Загрозу національній безпеці України становить не лише применшення, а й навіть перебільшення масштабів Голодомору. Перш за все, це може піддати сумніву авторитет українських науковців в світі і навіть заперечити геноцид як явище.
Розбіжності в цифрах
Про це зараз б’ють на сполох в наукових колах. Причиною дискусії в академічному середовищі стало оприлюднення 7 вересня 2021 року Національним музеєм Голодомору-геноциду в Києві нових даних про кількість заморених голодом українців під час 1932-1933 років.
Так, за інформацією музею, яка вже встигла отримати значний резонанс, внаслідок Голодомору 30-років ХХ століття було знищено 10,5 мільйона українців.
Така цифра суттєво суперечить іншим даним. Зокрема, за оцінками попередніх досліджень, зроблених раніше як українськими, так і іноземними науковцями, внаслідок штучного голоду, створеного тоталітарною владою в Україні, загинуло від 2,6 до 5 мільйонів осіб.
Без сумніву, проблема розбіжності у цифрах завжди була актуальною, оскільки точних даних про справжню кількість жертв геноциду в Україні досі немає.
Чималий вплив на це мала більшовицька влада, яка десятки років усіма можливими способами навмисне знищувала докази своїх злочинів проти українців, применшуючи масштаби трагедії та заперечуючи її.
Але тепер, коли більшість цивілізованих держав, а зокрема і Україна, визнали Голодомор геноцидом, проблема фальсифікації та переписування історії цього страшного злочину так само не зникла в нікуди.
Бо фальсифікація історії – це не лише про применшення масштабів геноциду. Це й навпаки – перебільшення. На думку авторитетних дослідників та істориків, і те, і друге однаково загрожує українським національним інтересам.
Звідки такі цифри?
Нову цифру про кількість заморених голодом українців у 30-х роках ХХ століття було озвучено на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», який відбувся 7 вересня за ініціативи Національного музею Голодомору-геноциду.
Так, посилаючись на книгу «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань», створену нібито на основі комплексної судової історико-криміналістичної експертизи, музей оприлюднив інформацію про те, що насправді під час Голодомору тоталітарний режим знищив 10,5 мільйона українців.
Теза про саме таку кількість жертв пролунала із уст колишнього офіцера КДБ СРСР та генерала СБУ у відставці Миколи Герасименка. Саме цей чоловік зараз нібито є куратором та відповідальним за фінанси у Національному музеї Голодомору-геноциду в Києві.
Оприлюднені Герасименком цифри й спровокували суперечку в науковому середовищі. Вчені стверджують: книга, даними якої він оперував, була сфальсифікована.
Однакові книги, різний зміст
Річ у тім, що книг із назвою «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань», як з'ясувалось, є дві. Обидві видані під одним ISBN, але різняться за змістом.
Розробкою макету первинного варіанту цієї книги займався український видавець та ветеран російсько-української війни Марко Мельник. Іншу ж – музей видав без відома видавця та науковців, вніс у неї свої правки та презентував на міжнародному форумі.
Марко Мельник розповідає, що розпочав співпрацю з Національним музеєм Голодомору-геноциду ще декілька років тому. Книга «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» якраз і була його останнім проєктом, з яким він допомагав у реалізації музею.
Першочергово питання до музею у чоловіка виникли взагалі суто з матеріальної суперечки. Він розповідає, що у нього замовили роботу, потім сказали декілька разів її переробити та не розрахувалися.
«Мене змусили повернути партію книг з США, але раніше Герасименко і Стасюк (Олена Стасюк – генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду, – ред.) гарантували, що компенсують моєму партнеру в Чикаго вартість повернення вантажу. Я домовився, книги мій партнер із США повернув, проте витрачених на пересилку (з України до Америки і назад) грошей нам не повернули. Пересилка такого вантажу за океан і назад разом з розшиванням, передруком і зшиванням цілого накладу книг сягнули разом понад 100 тисяч гривень збитків для мене», – написав Марко Мельник напередодні у своєму фейсбуці.
За словами Марка Мельника, вже готову книгу його змушували передрукувати чотири рази. Утім участі у внесенні правок він не брав, оскільки був за кордоном.
У розмові з нами чоловік розповів, що після публікації свого допису про неприємний інцидент почали відбуватися дивні речі. Йому почали писати люди, дотичні до діяльності музею. Попри те, що у дописі він не вказував жодних імен, з’ясувалось також, що генеральна директорка музею Олена Стасюк зверталась до людей, які його вподобали, та просила, аби вони видалили з нього лайки.
Тоді чоловік і зрозумів, що його матеріальний інтерес – просто пил у порівнянні з тим, що відбувається. Після того, як установа самостійно видала книгу із власними «правками», Марко Мельник звернув увагу на те, що із неї викинули логотип та назву його видавництва. Залишили лише вихідні дані та індивідуальний номер книжкового видання ISBN.
По приїзді додому чоловік одразу передав обидві книги науковцям. Ті ж, своєю чергою, їх дослідили і підтвердили наявність у одній із них фальсифікацій.
