Як уникнути отруєння грибами? Рекомендації лікаря

У розпалі сезон збирання лісових грибів, отруєння якими є одним із найважчих серед харчових отруєнь. Більшість випадків інтоксикації відбувається через те, що визначити, їстівний гриб чи ні, вкрай важко. В Україні їстівних видів грибів є до 500, а неїстівних та отруйних - близько 2000.

Про що варто пам’ятати, збираючись на “тихе полювання” “Вголос” розпитав Олега Півня, завідувача анестезіолого-реанімаційного відділення №1 Львівської обласної клінічної лікарні.

Як каже лікар, єдиного правила, яке б допомогло на сто відсотків розрізняти їстівні чи отруйні гриби, немає. Надійний спосіб повністю убезпечити себе – взагалі відмовитися від вживання грибів, вирощених не промисловим способом. Категорично дикі гриби не рекомендують вживати маленьким дітям, літнім людям, вагітним та жінкам, що годують грудьми.

“Неправильне приготування та споживання навіть їстівних грибів може спричинити також отруєння. Бо у перезрілих та несвіжих грибах накопичуються токсини. Іноді їстівні гриби можуть бути уражені паразитами і це провокує ризик отруєння. Також важливо знати, що очищення чи приготування грибів не знешкоджує токсини”, – розповідає Олег Півень.

Як збирати гриби, щоб уникнути отруєння:

Збирайте тільки ті гриби, в яких ви абсолютно впевнені.
Не збирайте старих, перезрілих або дуже молодих грибів, у яких нечітко виражені зовнішні ознаки.

Не збирайте гриби, що ростуть поблизу швидкісних трас.
Не збирайте гриби під час посухи. У спекотну погоду змінюється обмін речовин в організмі гриба, він втрачає воду і накопичує токсини.

Як готувати гриби, щоб уникнути отруєння:

Не вживайте сирих грибів.
Уважно перевірте зібрані гриби перед тим, як починати готувати страву або робити заготівлі.
Відібрані гриби спочатку ретельно промийте та відваріть. Потрібно кип’ятити гриби двічі (залити чистою водою після першого кипіння). Після другого кипіння, потрібно проварити гриби мінімум 15-20 хвилин.
Готові страви з грибів зберігайте у холоді в емальованому посуді, не більше доби.

“Симптоми харчового отруєння можуть виникати як через 20 хвилин, так і протягом кількох годин після споживання грибів. Серед таких симптомів: різкий біль у животі, блювота, діарея, порушення свідомості і зору, рясне слиновиділення та галюцинації, судоми”, – каже лікар.

Якщо ви відчули або помітили в близьких будь-який із наведених симптомів, негайно звертайтеся до лікаря.

Що робити, якщо відчуваєте симптоми отруєння:

Телефонуйте до “швидкої” за номером 103.
Спробуйте викликати блювання.
Промийте шлунок теплою водою (це дозволить припинити контакт токсину, який ще не потрапив у кров).
Слідкуйте за водно-сольовим балансом, адже діарея і блювання передусім небезпечні ризиком швидкого зневоднення. Якщо доступу до аптечних засобів нема, постійно пийте розчин води, солі та цукру.
Прийміть сорбенти.

“Після появи симптомів не можна вживати молочні та кисломолочні продукти та алкоголь – це прискорить потрапляння токсинів у кров. Рекомендовано зберегти залишки грибів або приготованих із них страв, аби прискорити лабораторну діагностику отруєння і призначення лікування”, – радить Олег Півень.

Найчастіше люди отруюються грибами- двійниками.

Білий гриб і жовчний гриб.

Білі гриби ростуть у змішаних лісах з ялинами, соснами, дубами і березами. Вважаються світлолюбними, але іноді ростуть і в тіні.

Внутрішня сторона капелюшка є білою, жовтуватою або оливковою. Будь-які інші відтінки свідчать про те, що перед вами отруйний двійник. М'якота гриба завжди біла, по всій ніжці є світла сітка.

Жовчний гриб росте переважно на гнилих пеньках і в коренях дерев.

Трубчастий шар під капелюшком рожевого або брудно-рожевого відтінку. М'якуш при розрізі стає рожевою. На ніжці є бура сіточка. Жовчний гриб не вважають отруйним, але він не придатний в їжу через гіркий смак.

Лисичка справжня і несправжня.

Лисичка справжня росте у мохові або під листям. Капелюшок має забарвлення від світло-жовтого до майже білого. Краї хвилясті, неправильної форми. Трубчастий шар щільний, товстий, спускається вниз по ніжці гриба. М'якуш в середині біла, по краях жовта, щільна. При натисканні стає червонуватою. Має приємний запах і кислувата на смак. Ніжка ніколи не буває порожнистою та немає розмежування між капелюшком і ніжкою.

Лисичка несправжня росте на гнилих деревах. Колір капелюшка є яскраво-помаранчевий або з бурим відтінком, по краю світліший, аніж в центрі. Краї рівні. М'якуш жовта, пухка. При натисканні колір її не змінюється. Ніжка оранжево-червонувата, внизу темніша. Капелюшок чітко відокремлений від ніжки.

Опеньок літній і галерина оторочкувата.

Опеньок літній росте у вологих місцях, часто зустрічається біля боліт. Капелюшок їстівного опенька має неяскраве світло-коричневе забарвлення. Покритий лусочками темного кольору. Головна відмінність, за якою зазвичай можна розпізнати справжній опеньок — це плівчасте кільце (спідничка) на ніжці.

Як і справжній гриб, галерина оторучкувата, теж зустрічається у вологих місцях. Капелюшок має яскраве забарвлення сірчано-жовтого кольору. У центрі відтінок значно насиченіший. Форма округло-опукла. Пластинки у помилкових опеньків жовті, або оливково-бурі. Ніжка волокниста, з білуватим нальотом, який стирається при дотику.

Дощовик : справжній і несправжній.

Дощовики зустрічаються на пасовищах, луках та узліссях. У справжнього дощовика капелюшок білий. Може бути з невеликими тріщинами чи лусочками. Гриб дозріває навіть зрізаним. Але в їжу можна використовувати тільки молоді гриби. Старі дощовики (дідусевий тютюн) розсіюють спори, які можуть викликати важку алергічну реакцію.

У несправжнього дощовика капелюшок жовтувато-охристого кольору. На поверхні можуть бути невеликі тріщини. М’якоть темно-фіолетового кольору, пахне сирою картоплею.

Сироїжка зелена та бліда поганка.

Обидва гриби зустрічаються у широколистих лісах. У сироїжки шапочка зеленуватого або брудно-білого кольору покрита слизом. Ніжка циліндричної форми, щільна, білого кольору. М’якоть при натисканні стає бурою.

У блідої поганки колір капелюшка може бути зеленим або жовтим. Хоч іноді можуть зустрічатися різновиди з зовсім білою головкою, покритою такими ж білими плямами.На ніжці є спідничка. У старого гриба ніжка, як правило, пустотіла. М’якоть на зрізі колір не змінює.

Печериця лісова та мухомор весняний.

Печериця любить рости у ялинових чи змішаних лісах. Капелюшок буро-коричневого кольору , в середині більш темний і з невеликим горбком. Пластинки можуть бути бруднувато-червонуваті, або темно-бурі. При дотику капелюшок жовтіє.Ніжка порожниста. М’якоть на розрізі швидко червоніє.