Безумовно, очікуваний візит до Львова Ю. Тимошенко мало нагадуватиме її грудневу поїздку в Донецьк. „Найчарівнішій голові Кабміну в світі” львів’яни впереваж симпатизують, і не лише через її адміністративні здібності... Однак у взаєминах „П’ємонта” з прем’єром свій камінь спотикання все ж існує: послідовна підтримка Юлією Володимирівною та її однопартійцями чинного міського голови не знаходить розуміння серед представників львівської громадськості.
„Сильна й чесна влада!” – таким позиціонував себе Любомир Буняк під час елекційних змагань. Віддаючи екс-будівничому нафтогонів пальму першості, львів’яни важко долали власний усталений стереотип, згідно з яким лідер „українського П’ємонту” мав бути насамперед яскравим націонал-патріотом... Однак уже невдовзі деякі обставини скнилівської трагедії змусили городян засумніватися, чи справді нова міська влада є сильною й чесною. Замість спробувати розвіяти негативне враження (припускаємо, що до плекання останнього могли докласти рук і політичні недоброзичливці мера), п. Буняк узявся наживати собі дедалі нових ворогів. Спочатку ними стали місцеві журналісти, потім почалися перманентні конфлікти з партійними осередками у міськраді та поза нею (літопис цієї війни ще чекає на свого Самовидця!), далі лави невдоволених поповнювали педагоги, скульптори, правники, підприємці...
Широкий загал львів’ян найбільше був шокований тією безцеремонністю, з якою „сильний і чесний” мер зігнорував свої обіцянки щодо налагодження безперебійного водопостачання. Не вибачився, не послався на обставини тощо, а просто заявив, що не бачить тут теми для обговорення! Втім, приводів для критики міського голови не бракувало без того, натомість пов’язані з його ім’ям якісь значні досягнення в тих або інших сферах комунальної діяльності пригадати доволі непросто. Хоча, об’єктивно кажучи, п. Буняк навряд чи є гіршим господарником та адміністратором, ніж його попередники на посаді львівського мера... Так чи інакше, третю річницю свого головування в Ратуші Л. Буняк зустрічає з явно негативним балансом здобутків і прорахунків, який важко буде виправити за позосталий рік мерської каденції. Дехто вже задається питанням, що б такого доброго міг зробити за цей рік Любомир Констянтинович, аби не піти з посади з неславою, як Л. Кучма зі свого президентства.
Не знаємо, чи міський голова переймається подібними рефлексіями, проте насмілимося підказати йому можливий варіант. Найкраще, що може зробити будь-який керівник підприємства для свого наступника, це передати йому в належному стані всю бухгалтерію... Так і п. Буняк мав би подбати, щоб за той рік, який залишився до кінця його каденції було проведено по змозі вичерпну інвентаризацію львівських добр. Нам уже доводилося писати про прикру особливість львівського самоврядування (підозрюємо, що не лише львівського – але львів’янам від того не легше), яка полягає у відсутності в „батьків міста” скільки-небудь чіткого уявлення про кількість та вартість статків міської громади.
Почнемо з елементарного: сьогодні ніхто не володіє простим переліком міського майна! Ходить не про необліковані банку-дві фарби чи ящик цвяхів, а про будівлі, комунікації тощо. Відповідно відсутня й об’єктивна оцінка вартості міських об’єктів, а отже, „приватизація” комунальної власності скидається на елементарне її розбазарювання. „Тому потрібна комплексна інвентаризація, якої досі, на жаль, ніхто в Ратуші не спромігся провести” – коментує цю ситуацію директор юридичної фірми „Правосвіт” В. Гірняк („Народне слово” від 13.04.05 р.). Подібна непоінформованість робить функціонування органів місцевого самоврядування значною мірою безсенсовним, зате з неї неабияк користаються добродії приватизатори.
Такою самою є й ситуація з найціннішою „корисною копалиною” Львова – міською землею. Скільки її вже приватизовано, скільки лишилося в розпорядженні міста, за яких пропорцій між різними формами землеволодіння „велику приватизацію” бажано завершити... – всі ці питання оповиті мороком невідомості. А отже, жодні еволюції в цій царині, включно з найзбитковішими для громади та найнебезпечнішими для мешканців міста, наперед не можна виключати.
Зрештою, безгосподарність сягає й самого продукту діяльності „батьків міста”, себто ухвал, які вони приймають. Ніким досі не систематизовані бодай ті рішення, що їх прийняли ЛМР демократичних скликань та її виконком. Ніхто з панів райців, включно із самим міським головою, не годен просто перелічити розмаїті програми, що в їх реалізації бере участь місто в особі свого найвищого представницького органу...
Ось плідне поле діяльності для останнього року каденції міського голови. Передавши своєму наступникові впорядковану інформацію зі згаданих питань, Любомир Констянтинович, навіть попри сухі рури водогону та невиплачені вчителям борги заслужив би незле тихе слово з уст наступних поколінь „батьків міста”. Дай-то Боже, щоб саме так воно й сталося...
ІА "Вголос": НОВИНИ