[media=60671,60672,60673,60674,60675,60676,60677,60678,60679,60680,60681,60682,60683,60684,60685,60686]
Звітно-виборча конфра міських нашиків на 27-й березі 2009 року заглючилась на одній темі. Голова львівських нашукрів Олег Мандюк замахався пастируватись долею овечок ющівських. Потрібен новий лідер, ексбібідер та гардемаридер. Є 2-ва кандидатора, але спочатку невеличкий екскурс в атмосферку конференци.
Метереологія – гнітюча. В стилі а-ля безнадійне атмосферне явище з 3-х букв в розділі "кросворди" у газеті "Турка космогонічна". Мандюк займається самобичуванням за відсутність наполегливості у рекетирних ситуаціях. Піпл, зітхаючи, на то всьо споглядає. Хоча є в залі люди, які незлим, тихим оком вже бачать себе в позі Чапаєва в момент зустрічі з каппелівцями.
Мандюк в 3-х варіантах змалював майбутнє енесунів.
Варіант ен: любі друзі (Мартиненко, Третьяков, Порошенко) завозять НСНУ в стан Тимошенко і там помаранчева підкова накривається луївіттоном. І все це – заради мандатів у чарівній Бютляндії.
Варіант ес: Кириленко запихає НСНУ в проект "За Україну!" і всі разом котяться на маргінеси підручника з історії для 10-го класу, там де дітки пишуть людадура, сашапсіх чи малюють первинні статеві ознаки в різних ситуаціях. І все тому, що Кириленко не виправдав сподівань тата-презіка та назвав НСНУ "штучним проектом". Плюс, при таких розкладах, Мандюк шаружно подивися у зал, львівська обласна організація організовує Кириленку зустрічі з органами місцевого електорату.
Ну й варіант унів (не названий Мандюком, але іншим меном і вставлений тут заради економії часу): НСНУ тусить з Секретаріатом презіка і їх запрошують на афтапаті до Єдиного Центру. А довго спостерігати на кролячі забави можуть тільки збоченці паскудні.
Але все ж – Ющенко – über alles in der Welt. Ситуація складна, але не безнадійна. Її можна виправити ліворуч. Ще є маза. І Мандюк сподівається, що Ющенко, який так багато займається ерором, все ж знайди в собі сили, бажання та пасікання й очистить партію від авгієвих конюшень любих друзів та від конюшини кроликів з єдиним центром. Тим більше, що НСНУ – це єдина сила, яка підтримує презіка. І ще тим більше, що Ющ – єдиний, хто дійсно дбає про національні інтереси та робить з українців українців.
Ну це вже відвертий перебор і Мандюк пішов релаксувати в Андах. Сеник це все спокійно слухає. В’язівський – орлиним помислом літає над залом. Його б у форму військову (більше у галіфе, ніж афганку чи галімий модерний камуфляж) – і найкращого у світі караульного можна не шукати. П’ятак в шоколаді і йому пофіг. Трендом сезону оголошується какао-палітра з 3-ма краплинками молока альпійських корів, хоча Сеника чомусь потягнуло на каррі. Але є в залі люди, яким не пофіг і які п’ють моньо-броньо від українських корів.
На трибунку виходить кобітка з мандатної комісії і вся маскулінна частина залу голосно капітулює перед її фігуркою. Хоча, це образно написано. Якщо без мовних фігур, то маскулінна частина залу голосно капітулює за її фігуркою. Хоча, тут знову більше діють лінгвістичні алюзії, ніж географічні координати і усе це має виразити споконвічну антиномію "жіночої" душі.
Нарешті сторінка присвячена 2-м кандидаторам на прийняття естафети від Мандюка.
На трибунку виходить депутат Львівської міської ради Сергій Бащук. Феміни мовчать, коли діти плачуть. Діти, взагалі, єдині, хто може перекричати скрімінг фемін (ну, принаймні, спонукати їх до мовчання). В Бащука 3-є дітей, двоє з яких – двійнята. Тому йому є чим зайнятись вдома і не морочити собі голову партійними бабахами. Бащук моментально січе інтелектуальну фішку аудиторії. Його виступ живий, доступний та переконливий. Він готовий боротись за партію. Він патріот. Він навіть просить Мандюка хоч на півроку продовжити свої повноваження у цей кризовий час, бо не хоче, щоб його персона розколювала громаду.
На трибунку виходить депутат Львівської облради Тарас Колтик. Феміни бачать 10-й сон. Діти, взагалі, єдині, хто може негайно вейкапнути фемін тут і зараз. Є ще одна штучка, але не при вже згаданих кіндерах про таке говорити.
Колтик з іспанською борідкою, в народі названою "еспаньйолкою". Він, напевне, не пропускає жодної передачі Тіни Канделакі. Його краватка, вся у абстрактних геометричних фігурах, видає у ньому прихильника Платонівської ідеї держави. Тільки він починає говорити, як у нього виявляються 2-ві вищі освіти. Він глаголить про політологію і згадує Вольтера. Провіщає у партії епоху праймеріз та креативної думки. Його 2-ві дочки вчаться у Могилянці, а він крутиться у фінансових сферах.
Колтик бакланить відсутність Садіка, який ганьбить партію. Не залишає Мандюку жодних піврічних шансів та обіцяє (у випадку обрання) ввести в партії жорстку дисципліну та відповідальність за западло чи тьоркі між однопартійцями. І без краватки зрозуміло, що його цікавить єдиний командний дух.
Кароч, Колтик не просік IQ однопартійців і почав вимахуватись своїм інтелектом. А вийо в партійному колективі якогось індивіда – рівноцінне самогубству. З таким успіхом можна крутити коровам хвости на Марсі.
Презентації фінішували і почався момент виборів. В асортименті 170 делегатів. Процес підходить до логічного затихання. Сірик, перечепившись за поріг, ледве не стає жертвою падіння та байок. Піпл лахає. Тільки Колтик дуже серйозний і шукає вовків у баранячих шкурах.
На трибунку виходить якесь чудо з Личаківського р-ну. Виходить вперше і тому хвилюється. Феміни люблять когось пошкодувати і приголубити. Ну й про дітей вже згадувалось. Мен щось бубонить собі під вухо і пропонує молитись за Росію, щоб вона навернулась до Господа. Поки Росія навертається до боженьки, личаківець читає віршик власного приготування, схожий на канапку з лівих шпротів.
Підрахунок голосів на старенькому піаніно. За Бащука – 77-м бюлетенів. За Колтика – 41. Ще 40-к піплів загубились між 2-х беріз, не побачивши на листочку прізвища Мандюка. Для вікторії потрібно більше половини зареєстрованих делегатів, тобто 86 голосів. 1-й тур виборів – коту під хвіст. Мандюк рулить далі. 2-й тур виборів відбудеться на наступному етапі конференції.
Деякі феміни радіють, яка малі діти. Феміни, взагалі, єдині, хто може тут і зараз попустити дитяче вийо. Перед споконвічним фейсом фемінної антиномії не сильно й повийо. Феміни мають на то чуйку. Принаймні, про таке постійно пишуть стереотипи. Хто ж слухає радіо в режимі "моно" може літати над Сайгоном спокійно. Саме про цей співає Buffalo Springfield "For What It’s Worth".
ІА "Вголос": НОВИНИ