Ярослав Климович ― Генеральний директор Львівської обласної державної телерадіокомпанії
На Вашу думку, яким чином змінилася ситуація після виборів зі свободою слова на Львівщині загалом і на Львівському телебаченні зокрема?
Я на телебаченні працюю із 73 року. Це вже більше 30 років. За цей період я ще не отримував такого задоволення від роботи, коли ти не відчуваєш адміністративного тиску. Держава робила так, що тиск здійснювався у будь-якій формі. А в нас, в основному, про свободу слова говорять ті, хто ніколи не працював у державних засобах масової інформації.
Раніше керівною спрямовуючою силою суспільства була Комуністична партія Радянського Союзу. Журналісти зобов'язані були обов'язково висвітлювати роль керівної і спрямовуючої сили - КПРС. Це був адміністративний тиск на ЗМІ, тобто використання ЗМІ у своїх цілях.
Керівництво вже незалежної України, зокрема, Кучма і Кравчук, робило хитріше. Вони прийняли Укази президента і Постанови КМУ про відкритість у діяльності Адміністрації президента, Кабміну, де обов'язково передбачається висвітлення державними ЗМІ діяльності президента, прем'єр-міністра, Кабінету міністрів. Були також створені спеціальні управління. Головне управління інформації Адміністрації президента очолював сумнозвісний пан Васильєв, який фактично робив всі темники. Це управління чинило тиск через Держтелерадіо на державні ЗМІ і вони були зобов'язані висвітлювати діяльність президента не так, як хотілося, а як вимагає АПУ чи управління інформації. Але вони зробили ще хитріше. Вони заклали виконання цих указів і постанов у державне замовлення. На кожен рік ми складаємо держзамовлення на виробництво теле- і радіопрограм. Інформаційні програми висвітлюються відповідно до цих указів. Без такого тематичного плану його просто не затверджували.
Навіть сьогодні цей механізм залишився. Я скажу відверто, що всі ті люди, які працювали з Медведчуком і Васильєвим, залишилися в новоствореному Державному секретаріаті. Всі ті, хто нас гнобили 2,5 роки, залишилися. Я тільки дізнався, що Васильєв лише кілька днів тому написав заяву на звільнення з посади керівника Головного управління інформації Адміністрації президента. А нещодавно до мене лунає дзвінок від Роботи Юрія Івановича, який далі працює у цьому управлінні, щоб ми подали довідку про те, як ми висвітлювали перебування президента Ющенка у Львові. Це нонсенс. Ми вже відійшли від цього. Зрозуміло, що ми сюжет дали у прямому ефірі, дали репортажі в аналітичних і інформаційних програмах. Але вони залишили за собою право контролю.
Перебуваючи у Львові, Віктор Андрійович гарно сказав про стосунки влади і журналістів, що влада повинна думати як співпрацювати із журналістами. Влада повинна шукати шляхи співпраці. Але державні ЗМІ більше не будуть бігати в держадміністрації. У мене стоїть «вертівка». Вона не замовкала. Всі губернатори були незадоволені тим чи іншим матеріалом. Це були постійні вказівки.
Вже 21 листопада минулого року ми зрозуміли, що так далі не може бути. Я прийшов на нараду зранку 22 листопада і сказав, що все, більше не буде жодного служіння, ми повинні повернутися до народу. Я дав завдання кожного дня в інформаційних програмах давати мінімум один соціальний сюжет.
Раніше на мене чинився шалений тиск. Ніхто з генеральних директорів держтелерадіокомпаній України не мав такого шаленого тиску, як директор ЛОДТРК 2,5 роки від команди Медведчука. По-перше, Адміністрація президента робила все, щоб поставити свою людину сюди, соціал-демократа об’єднаного. Ви знаєте, що у Львові були змінені усі керівники на соціал-демократів або близьких до них людей. Це і начальник міліції, митниці, податкової, всі служби, які призначаються із Києва. З цих всіх людей залишився тільки один - генеральний директор Львівської телерадіокоманії, якого Києву не вдалося зламати.
Головні події розгорнулися восени 2003 року, за рік до виборів, коли Медведчуком було поставлено завдання обов'язково змістити генерального директора ЛОДТРК як людину ненадійну і людину, яка підтримує опозицію і «Нашу Україну».
Львівська телерадіокомпанія і її колектив залишився один на один з есдеками.
Саме тому Ви вступили у Партію регіонів?
