Сім’я, котра б на на нинішній день народила четверо дітей – рідкість. Навіть на селі, якщо подружжя наважується на такий крок – це вже викликає великий подив та жваве, здебільшого навіть презирливе, обговорення з боку односельців. А що вже казати, коли у родині десятеро хлоп’ят та дівчаток. Для багатьох зараз це дивина. Проте, для подружжя Богдана та Надії Федчиків, що мешкають у селі Неділиська, Перемишлянського району – реальність.
«Ніколи не думала, що матиму аж десятеро дітей, - каже втомлена, але щаслива від материнської радості тридцятишестирічна пані Надія. – Господь так вирішив. І, навіть, коли родичі та сторонні люди намовляли, щоб не народжувати більше, я все одно боялася брати гріх на душу».
Найстаршій із дітей родини Федчиків, Ользі, нині шістнадцять років. Вона ось-ось закінчить школу і вже омріяла собі майбутнє: хоче бути правознавцем. Найменшому ж Віталіку ще до цього далеко, адже йому виповнилося лише чотири місяці і, звісно, найбільша сімейна увага та опіка дістається саме йому. «Ой, як вони за ним доглядають,- тішиться бабця пані Катерина, - ні на мить не залишають без опіки. Добрі у нас дітки ростуть, хай Господь їх благословить».
Незважаючи на таку чисельність, у обійсті Федчиків завжди прибрано та охайно. Як можуть, батьки створюють належні умови для їх виховання та розвитку. Четверо старших здобувають освіту у школі, що знаходиться у сусідньому селі, за чотири кілометри від рідного дому. Туди і назад пішки, вісім кілометрів. Це, безумовно створює певні труднощі для малят, але аж ніяк не є перешкодою, бо і як свідчать оцінки – вчаться добре. «Вони в мене не вибагливі, - каже мама Надія Федчик. – Допомагають по-господарству, глядять один за одним. Щойно надворі літо, вони вже біжать до лісу, назбирають суниць, чорниць або ж ожини. Найулюбленіша страва – молоко та хліб з варенням».
Сім’я Федчиків дружня та працелюбна. Про них із гордістю говорять односельчани. «На території нашої сільської ради три села. Але сім'я, де б виховували десятеро дітей – єдина. Я завжди їх ставлю у приклад, - каже сільський голова Ярослав Марущак. – Часто буває, що батьки, в яких чимало діток, тікають від проблем, від безпорадності, породженої безгрошів'ям, намагаються знайти порятунок у пляшці оковитої. Особливо така тенденція характерна для жінок. У Федчиків же – навпаки. Пані Надя – зразок відповідального та дбайливого материнста, - наголосив сільський голова.
Дивлячись на цих безтурботних дітей та їх життєрадісних батьків, здається, що проблеми та клопоти не для них. Та це зовсім не так. Родина Богдана та Надії Федчик вже давно мріє про розбудову власного будинку, адже у двох житлових кімнатах, у яких тулиться десятеро малят та двоє дорослих – тісно, діти ростуть. Грошей, як завжди, не вистачає. Надія, звісно, не має змоги працювати, Богдан перебивається тимчасовими заробітками за межами рідного дому, у селі роботу знайти неможливо. На кошти, що їх виділяє держава, дві тисячі гривень у місяць, не розживешся. Тому й сподіваються на допомогу з боку добрих людей.
Депутатові Львівської обласної ради Володимирові Кожану Федчики зраділи неабияк. Та й приїхав меценат не з пустими руками. Новенька пральна машина, продукти, дитячі ласощі та іграшки – усе це тепер надбання багатодітної родини. Подарункам неабияк зраділа пані Надія. Тепер її клопотів трохи поменшає. «Я щиро вдячна Володимиру Дмитровичу, що він вислухав наші прохання. Пралка – полегшення для моїх рук, бо прати доводиться щодня по три-чотири години…»
Пообіцяв Володимир Кожан посприяти у здійсненні ще однієї мрії родини. Сказав, що лобіюватиме виділення коштів на розбудову оселі Федчиків з обласної казни. «У тому, що пан Володимир тримає слово – сумнівів нема, - каже голова Премишлянської райдержадміністрації Олег Паска. – З усіх меценатів, нашому району Володимир Кожан допомагає чи ненайбільше і постійно. Він – небагатослівний, але відповідальний чоловік».
І у цьому можна переконатися. На наші прохання сказати кілька слів для ЗМІ, Володимир Дмитрович відповів: «А що казати! Ви все бачили самі. Я низько кланяюся батькам, що дали життя і виховують цих чудових діток! Переконаний, що милостивий Господь благословить їх за це, і діти виростуть хорошими і добрими громадянами України. У цьому не сумніваюся. А щодо їхнього майбутнього, то знаєте, як у нас кажуть: «Де сім – там доля усім!», а їх аж десятеро… Усе буде гаразд, - обнадійливо попрощався меценат Кожан.
ІА "Вголос": НОВИНИ