Василь Куйбіда ― колишній міський голова Львова, заступник голови НРУ, голова Консультативної ради Асоціації міст України, Президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління.
Василю Степановичу, не знаю чи Ви тепер відслідковуєте ситуацію в місті, але як, на Вашу думку, за 2 роки змінилася ситуація у Львові? Як би ви порівняли стан міста за часу вашого мерства і за час керівництва Любомира Буняка?
Я не можу відповісти детально на ваше питання, позаяк, не слідкую і не аналізую прискіпливо ситуацію, тому не можу оцінити. Можу свої оцінки зовні дати, спостерігаючи за змінами, які стаються в інших містах, скажімо, порівняти Львів і Івано-Франківськ. В динаміці Івано-Франківськ значно випереджує по всіх параметрах. Як мені, так і Вам, очевидно, має бути прикро від того. Ми є мешканці цього міста і ми б хотіли, щоб воно було міжрегіональним центром і воно задавало тон не тільки в політиці, але й в господарці і взагалі в перетвореннях в нашій державі.
Дехто висловлює думки, що Ви можете кандидувати на голову Львівської облдержадміністрації?
Кожен може кандидувати на будь-яку посаду.
Все ж, чи є підстави для таких чуток?
Ви знаєте раз-по-раз виникають чутки і до мене тоді частішають дзвінки зі Львова.
Буквально через кілька місяців після виборів міського голови Львова, одразу після Скнилівської трагедії до мене приїхала велика група директорів з тим, щоб я повертався до Львова міським головою, на що я сказав: «Панове ви вибрали собі міського голову і шукайте тепер з ним як співпрацювати».
Я думаю, на посаду голови Львівської ОДА у нас є багато людей із серйозним стажем управлінської роботи, які можуть собі дати раду, головне, щоб вони могли забезпечити розвиток області, бачили правильний шлях цього розвитку.
Є люди, які можуть собі дати раду, а є ті, які можуть дати раду області.Тих, що собі можуть дати раду собі багато...
Так, тих набагато більше. А тих, які розуміють як треба розвивати область і можуть вивести цю область, скажімо, в першу п’ятірку, їх не так вже й багато.
Хто, на Вашу думку, найбільше відповідає цим критеріям?
Мені найбільше імпонує бачення стратегії розвитку регіону Янківа. Я вважав і вважаю, що область немає шансів стати найкращою серед сільськогосподарських областей. Не тому, що в нас гірше працюють селяни чи обмаль орних земель. У цьому плані ми не потягаємось ні з Херсонщиною, ні з Одещиною, ні з Миколаївщиною. Але маючи такий промисловий і науковий потенціал, я впевнений, що можемо потягатися і стати однією з провідних областей.
Сильний управлінець був Сенчук. Попри всі зауваження до нього іншого штибу, але він був сильний управлінець.
Все ж хто б зараз міг реалізувати ваше бачення стратегії розвитку області?
У Львові посада голови облдержадміністрації не є чисто господарчою, а є більше політичною посадою, більше, ніж в інших областях. Ситуація із Сендегою лише це підтверджує. Я не маю до нього претензій як до господарника, але разом з тим обласна рада давала політичну оцінку. Тому малоймовірно, що обласна рада поміняє гнів на милість і також малоймовірно, що людина могла б повернутися на цю посаду при таких рішеннях облради. Сендега ніколи не піде в закриті двері.
Зараз, приймаючи рішення про голову обласної адміністрації, треба враховувати і політичну ситуацію, і знання людиною області, і враховувати його організаторські здібності, і вміння реалізовувати великі проекти. Просто сидіти, так як зараз в місті робиться, неможливо.
Нічого не робиться – це Ваша оцінка того, що відбувається в місті?
Я
, звичайно, був би щасливий, якби приїхавши до Львова почув, що в місті є цілодобово вода. Я був радий чути, що наші промислові підприємства працюють і їхня продукції в моді на західних ринках. Це те, що пропонував кандидат на посаду. Я був би одним з тих, хто б рекламував цього міського голову, а можливо й сам би записався до нього в учні.
А в свій час я казав: неможливо зробити за 2 роки воду в місті. Неможливо! Навіть при наявності грошей. Зважте, коли Куйбіда відходив він залишив проголосовану угоду із Світовим банком. Потрібно лише довести до завершення і отримати гроші. За два роки, наскільки я знаю, гроші Світового банку тут ще не працюють.
А тепер скажіть щось хороше про міського голову Львова.
А я про нього нічого поганого не сказав.