Я поясню як далі розвивалися події. Після цього нас підтримав Ярослав Кендзьор. Він підняв питання перед Томенком. В цей час в Адміністрації президента відбувалася нарада генеральних директорів. На цю нараду не поїхав тільки я. Бо я сказав: «Мене не нахилять і я не поїду туди». Підтримав мене у цьому нардеп Юрій Костенко. Ми прийняли рішення, що в разі чого вийдемо із Держтелерадіо. Але я ж не можу вийти з Держтелерадіо і кинути колектив. Тому я звернувся до голови обласної ради Сендака з тим, чи обласна рада візьме під крило телерадіокомпанію в разі потреби. Сендак пообіцяв, що ми спокійно можемо відстоювати свою позицію.
У 2002 році ми робимо дві передачі із народним депутатом Юлією Тимошенко, яка рівного місця не залишає на Медведчуку і Кучмі. Всі передачі записуються і передаються в Адміністрацію президента. Мене викликають у Київ, викликає губернатор Мирон Янків і зі мною починається серйозна розмова про те, як я можу допускати, щоб на державному телебаченні були такі нападки на Кучму. Я відстоюю свою позицію, говорю, що Тимошенко народний депутат, тому має право висловити свою думку.
Мирона Янківа тоді викликали у Київ і Медведчук поставив перед ним вимогу - „або Климович буде звільнений, або Людмила Майор буде першим заступником. Я розумію голову адміністрації, якому просто викручують руки, тому погодився, щоб призначити ще одного першого заступника, бо вже був Гаврилишин першим заступником. Таким чином з'являється людина, яка бере на себе функції комісара. Це людина, яка фактично відстежує все, що відбувається в телекомпанії.
Восени продовжується акція «Україна без Кучми». Я надаю ефір народним депутатам: Яворівському, Кендзьору, Чорноволу. На другий день мене знову викликають в Держтелерадіо. Я приїжджаю, мені показують касету. До мене знову лунають претензії: «Як Ви таке допускаєте».
Але я знав, що мене колектив у будь-який час підтримає, тому сказав, що Адміністрація президента повинна займатися іміджем президента і сприяти організацією його роботи, а не керувати обласними телерадіокомпаніями. Вона конституційно не має права цього робити.
Але я скажу відверто, що ні народні депутати, ні громадськість Львівщини нічого би не зробили, якщо б в даній ситуації не підставив плече голова Партії регіонів Олексій Радзієвський. Я його давно знаю і вважаю, що це порядна людина.
Я розповів Радзієвському у чому проблеми. Олексій Васильович каже: «Я готовий підставити плече, але мене запитають: чи Климович член Партії регіонів». Тоді я збираю своїх заступників і кажу, що є така ситуація.
Справа у тому, що тоді Партія регіонів була єдиною політичною силою, яка могла протиставити себе есдекам. А ще був такий настрій, така хороша ейфорія, коли розповідали, що Янукович поставив Медведчука на місце. В цей час також були розмови, що Янукович буде об’єднуватися із опозицією і підтримає президента Ющенка. Але Медведчук виявився у цьому плані набагато сильнішим. Він так розвів Ющенка і Януковича, що сьогодні Янукович опинився у дуже незручній ситуації і я думаю, що його політична кар'єра вже завершилася.
Тоді Радзієвський мав розмову з представником Януковича в Кабінеті міністрів Володимиром Рибаком, який тоді був міським головою Донецька, і він тоді настояв, що Львів «ми не віддамо есдекам». Таким чином це була політична сила, яка нас врятувала від соцдеків. До цього тут була перевірка за перевіркою. Перевіряли все: фінанси, тематичні плани, розміщення матеріалів.
В мене була домовленість із двома працівниками з приводу відеоматеріалів, які надходили із Адміністрації президента. Одна людина переглядала ці матеріали і доповідала мені, що в них є. Якщо бачив, що це матеріали є брудом, то вони не можуть іти. Друга людина, яка ставить передачі в ефір, робила довідку, що матеріали пішли в ефір. Замість цього ми ставили той документальний фільм, який вважали за потрібне. Ці люди чистили бруд.
Але заспокоєння було не надовго. Мене викликають у Держтелерадіо, показують аналітичну довідку і питають: «На кого Ви працюєте». Я сказав, що працюю згідно із законом про телебачення і радіомовлення і відповідно до Конституції. Тоді мені починають перераховувати програми ЛОДТРК зі всіма відеозаписами плівок, починаючи з 1 січня по 31 березня 2004 року. Серед цих програм були відеосюжети за участю народних депутатів Кендзьора, Гудими, Шкіля, Яворівського та інших. А голова обласної ради Сендак взагалі був як червона шмата для Адміністрації президента.
В кінці цієї аналітичної довідки була цікава приписка: «Окрім того, щотижня в ефір Львівського телебачення виходить програма »Діалоги« телекомпанії »Львів ТБ«, засновником якої є Львівська обласна рада. Зорієнтована програма головним чином на пропаганду акцій та ідей опозиційних сил. Як правило, її учасниками виступають представники блоку »Наша Україна«, БЮТ та інших опозиційних сил».
