Цього вдалося досягти за рахунок зменшення експресії гену mTor, який відповідає за баланс енергії та метаболізм.
На жаль, гризуни, які прожили, у перерахунку на людський вік, по 95 років, зіткнулися й із негативними побічними ефектами.
Про це повідомляє The Daily Mail із посиланням на журнал Cell Reports.
Різні органи мишей по-різному відреагували на втручання в ДНК. Наприклад, у літніх особин збереглася хороша пам’ять та рівновага, зате їхні кісточки «зносилися» значно швидше, а імунітет став слабшим.
«Не можна не відзначити збільшення тривалості життя (піддослідних тварин), але, разом із цим, дослідження підтверджує важливий аспект старіння: воно не є однорідним. Радше, подібно до циркадних ритмів, у різних органів тварини можуть бути окремі біологічні годинники, які працюють разом, керуючи процесом старіння всього організму», - зазначив доктор Торін Фінкель.
Для того, щоби зрозуміти, як старіння різних тканин організму поєднується на молекулярному рівні, вченим знадобляться подальші дослідження. Вони сподіваються, що колись цю методику можна буде використовувати для лікування таких недуг, як хвороба Альцгеймера.
Джерело: Українська правдаІА "Вголос": НОВИНИ