На момент висунення бюро "Батьківщина" кандидатури Грибальського на посаду заступника голови облради, останній був позапартійним. Цікаво, що Статут та програмні документи ВО «Батьківщина» передбачають, що якщо людина справді гідна партійної підтримки, то вона може на неї розраховувати навіть не будучи членом партії. Ярослав Грибальський безумовно заслуговує на партійну підтримку.
Однак керівництво ЛОО партії з доброго дива взялося фальсифікувати факти, видаючи Грибальського за члена партії ВО «Батьківщина». А що ще більше дивує, так це те, що сам Ярослав Грибальський погодився підіграти останньому, поставивши під удар власну репутацію. Очевидно він забув золоті слова одного знаменитого кіноперсонажа про те, що навіть маленька неправда приводить до великої недовіри.
«Я вже є член «Батьківщини». Я точно не пам'ятаю, коли я вступив в партію. Десь пару місяців тому, у травні чи червні. Я є на обліку в Залізничному районі», - сказав Ярослав Грибальський.
Голова Залізничної районної організації ВО «Батьківщина» у м. Львові Юрій Мазур відмовився надавати інформацію про членство Грибальського, спочатку посилаючись на те, що не пам'ятає, а потім переконував, що не може розголошувати цієї інформації «…з етичних та інших моментів».
Але, як з'ясувалося, керівництво обласної організації ВО «Батьківщина» також не знає в якій саме партійній організації на обліку перебуває депутат облради Грибальський. За їх твердженням, він був прийнятий у члени партії… в Галицькому районі Львова!
Однак керівник Галицької районної парторганізації не підтвердила факт членства Грибальського в її організації.
Тобто і керівництво обласної парторганізації, і сам Ярослав Грибальський свідомо вводять громадськість в оману, а простіше – брешуть! – про партійність бютівського кандидата на посаду заступника голови облради.
Хтось скаже, що не варто робити з мухи слона, особливо враховуючи, що партія має повне право підтримувати і безпартійних кандидатів. Але справа не у тонкощах процедури, а у брехні, на яку не задумуючись йдуть наші політики. В цивілізованих країнах така відверта брехня і маніпуляція привела б до негайного закінчення політичної кар’єри того, хто на неї відважився. У нас же – навпаки. В цій історії, як у краплині води, відображається ставлення нинішнього керівництва усіх рівнів до законів і правил. Вони крутять Законом, як циган сонцем, вважаючи, що коли ти маєш силу, то будь який Закон можна обернути навиворіть, кожне правило потрактувати на свою користь. «Закони – для лохів!», - ось правило їхнього життя. Написати заднім числом протоколи засідань бюро партійної первинки про вступ до партії – це для них така дрібниця, про яку навіть говорити не варто. Політична доцільність понад усе!
І справді, політичною доцільністю можна виправдати багато чого, але є така стара українська приказка: «Брехнею світ пройдеш – та назад не вернешся». Про неї варто було б пам’ятати нашим політикам та урядовцям, бо саме через нехтуванням законами наша Україна опинилася в тому місці, де ми зараз і процвітаємо. І що прикро – іржа брехні з'їдає вже навіть тих, про кого можна було б подумати, що вони мають тверді моральні засади. Мабуть, не тільки влада псує людей, але навіть примара влади спонукає їх грати за чужими брехливими правилами.
ІА "Вголос": НОВИНИ