До слова, безпосередню участь у підготовці книги, як розповідає сам Марко, якраз і взяв згаданий раніше Микола Герасименко. Саме він під час форуму озвучив цифру 10,5 млн. Що цікаво, тоді ж Герасименко й зізнався, що колись працював на КДБ.
Марко Мельник зізнається, що персона Герасименка ще раніше викликала у нього підозри. Йому насамперед було не до кінця зрозуміло, які функції він виконує у музеї. Директорка Музею Голодомору Олена Стасюк казала йому, що Герасименко займається фінансовими питаннями, але жодної офіційної посади чоловік в установі не займав.
Саме Герасименко й був причетний до вилучення з обігу всього накладу первинної книги. Марко стверджує, що він навіть говорив про наміри перетворити її на туалетний папір.
Справа зовсім не в цифрах
За словами Марка Мельника, зараз у багатьох країнах світу вже відбуваються презентації цієї книги з правками. Також за кордоном у рамках цієї кампанії показують фільм із назвою «10,5». На це все, як він стверджує, були виділені шалені кошти.
Але найважливіше у цій історії – зовсім не про цифри, які у ній пропагують. Марко Мельник зазначає, що сутність проблеми не в тому, скільки українців загинуло під час страшних та голодних 30-х років ХХ століття.
Проблема полягає насамперед в тому, що використання цифр, заснованих на абсолютно нерелевантних джерелах, може поставити під сумнів саме явище Голодомору як в Україні, так і в цілому світі. Цілком ймовірно, що заморених голодом українців було значно більше. Утім зміна таких цифр можлива лише у випадку появи науково підкріплених аргументів.
«У цій книзі є підписи величезної кількості науковців, і вони говорять, що після того, як вони дали згоду на публікацію цих матеріалів, ці матеріали були змінені і їх про це ніхто не повідомив», – каже Марко Мельник.
На його думку, саме з допомогою цієї фальсифікованої книги Національний музей Голодомору-геноциду під керівництвом колишнього КДБіста Миколи Герасименка буквально маніпулює цілими групами науковців.
Пошерння цієї книги, в тому числі, може вплинути на авторитет держави у світі та навіть становить загрозу для її національних інтересів. Марко Мельник вбачає у таких діях характерний почерк Росії, яка вже неодноразово здійснювала спроби завадити визнанню Голодоморів на міжнародному рівні.
«Найстрашіше в цій історії, з моєї точки зору, що у колишніх КГБістів та представників антиукраїньких спецслужб є доступ до науково-дослідних установ, до величезних ресурсів коштів, до державного бюджету», – також зазначає чоловік.
Саме тому, вважає він, важливо не лише не використовувати цих цифр. Усі державні інституції, зокрема, на його думку, мають припинити фальсифікаторську діяльність в принципі та унеможливити доступ очевидних чекістів та людей, які організовували Голодомор, до досліджень цієї теми.
За словами видавця, ця недоведена цифра ніяким чином не впливає на той факт, що Голодомор – це найбільший в історії людства злочин і одна з його найбільших трагедій.
«Статус геноциду уже затверджений Україною і багатьма іншими країнами. А якщо ми будемо просто малювати цифри, то їх можна буде легко спростувати і, відповідно, ми просто знищимо свій авторитет у світі», – каже він.
Боротьба проти фальсифікацій
До слова, позицію з цього приводу вже висловило представництво Українського інституту національної пам’яті.
Вони направили звернення до Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, РНБО, Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України із закликом утриматися від використання в суспільній комунікації державних органів фальшивих даних щодо Голодомору, в поширення яких зараз вкладають величезні кошти невідомого походження.
Також ситуація викликала хвилю занепокоєння у науковій спільноті, представники якої також вважають, що така діяльність музею дискредитує науковців та просуває деструктивні для всієї держави наративи.
В зв’язку з цим 1 грудня низка авторитетних українських дослідників звернулась до державних інституцій з проханням зупинити розповсюдження видань музею, які мають ознаки фальсифікацій документів щодо Голодомору.
«В такий спосіб для країни-агресора відкривається широкий простір для інформаційно-психологічних операцій, дискредитації теми Голодомору в українському та світовому інформаційних просторах, деконструкції адвокатованої Музеєм кількості жертв. У підсумку міжнародне визнання Голодомору злочином геноциду Українського народу ставиться під загрозу. Фальсифікації та перебільшення кількості загиблих від голоду дадуть опонентам вагомі аргументи «проти» визнання, знизять рівень довіри до офіційних інституцій України, у тому числі тих, що створені для вивчення Голодомору та адвокації визнання злочину геноциду на світовому рівні», – зазначили вони у своєму зверненні.
Також науковці наполягли, аби відповідні органи провели незалежне розслідування щодо ролі та діяльності Миколи Герасименка у фактичному керівництві музеєм та організації видання «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань / Упоряд: О. Петришин, М. Герасименко, О. Стасюк. – Київ: Видавництво Марка Мельника, 2021. – 520 с.», яке містить ознаки фальсифікації.
ІА "Вголос": НОВИНИ