректором “Львівприладу”, 2 роки – гендиректором заводу телеграфної апаратури, 3 роки – президентом корпорації “Транстелеком”, останні 3 роки – голова ЛОО УРП “Собор”.
Новоженець не може заперечити, що його призначення викликало величезний резонанс. Усі знали Новоженця як мітинганта, проблемного керівника (його звинувачували в розвалі підприємства) і багатослівного політика – і тут йому найпрестижніший район із вільною економічною зоною (ВЕЗ), митницею і контрабандами. Таке враження, що призначенням Новоженця Олійник відмахнувся від нього – мовляв, багато критикуєш, краще покажи, що можеш. Новоженець по-школярськи і взявся. Першим ділом – за мера Яворова, кампанія проти якого дивним чином збіглася з приходом Новоженця. Це класичне для Новоженця розуміння політики: чим більше конфліктів і негативу, тим кращий я діяч. Львівська “клюмба” іронічно вже собі уявляє управлінську манеру Новоженця: кучерявий Навіженець (прізвисько таке) заходить у кабінети підлеглих і з помаранчевого мегафону прямо у вуха: “Пра-цю-вать!!!” Важко буде конструктивно-деструктивному “Ростіку” (друге прізвисько) будувати щось гоже на Яворівщині. Пригадую прес-конференцію голови УРП “Собор” Матвієнка, на якому був Новоженець. Ростислав почав критикувати губернатора Сендегу, на що Матвієнко по-єльцинськи взяв його за рукав і сказав: “Ростиславе, ти не правий”. У відповідь почулося: “Ну це ж моя думка!” Оця “моя думка” видала Новоженця, коли він активно захищав ВЕЗ (її скасував уряд). Дивна метаморфоза Новоженця, бо не так давно своє ставлення до ВЕЗ він показав пікетом проти будівництва презервативного заводу на Яворівщині. Депутат від цього округу Яворівський міг би багато розказати Новоженцю про те, як робиться бізнес на ВЕЗ. Завозиться з Польщі обладнання 1964 р. в. (“розруха”, зате держава ще й ПДВ повертає) і ставиться на якийсь склад. Потім завозять фуру з товарами і їх видають за такі, що виготовлені у ВЕЗ на цьому обладнанні, а значить, із податковими пільгами. До Олійника особисто телефонували 8 нардепів зі своїми пропозиціями по Яворову, з яких найактивніші – Іван Васюник та Олексій Івченко (кажуть, мають значні інтереси у ВЕЗ). Дехто натякає, що Новоженець уже трохи “поплив” по роботі, тобто не у все він здатен “в’їхати”: полігон, “Сірка”, митниця і схеми з відмивання грошей – із цим треба давати собі раду без помаранчевого мегафону.
Замість висновків
1. Під кінець року держбюджет почне суттєво міліти, відтак основне навантаження впаде на місцеві (районні) бюджети. Тобто до вересня новим головам РДА треба добре розігріти районні економіки. Зважаючи на посередній рівень цих керівників, з’являється страх.
2. Зазвичай посередні керівники підбирають команду зі ще посередніших. Тож кваліфікація влади в області буде не нарощуватися, а міліти.
3. Уперше на Львівщині застосований квотно-партійний принцип. Наслідок – керівниками районів стали не менеджери-господарники, а люди, підпорядковані не лише виконавській дисципліні (в багатьох випадках вона є другорядною), але й партійній.
4. Губернаторові так і не вдалося відділити бізнес від влади: з 20 голів РДА 7 мають чи мали власну справу – це третина.
5. Відносно серйозний управлінський досвід мають лише 9 голів РДА із 20 – менше половини. Один голова РДА (Кам’янка-Бузької) взагалі не має вищої освіти, а голова Буської – заочно її здобув лише торік.
6. Аж 5 районів мають керівниками освітян: Турка, Золочів, Броди, Жидачів і Жовква. Загалом третина голів РДА (7 із 20) – гуманітарії.
7. Мінімум 7 із 20 голів РДА мають проблеми зі спротивом у себе на місцях, отже, третина призначень потягнула за собою конфлікти в районах.
8. У 5 районах із 20 (кожен четвертий) керівник – засланець зі Львова. Це має вибухонебезпечний ефект, позаяк специфіка посади голови РДА полягає якраз у особистих контактах на місці.
9. Боротьбу за владу на Львівщині виграла УНП – вона має 6 РДА (Городок, Жидачів, Миколаїв, Мостиська, Перемишляни, Пустомити). На другому місці – НРУ, рідна партія Олійника, яка здобула 5 районів (Золочів, Кам’янка-Бузька, Сокаль, Старий Самбір, Турка). КУН отримав Жовкву і Буськ. Новостворена “Наша Україна” – Дрогобич і Радехів. “Батьківщина” – лише Самбір, ВО “Свобода” – Броди, УРП “Собор” – Яворів, ХДС – Сколе.
10. Сенсаційно певне представництво в районах отримали малопомітні політичні сили – ХДС у Сколе і ВО “Свобода” в Бродах.
ІА "Вголос": НОВИНИ