Тоді я приймаю рішення зробити люфт на 12 каналі, щоб знайти час і говорити, як кажуть, «на все забрало”. Я пишу лист в Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, де погоджуюсь віддати 4 години мовлення для телекомпанії »Львів ТБ«. Мій заступник Хвойницький йде на »Львів ТБ«. Ми всіма можливими і неможливими способами переконуємо Холода дати ліцензію »Львів ТБ". У червні цю ліцензію таки дали.
Сьогодні є дуже багато тих, хто кажуть, що це «ми зробили комунальне телебачення». Хоч я людина і скромна, але комунальне телебачення зробив Климович. Починаючи від призначення гендиректором «Львів ТБ» Хвойницького. Це я переконав, що більш професійної людини немає. Тоді Хвойницький був одночасно моїм заступником і керівником телекомпанії «Львів ТБ». Коли телекомпанія отримала ліцензію, то ясно, що він вимушений був піти зі штату ЛОДТРК.
Без мого листа в Нацраду не було б ніякого телебачення. Який ще керівник зміг би віддати свій ліцензійний час іншій телекомпанії?! На цьому гроші заробляються.
Хіба телекомпанія «Львів ТБ» не орендувала у вас ці години?
Ні. Цей час вони не орендували, бо за це ніхто нічого не платив. Це робилося з розуміння, що це треба робити.
Ви стверджуєте, що фактично підтримували Ющенка на виборах, однак Вам закидають підтримку іншого кандидата?
Нам справді закидають, що Львівська телерадіокомпанія під час виборів працювала на одного кандидата. Це можуть говорити тільки ті люди, які не розуміють, що є закон про вибори президента. Весь вересень і до 10 жовтня Львівська телерадіокомпанія видавала в ефір згідно із законом усі ролики, усі матеріали усіх кандидатів в Президенти України.
Ми, як державна телекомпанія, зобов’язані двічі по 20 хвилин надати ефір на телебаченні та двічі по 10 хвилин на радіо для кандидатів у президенти. Так був Козак, був Корчинський, але вони були кандидатами в президенти.
Зараз багато говорять про те, якому кандидату було віддано більше часу для розміщення реклами на Львівському телебаченні. Так ось, відповідно до нашої довідки, Вітренко мала 77 хвилин, Мороз - 66 хвилин, Черновецький - 130 хвилини, Ющенко - 196 хвилин, Бойко - 30 хвилин, Янукович - 31 хвилину, Яковенко - 5 хвилин, Кінах - 29 хвилин, Корчинський - 30 хвилин, Комісаренко - 10 хвилин.
Коли сьогодні говорять, що Ющенко не мав доступу на Львівському телебаченні та радіо, то це абсурд. Рекламних матеріалів Ющенка пройшло найбільше. Коли завершився перший етап виборчої кампанії, 31 жовтня мене звинуватили у тому, що я працюю на Ющенка. Один з генералів, який сьогодні вже не генерал, сказав, що скрутить руки Климовичу і посадить його.
Ви маєте на увазі колишнього начальника обласної міліції Олега Сала?
Я прізвища не буду називати, але Ви десь здогадуєтесь у цьому. Це колишній генерал. Там були люди з податкової, керівники СДПУ(О), керівники виборчого штабу Януковича. На цих зборах мене звинуватили у тому, що я працюю на опозицію і на Ющенка, а такі погані результати, які є на Львівщині, це робота Климовича.
Після цього мене зустрічають і кажуть: «Ти знаєш, що знаходишся під ковпаком». Я питаю: під яким ковпаком? Була дана команда генералом перевірити чи я маю бізнес і за будь-яку ціну знайти проти мене компромат, щоб мене арештувати.
Я 30 років працюю на телебаченні і не маю нахилу до бізнесових справ. Тому я був спокійний, бо проти мене щось знайти було неможливо. Тоді мені кажуть: „Ви заспокойтесь, ведеться розробка по Вашому сину”. Моєму сину 21 рік. Я нічого сину не сказав. Раптом за кілька днів до мене заходить знайомий сина і розповідає мені: значить, дали команду підкинути моєму сину або наркотики або зброю для того, щоб шантажувати мене. За це все ця банда буде відповідати.
Практично штаб Януковича виборами у Львові не займався. Цим займався Шурма і інші соцдеки.
Телекомпанія пройшла страшний тиск. Я не хотів цих всіх матеріалів оприлюднювати, бо вважаю найголовніше, щоб в людини була чистою совість перед собою, перед своєю сім'єю і перед колективом, в якому ти працюєш. Колектив дуже добре знає, що ми пройшли і що ми робили.
