Окрім підготовки узгодженого проекту змін до виборчого закону, президент, уряд та парламент домовилися скоротити термін проведення виборчої кампанії з 60 до 45 днів. А це означає, що вибори таки можуть відбутися у останню неділю жовтня.
І хоча пропозицію «Свободи» про відкриті партійні списки і пропорційну систему підтримують й сам президент і чимало депутатів, у теперішній Верховній Раді є й противники такої спроби зробити парламентські вибори більш прозорими, ніж вони були у 2007 і 2012 роках. Тому консультації щодо ухвалення нової редакції закону про вибори – ведуться й донині.
«Вголос» вирішив розпитати експертів, яка ж виборча система є найоптимальнішою для виборів у вищий законодавчий орган державної влади України.
Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:
Сьогодні Україні потрібно звільнитися від мажоритарної системи, через яку, зазвичай, і проходять у велику політику демагоги і олігархи. Відтак, сьогодні нам потрібна пропорційна система з відкритими списками. Але це в майбутньому. Кажу, що в майбутньому через те, що ми вже зробили найбільшу помилку, скоротивши підготовку до виборів на 45 днів, таким чином залишивши переваги для багатіїв і старих політичних сил. Для молодих сил, які є незалежними і не контролюються олігархами, не буде місця у новому парламенті.
Тому кажу, що основну помилку, яка призведе до низької якості українського парламенту, ми вже зробили. Завтра-післязавтра ми зробимо ще одну помилку – створення великих виборчих блоків. І на тому можна ставити хрест на парламенті, який ще навіть не створився.
Тому навряд чи відбудуться якісь зміни, адже швидкість плюс великі блоки – це дві політичні помилки, які призведуть до погіршення якості українського парламенту.
Повертаючись до виборчої системи, то найоптимальнішим варіантом для України є відкриті списки. Це найвдаліший варіант, бо для старих партій ця система не підходить, бо в старих партіях є внутрішні домовленості, які суперечать системі відкритих списків. Водночас, ця система відкриє двері для нових партій. Адже вони будуть приймати внутрішньопартійну демократію, а це дозволить партії бути більш живучою, а місцеві партійні лідери зможуть впливати на рішення партійних босів.
Система відкритих списків – це практика у всьому світі, адже ця система дозволяє людині сказати, що за нього голосували приміром 60 тисяч львів’ян і це дає незалежність і впевненість самому політику.
А закриті списки роблять депутатів залежними від партійної групи. Якщо партійне керівництво є демократичним і партія на підйомі, то це добре. Але якщо керівництво партії не робить якихось добрих політичних справ, то вся фракція буде голосувати так, як вимагає партійне керівництво. Але зараз нам вже не грозять закриті списки. В гіршому випадку сьогоднішні політичні боси постараються не тільки провести вибори, але й сховати багато неприємних і прикрих політиків у великі проекти під виглядом виборчого блоку.
Сергій Гайдай, спеціаліст з політичних технологій:
Насамперед хочу сказати, що в українському законодавстві є три виборчих системи.
Перша – це пропорційна система, коли голоси набирає сама партія. Мені здається, що для України цей варіант не підходить, бо в нас не має сформованих ідеологічних партій. А за останні роки є тільки політичні бренди. Але всі ці бренди – це фінансово-політичні об’єднання. На жаль, брендів, які б висловлювали і захищали інтереси окремих прошарків суспільства, практично не має. Тому пропорційна система нам не підходить.
Друга система – це мажоритарні округи. Точніше, половина на половину – та система, яка була в Україні. І мені здається, що вона є найбільш зрозумілою і звичною для суспільства. Звісно, вона теж має свої вади, бо дає можливість людям по округах проводити багато людей з великого бізнесу за рахунок підкупу виборців.
І третя система, про яку зараз всі говорять, але вона поки що є незрозумілою для України і дуже складна організаційно – це система відкритих списків. Тобто коли голосують не тільки за партію, але й за окремих кандидатів, які є в списках. І від того, які відсотки люди набрали на цьому голосуванні, залежить і їхнє місце у списку партії. Ця система є дуже важкою.
Водночас мені здається, що проблема не в системі. Адже всі вони мають своє плюси і мінуси. Зараз головна проблема полягає у відсутності люстрації. І теза про те, що самі вибори є люстрацією –є маніпулятивною, адже це насправді не так. Жодна виборча система не гарантує результату, якщо це буде робитися без люстрації.
Якщо, наприклад, мені скажуть, що серед тих, хто буде балотуватися, немає жодного бізнесмена, жодного представника великого бізнесу, ні однієї людини, яка була вже в політиці, то мені абсолютно байдуже по якій системі голосувати за цю людину. Сам цей фільтр запевнить мене в тому, що до Верховної Ради пройдуть нормальні люди. Але якщо цього не має, то всі ці три системи не гарантують того, що ми матимемо ту Верховну Раду, яка не буде відрізнятися від сьогоднішньої.
Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу «Berta Communications»:
Звичайно, що найбільш прийнятною на нинішній момент, є 100% пропорційна система за партійними списками, і ці списки мають бути відкритим. Але ми розуміємо, що сьогоднішній парламент не дасть потрібної кількості голосів і не підтримає такої моделі.
Тому думаю, що у нас залишиться нинішня змішана система з окремими можливими видозмінами. Можливо, запровадять виборчі блоки і зменшать виборчий бар’єр до 3%. Або ж може бути ухвалена пропорційна виборча система із закритим партійними списками.
Ольга Куровець, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