Добре, скажіть тоді, що саме команді міського голови вдалося продовжити з Ваших напрацювань, а що ні? І що вони зробили таке, що Ви не знали, не вміли, не бачили, а вони зробили?
Мені важко відповісти на це запитання, тому що впродовж цих років я не міг ознайомитись із звітом роботи міськвиконкому. В свій час ми друкували і розсилали людям, в кожну скриньку. Тут такого немає, тому важко оцінити. Відповідно можна покладатися лише на те, що ти побачив мимохідь. Але знову ж таки це не буде об’єктивно, бо я буваю у Львові раз на кілька місяців.
Коли перенесли трамвайну лінію біля Головпошти, то це варіант, який напрацьовувався ще нами. Це один з варіантів, оскільки там були кілька варіантів. Думаю вибрали кращий варіант. Це добре, що один із цих варіантів реалізований, тому що він дав змогу розвантажити місто.
Шкода, що робіт не ведеться по «кільцю Львова». Шкода, що, приєднавшись до загальнонаціональної програми «Метро», за ці роки нам не вдалося якихось кроків зробити. Шкода, що те, що ми робили по програмі «Вода» якось законсервувалось.
Я не хочу звинувачувати нікого. Але, якщо 7 років доводилося домовлятися з багатьма урядами щодо пошуку ґрантів, МВФ, Світовим банком, вдалося вже порозумітися, вдалося домовитися з нашим урядом як гаранту цієї позики, якщо практично все було відпрацьована, залишалося лише запустити і почати освоювати гроші, то цього не сталося. Я ще раз кажу, що не хочу звинувачувати нікого, а говорю про факти.
Зате діюча міська влада додумалася відбудувати Високий замок.
Я вам скажу, що це ідея не нова. Розглядалося кілька варіантів оновлення Львова. Стояло питання звідки почати. Тоді була вироблена ідеологія починати з місць локальних, де можна невеликим коштом, але забезпечувати оновлення цілодобово. Послідовність повинна якась бути. Не можливо ж почати по всьому місту роботи.
Те саме стосувалося і оновлення Львова, коли почали подати будинки. На моє прохання інженерно-будівельний факультет «Львівської політехніки» провів дослідження. Я для себе з’ясував причини чому падають будинки. Після колективного обговорення ми прийняли відповідну програму «Відселення і реновації центральної частини міста Львова». Руйнівні процеси набули значної динаміки. Коли для того, щоб відновити будинок потрібно було, скажімо, 5 млн. дол., а в нас їх немає, то вже нічого не вдієш. Якби не було боляче, якби тебе не лаяли, але ти не знайдеш тих 5 млн. дол. Тобі їх ніхто не дасть. Друге – це середня динаміка, де можна мільйоном обійтися. І третя частина будинків, де руйнівні процеси лише почалися. Там невеликим коштом можна врятувати ситуацію.
Таким чином почали відбудову центральної частини міста.
Розглядалася також ідея відбудови Високого Замку. Я вже не пам’ятаю, хто її запропонував. Але була ідея почати з Високого Замку через історичний центр і сунутися далі.
Але ми обмежилися на високому Замку укріпленням схилів і сходи поставили. Саму вежу, на моє прохання, освітлювало «Львівобленерго». Це моя ідея і я їх переконав, що це треба зробити. Вони хотіли освітлювати інший об’єкт, але вони прислухалися до мене. Львів став першим і залишається єдиним містом в Україні, де освітлюють таку вежу.
Був цілісний проект, який стосувався Високого Замку, його верхньої і нижньої частини. І тоді в цьому проекті було місце для відбудови самого замку. Верхню частину ми хотіли зробити зоною відпочинку, зробити там якусь привабу. Приваба – це, скажімо, вежа, яка світиться чи фунікулер, який з’єднує одну гору з іншою горою.
Це мав бути цілісний туристичний центр. Але головне, що це все мало робитися не за кошти міської ради.
Як Ви ставитеся до продажу земельних ділянок як елементу наповнення міського бюджету? Нинішня міська влада досить успішно продає землю і це має значний процент в міському бюджеті.
Це може бути суттєвим джерелом наповнення міського бюджету. Ресурси мусять працювати. Вже від нас з Вами залежить, що ми бачимо під цією назвою ресурс. Скажімо, для когось це сміття, а хтось побачив в ньому ресурс і зробив з нього джерело надходжень. Земля це не є щось нове. Це ресурс, про який знали і 1000 років тому. Нормально, коли міська земля виставляється на аукціони і продається. Єдине, що це мусить прозоро робитися. Ви знаєте, що львів’яни були законодавцями моди в цьому.
