Отже, з кожних чотирьох років у трьох налічувалося по 365 діб, а в четвертому – 366. Цей 366-й день вставили на місце Мерцедонія між 23 і 24 лютого. А назвали його bis sextum Kalendas Mart – «вічі шостий до березневих календ». Від цього annus bissextus і походить назва високосний рік, тобто рік, у якому вставлено одну добу.
До слова, давній римський календар був місячно-сонячний. Він починався весною. Чотири перші і два останні місяці (час, упродовж яких тривалість дня збільшувалася) отримали ймення давньоримських богів: Мартіус на честь бога Марса, Апріліс – богині кохання та жіночої вроди Венери, Майус – богині Землі Майї, Юніус – богині неба Юнони, Януаріус – бога «кругообігу часу» Януса, Фебруаріус – бога підземного царства Фебрууса. Шість інших місяців були названі за їхнім порядком у календарі: Квінтиліс – п’ятий, Секстиліс – шостий, Септембер – сьомий, Октобер – восьмий, Новембер – дев’ятий, Децембер – десятий. Римляни вважали парні числа нещасливими. Тому чотири місяці – Мартіус, Майус, Квінтиліс і Октобер мали по 31 дні, Апріліс і ще 6 місяців – по 29, а останній місяць Фебруаріус – 28. Усього ж у календарі налічувалося 355 днів. Перший день кожного місяця римляни назвали календами (calendae), звідси й сучасна назва календар.
Щоби початок календарного року припадав на початок весняного сезону, римляни кожного другого року між VII і VI до березневих календ (між 23 і 24 лютого) вставляли місяць Мерцедоній (мав 22 або 23 доби). Вставний місяць назвали інтеркалярій (intercalaris). Саме ж слово Мерцедоній, як вважають, походить від лат. merces edis – «плата за працю». Того часу начебто орендатори розраховувалися з власниками майна.
Взагалі ж чинний календар був неточним. Адже середня тривалість його року становила 365,5 доби. А жерці, які мали право вставляти місяць, частенько зловживали цим (і тоді була корупція!), щоб відкласти (на прохання своїх друзів по бізнесу?) термін платежів… Дійшло до того, що свято жнив відзначали взимку…
Юлій Цезар упорядкував кількість днів у місяцях: відтоді непарний має 31 день, парний – 30. Лютий у простому році мав 29, у високосному – 30 днів. За цю реформу сенат перейменував місяць Квінтиліс на Юліус.
Невдовзі жерці знову долучилися до плутанини у календарі. 366-й день вони почали вставляти не через три роки, а через два на третій. Помилку виправив імператор Август, за що сенат місяць Секстиліс перейменував на Август. Водночас перегруповано дні у місяцях, як це є у чинному календарі.
У простому році юліанського календаря 365 = 52 x 7 + 1, тобто рік налічує 52 тижні і 1 день, у високосному – 52 тижні і 2 дні. Середня тривалість року юліанського календаря – 365,25 доби, а це на 0,0078 доби більше, ніж триває тропічний рік. Тому за кожні 128 років будь-яке явище тропічного року, наприклад весняне рівнодення, у цьому календарі зміщується на більш ранні календарні дати на одну добу. Неточність юліанського календаря стала причиною календарної реформи (1582), яку здійснив папа Григорій XIII (1572-1585).
Отже, саме від Юлія Цезаря маємо відлік високосних років, український місяць лютий (рим. – Фебруаріус) якого має 29 днів. А ще у християнстві того дня свої іменини відзначають чоловіки, які мають ймення Касян (лат. Cassianus – прикметник до Cassius – родове ім’я, походить від cassus – пустий, порожній – Касіїв; за іншим тлумаченням – від cassis – шолом, каска (буквально: людина в шоломі, в касці). У народі називають цей день Касяновим.
Маємо переказ, що одного дня разом йшли святі Касян і Микола. Побачили чоловіка, віз якого застряг у болоті. Щоби не забруднити райську одежину, Касян пройшов повз нього. А святий Микола допоміг бідоласі чоловікові витягнути воза. Бог щедро винагородив Миколу. Маємо на його честь в році аж два свята – весняне (22 травня) і зимове (19 грудня). А за Касяном залишився один день, до того ж додатковий у високосному році. Святі, як звичайні люди, теж мають свої винагороди і провини.
Інша оповідь переповідає, що нібито Бог наказав три роки поспіль за якісь провини стукати залізним молотком по чолі Касяна. Тільки на четвертий рік він отримував передишку. Теж були непереливки. Та витримав з честю випробування!
Або: випало якось доручення Касяну стерегти пекло. Отож доводилося пильно чувати три роки всяку нечисть на кшталт сучасної проросійської та російської. Четвертий рік – відпустка (чи бува не профспілкова?). А тоді випадає свобода для тих, хто кантується у пеклі. Тому й творяться того року різні неприємності, стихійні лиха, хвороби.
У той же час св. Касян (360-433), за свідченням Життя Святих (А. Й. Григорій Трух. – Кн. 1. – Торонто-Онтаріо, 1952. – С. 256-258) – один із батьків східного чернецтва (заснував чоловічий і жіночий монастирі). Він одержав добру освіту, учень св. Іоана Золотоустого, автор 7 праць про воплочення Божого Сина. Для науки й проводу ченців написав «Наставлення про монаше життя» й «Читання про єгипетських монахів». Все життя провів у подвижництві. Отож щиро вітаємо всіх Касянів із іменинами, а тих, хто того дня народився, з днем народження! Тим більше, що вони випадають один раз на чотири роки! З води і роси!
Оксана Боруцька, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