Приватні вілли, контрастні новобудови, елегантна сецесійна архітектура, а також місце міщанських повстань та нацистського гетто.

Сьогодні поговоримо про Замарстинів, одну із найбільших та найколоритніших частин Шевченківського району. Обмежена вона Замарстинівським лісопарком та вулицями: Миколайчука, Липинського, Хвильового, Лінкольна, Замарстинівською і Гетьмана Мазепи. Масштаби справді дивують, тож і розповідати буде про що.

Трохи історії

Коли проходиш вуличками Замарстинова, то й гадки не маєш, що відбувалося тут майже сотню років тому. Навряд чи знає про це й більшість тутешніх мешканців. Вони заклопотано поспішають у справах, пересідаючи з автобусів у трамваї, і женуть до центру… Подалі від правди. А правда дивує брутальністю.

Почалося все з того, що наприкінці XIV століття 12 ланів землі, де зараз розташований сучасний Замарстинів, придбав німець Андреас Зоммерштайн. Тут можновладець спорудив собі маєток, який назвав Зоммерштайнгофом. Слово німецьке, але прижилося воно й у львівському лексиконі.  З часом його дещо переінакшили – і в результаті ми отримали назву «Замарстинів». Звучала вона непогано, тож перейменовувати мікрорайон не стали. 

Згодом землі викупили з приватної власності. Однак це ніяк не покращило життя містян, серед яких було вдосталь люмпенів та бідноти. 

 

У місті нерідко відбувалися виступи проти львівського магістрату. Тутешні мешканці відмовлялися виконувати панщину. Жага до волі та незалежності – це дуже добре, але нашим героям фортуна так і не усміхнулася. Прикрої участі у примусовій праці оминути не вдалося.

Тільки у квітні 1930 року приміську громаду Замарстинова приєднали до Львова.

І, здавалося б, життя починало потроху налагоджуватися: постійна зайнятість, заклопотаність, облаштування території, плани на майбутнє. Втім, зруйнувала ідилію нацистська окупація. Саме в Замарстинові було облаштоване гетто. Від решти міста його відділяли колючий дріт та насип залізниці. На вуличках, де тепер височіють магазини та колоритні новобудови, колись примусово утримували понад 130 тисяч осіб. Частину з них, на жаль, знищили там же, а решту вивезли до концтабору Белжець. Містяни навіть спробували підняти повстання, яке одразу ж було придушене жандармерією.

Тепер про страшні події часів нацистського загарбництва нагадують тільки: пам’ятник жертвам політичних репресій, Меморіал пам’яті жертв Львівського єврейського гетто та музей тоталітарних режимів «Територія терору». Тож те, що для нас стало національною пам’яттю, було реальністю для 130 тисяч мешканців  Замарстинова тоді. 

Опісля район почав потроху оговтуватися. Уже в другій половині ХХ століття в Замарстинові взялися за спорудження багатоповерхівок. Вулицями простягли  тролейбусний та трамвайний маршрути, що функціонують і досі. 

Варто також зазначити, що ще в 1970-х роках вулиця Замарстинівська перетинала відкрите русло річки Полтви. Того самого львівського Стіксу, ув’язненого під землею. 

Славиться цей мікрорайон і своїм лікувальним містечком. У період реалізації генерального плану Львова в радянський час на місці глиняних кар’єрів та цеголень збудували найбільший у місті медичний заклад – Лікарню швидкої допомоги, а поруч спорудили міську дитячу клініку.

Сьогодення

Зараз у Замарстинові активно зводять елітні житлові комплекси, відкривають офіси, будують великі торгово-розважальні центри. Це, на жаль, не робить його прогресивнішим, аніж Новий Львів чи Наукову, проте життя в цій частині Львова також вирує. 

Якщо мікрорайони зі значно меншими масштабами викликають у вас чіткі емоції і створюють загальне враження, то із Замарстиновом усе значно складніше. Конкретної думки ви не сформуєте, адже кожна частинка цього району особлива. Цільну картину доведеться збирати, мов пазл, дуже уважно та старанно. Єдине, що можна визнати одразу: Замарстинів навіть на околицях не дає вам забути, що ви й досі перебуваєте у Львові. Можливо, це ілюзія через близьке межування з центром. Але, зрештою, спальним цей мікрорайон не назвеш. Занадто він жвавий для такого.

На вулицях  місцевості гармонійно поєднуються есецесійна архітектура, відголоски радянщини та надбання сучасності. А в найвіддаленіших куточках можна натрапити навіть на приватні вілли. Дуже колоритна суміш, яка точно варта уваги поціновувачів.  

 

Перше, що цікавить нас найбільше, – Замарстинівський лісопарк. Взимку він особливо прекрасний. Усе довкола вкрите снігом, що виблискує під холодним сонячним промінням. Тут тихо та порожньо. Тільки раз у раз чуємо уривки богослужінь, бо з різних боків місцевість оточена храмами. Це не особливий задум, а банальна випадковість. До слова, інший кінець лісопарку веде до Індії, про яку ми нещодавно вам розповідали. 

 

Ще один пункт, про який варто згадати у цій статті, – єдиний у світі меморіальний музей Квітки Цісик, створений та відкритий 2 квітня 2011 року у львівській школі №54, розташованій на однойменній вулиці. Якщо ви поціновувачі музичних надбань співачки, то й вам рекомендуємо побувати у цьому пам’ятному місці. 

 

Звивисті дороги, транспорт, багатоповерхівки, супермаркети й навіть маленькі ринки, розкидані по всьому мікрорайону, де можна і продуктів додому купити, і гардероб оновити. 

За своє здоров’я також можете бути спокійними. На території мікрорайону досі функціонують уже згадані сьогодні лікарні. Вони дещо відлякують своїми масштабами та сірістю стін. Однак не на це слід орієнтуватися. 

Зрештою здається, у Замарстинові є все для комфортного життя громадян. Не вистачає хіба що широкого гастрономічного вибору та розвиненої сфери розваг. За цим уже доведеться їхати до центру міста.

 

З-поміж лаконічності тутешніх забудов, на диво, вирізняється саме занедбаний промисловий будинок. Звучить комічно, але є цілковитою правдою. Ідеться про сучасний арт-об’єкт міста, що з’явився у 2015 році. Взялися за оформлення вуличної галереї молоді художники, які перетворили стіну закинутої споруди на виставку графіті. Експозицію регулярно оновлюють, що тільки посилює інтерес до задуму. Містянам навіть не встигають набриднути попередні шедеври, як на їхньому місці вже з’являються нові творіння.

Неподалік вуличної галереї, на тій же Замарстинівській вулиці, можна натрапити і на Стіну пам'яті та скорботи за жертвами комуністичного терору серед мирного населення. Складається вона з гранітних плит та колон, на яких виписані прізвища замордованих в'язнів у тюрмах Львівської області. Розташований меморіал  на  приміщенні колишньої Замарстинівської тюрми.

Перспективи

Замарстинів приємно дивує. Це великий мікрорайон, який активно розвивається, щоб не залишатися осторонь своїх побратимів. Масштаби дозволяють втілювати нові ідеї в життя та й потенціалу наче не бракне. Вигідним є розташування, що межує із центром міста, та комплексність установ, що забезпечують комфортне життя громадськості. Ясна річ, що рухатися ще є куди, але й меж в ідеального немає. Цьому мікрорайону вдалося забути минуле, обнулитися і почати все заново. Сьогодні на місці нацистського гетто бачимо чудові просторі вулиці, парки, дитячі майданчики та новобудови. Життя триває, а чим ще нас здивує Замарстинів, дізнаємося з часом.

ІА "Вголос": НОВИНИ