Іван Гаврилко – медик та санітар-стрілець 503 окремого батальйону морської піхоти. А віднедавна він має ще одне захоплення: вчиться грати на лірі.
Мрія тривалістю у вісім років
Боєць зізнався «Вголосу», що музичної освіти не має і досі не вмів грати на жодному музичному інструменті.
«На війні іноді треба займатися чимось іншим, поза тим, що там у нас відбувається. Читати – набридає, переглядати новини в телефоні – теж. Хочеться чогось такого, незвичного. То ж я подумав якщо навчитися грати на лірі, то це буде прикольний спосіб медитації. Голові стане легше», - пояснює Іван Гаврилко свій вибір музичного інструменту.
Боєць каже, що мрія навчитися грати на лірі у нього з’явилася ще у 2014 році. Проте увесь час знаходилися інші справи, які відтісняли цю романтичну думку. А ось саме зараз Іван Гаврилко вирішив її втілити.
«Мені дуже подобається звук ліри. Це щось середнє між волинкою, контрабасом та скрипкою. Я подумав: добре б мати якийсь інструмент, якого нема ні в кого і навчитися на ньому грати. А ще можна виносити мозок цілому батальйону. І це - прекрасно», - говорить він.
Та застерігає, що специфічний звук ліри може не всім подобатися.
Медик, санітар-стрілець та бард в одній особі
Допоміг йому в цьому львівський майстер, який виготовляє ліри, Гордій Старух. Він запропонував бійцеві позичити одну зі своїх навчальних лір.
«Я йому кажу: позичити на війну – це в одну сторону. А він каже: ну вернеться, то вернеться, а ні – то й ні», - каже Іван Гаврилко, розповідаючи як до його рук потрапив екзотичний інструмент.
Вчиться неофіт-музикант грати на лірі онлайн. Гордій Старух дає уроки воїну через інтернет. Щоправда, поки що було тільки два заняття.
«Ліра – об’ємний інструмент. Для нього потрібен футляр. Її якось треба з собою носити. А на війні зайвий багаж – зайві турботи. Але ми щось придумаємо», - говорить боєць.
Іван Гаврилко жартує, що як навчиться грати, то буде ходити у сусідні підрозділи давати концерти і братиме плату цигарками та їжею.
«У моєму відділенні сказали: будемо мати персонального барда як у «Відьмаку». Будеш ти у нас медик, санітар-стрілець і бард», - говорить він.
Щодо своїх вокальних здібностей, то майбутній бард попереджає, що має міцний голос гірської ворони. Але майбутнім слухачам має сподобатися. Зрештою, хто не схоче слухати, то зможе відкупитися банкою тушонки.
Копай окоп, співай пісню
Іван Гаврилко розповідає, що бійці на війні мають час на співи. До прикладу, всі, без винятку, співають «Червону калину».
«Східняки, які не знають стрілецьких пісень, вивчили «Червону калину» і дуже тішилися цим. А я їх навчив співати «Пішли баби на став прати, посідали разом ср…». То для них це було щось неймовірне. Також сороміцькі пісеньки співали», - говорить боєць.
І додає, що найбільше співається під час копання окопів. Так військовослужбовці скрашують одноманітні, але дуже потрібні роботи. А ось ввечері, після роботи, всі хочуть спати.
Читайте також у «Вголосі»
- Випускники однієї зі шкіл Львівщини своїми успіхами з ЗНО завдячують вчителеві, який загинув на війні з росіянами
- У Львові кличуть вигулювати собак, яких врятували з-під російських обстрілів
- Як московські попи знищували українську культуру на Львівщині
ІА "Вголос": НОВИНИ