В свій час ми розробили програму забезпечення житлом. Скажімо, є соціально не захищені, які ніколи не побудують житла, оскільки для цього не мають надходжень. Міська рада чи держава мусить подбати про них. Є верства людей, яка заробляє кошти і може взяти позику в банку. Тут інша програма дій міської адміністрації. Третя, коли людина може заплатити за все, то ми можемо їм продавати землю на аукціоні і нехай будують, але, звичайно, щоб не псувати архітектури. А вже ці гроші спрямовувати на будівництво житла для соціально незахищених людей.
А Ви не заздрите Буняку у тому, що він фактично прийшов керувати містом, коли почався підйом економіки і стало легше наповнювати міський бюджет? Він може продавати землю за тисячу доларів за квадратний метр, зокрема, такий випадок був зафіксований при продажі ділянки на вул. Тарнавського?
А Ви перевірте, чи місто отримало ці кошти. Я не натякаю на те, що ці гроші хтось привласнив. Я натякаю на те, що від прийнятого рішення до реалізованого рішення ще довго йти. Людина могла на аукціоні сказати, що купує цю ділянку, а потім відмовитися. Крім того, могло виявитися багато речей, які унеможливлюють реалізацію цієї угоди. Пам’ятаєте випадок із Шендриком. Це трагедія, яку не можна назвати випадковістю.
За останні роки я не чув, щоб щось у Львові траплялося окрім Скнилівської трагедії. Я би не хотів бути міським головою, хоча б тому, щоб на моєму сумлінні висіло 77 смертей. До речі свого часу, 5 років перед тим, я не дозволив, щоб таке шоу проводилося у Львові
Я прийшов у 1994 році, коли спад ще продовжувався, коли гроші знецінювалися не щодня, а щогодини. Тоді треба було неймовірно швидко приймати рішення.
В умовах стабільності є час на роздуми і на консультації. Я не приймав жодних рішень в тій ділянці, де я мав сумнів чи відчуття, що я цього не знаю. Я не соромився цього. Тоді я консультувався з людьми. Байдуже, яка ситуація була. Я знав, що я можу просто дурницю сказати чи прийняти рішення.
Але коли ситуація швидко розвивається, треба швидко приймати рішення. Ти управлінець і повинен це робити. Так завтра люди будуть копати, але ти управлінець, а твій продукт – це прийняте рішення. За його якість ти мусиш відповідати. Не можна в годину приймати 100 рішень і всі 100 приймати якісно. Але цей брак повинен мати межу. Якщо ти приймаєш половину невдалих рішень, то ти вже не менеджер, ти не управлінець, а вже щось інше.
Я б не помінявся з Буняком місцями. Я знаю на що я здатний, я знаю на що здатні ті люди, які зі мною працювали. Ми працювали в найгірший для міста час. Ми працювали, коли ситуація в державі і в місті була найгірша.
Шпіцеру ще важче було.
Так Шпіцеру було ще складніше, тому що тоді була взагалі вакханалія в місті. Я б не кинув камінь в Василя Івановича, бо йому було надзвичайно важко.
Мені було легше тим, що була до мене довіра. Не дивлячись на ті кримінальні справи, які відкривали проти мене, пов’язані із реформою управління, але люди мені вірили.
Це як спортсмен. Є штанга 120 кг. Ми її взяли. А ви кажете: «Так ось 20 кг може ти її візьмеш». Це не цікаво.
Коли йшлося про третій термін, я вже не хотів залишатися в місті. Кучма мені пропонував стати Надзвичайним і Повноважним послом у Польщі. Я сказав про це Удовенку як дисциплінований член партії. Удовенко на це відповів, що мене просто хочуть забрати зі Львова і тут йдеться про майбутні вибори. Віктор Ющенко теж сказав: «Василю ти мусиш залишитися у Львові». Оскільки я ідентифікував себе з цією політичною силою я погодився, але з умовою, що я буду мером лише до 2004 року, до завершення виборів президента. Повірте, що у такому місті дуже не просто керувати.
Чим ви будете далі займатися?
Я буду робити те, що мені імпонує. За ці два роки я видав багато книжок. Дві монографії сам, дві в співпраці і дві поетичні книжки. Але я достатньо вже наситився роботою за комп’ютером.
Тепер Ви підете в парламент?
В мене немає бажання йти в парламент. Я дієвий чоловік, для якого дуже важко всидіти. Мені потрібна динаміка...
ІА "Вголос": НОВИНИ