А депутати обласної ради висловлюють недовіру генеральному директору. При цьому ніхто з них не цікавився як працювала телекомпанія, що у ній відбувалося. Я сьогодні висловлюю недовіру депутатам обласної ради. Яке мають моральне право депутати обласної ради, які рік були настрахані Медведчуком, які лягли під Медведчука і побігли в „Соціальну справедливість”, підніматися і голосувати комусь за недовіру. Це їм недовіра. Вони повинні вибачитись перед громадою Львівщини, скласти свої повноваження і піти, а не виступати за недовіру комусь.
Я можу вже зараз уступити місце будь-кому і колектив кожному скаже, що він думає.
Сьогодні є багато людей, які вже були у владі, які писали аналітичні довідки про опозицію. Це вже забулося.
Ми пройшли 2,5 роки тотального адміністративного тиску Адміністрації президента, Медведчука.
З малим Медведчуком в мене зав’язався конфлікт ще давно, як я тільки став генеральним директором. Тоді Віктор Медведчук був першим заступником голови Верховної Ради. Я був у приймальні у Гладія. Мене зустрічає Сергій Медведчук і каже: „Віктор приїжджає, Ви там ефір йому організуйте”. Я питаюся, а з якої нагоди приїжджає Віктор, він приїжджає як хто? Якщо він приїжджає як лідер партії, тоді гроші в касу і все. Якщо ж він приїжджає як заступник голови ВРУ, то має бути офіційний лист з Верховної Ради і ми тоді зобов’язані. Тоді він при всіх: „Да кто ты такой? Да у Виктора вся пресса в руках. Да у Виктора все суды в руках”. Я йому тоді кажу: „Слухай, ти ще сопляк є, щоб мені вказувати. Буде так, як я сказав”.
Так в мене почалися «дружні» стосунки із Медведчуком.
Сьогодні є аморальним, коли певні люди починають шантажувати телерадіокомпанію.
Нещодавно заступник голови Львівської ОДА Тарас Батенко, якого пов’язують із написанням так званої аналітичної записки про опозицію, про яку Ви згадували, у коментарі одному із львівських видань сказав, що дирекція ЛОДТРК на чолі із Климовичем повинна піти у відставку. Як Ви це прокоментуєте?
Я такого не чув. Батенко, коли працював ще керівником прес-служби в Янківа, прекрасно знав що відбувається в обласній адміністрації. Батенко прекрасно знав, який тиск на мене чинився.
Сьогодні Батенко, як державний службовець, не має права чинити тиск. Це політичний тиск. Якщо Батенко буде чинити такий тиск, то я подам на нього до суду. В мене є контракт, укладений із державою на 5 років. Я цей контракт виконую чесно і відповідально. Я не дозволю, щоб будь-хто чорнив мене і чорнив телерадіокомпанію. Вони хочуть прибрати до рук телерадіокомпанію. Соцдеки хотіли прибрати, а тепер ці хочуть. Ми не дамо цього зробити. А очиститися треба не нам, очиститися треба багатьом іншим.
Якщо державний службовець такі речі заявляє, то він повинен знати, що за такі речі потрібно відповідати.
Коли я повернуся із відпустки, ми зберемо колектив. На ці збори ми запросимо голову Національної спілки журналістів, керівництво Держтелерадіо, керівництво області, журналістів. Люди все скажуть, що вони думають.
Якщо ми перемогли в боротьбі із соцдеками, то ми і тепер відстоїмо свою позицію.
Я знаю для чого це робиться. У нас розпочався не тільки перерозподіл власності, а й перерозподіл посад. Однак якщо мені колектив телерадіокомпанії завтра скаже: «Ярослав Іванович ми Вам не довіряємо і з Вами працювати не хочемо», я тут же піду з колективу. Бо для керівника є дві важливі речі. Це - дотримання статутних вимог, Конституції і законів. Друге питання – це довіра колективу. Це речі, на яких тримається керівник. Якщо не має одного чи другого, то керівник має написати заяву і піти.
Але не буде того, що хочеться Батенкові, шельменкові, Абрамовичу чи ще комусь. Не буде цього.
Якщо не брати до уваги цю заяву, які у Вас стосунки із новим губернатором і як помінялися взагалі взаємовідносини між телерадіокомпанією і облдержадміністрацією?
Це такі стосунки, які сьогодні, згідно бачення президента, повинні бути між владою і засобами масової інформації. Ось такі у нас зараз стосунки.
Тобто Ви не маєте нарікань на нове керівництво ОДА і не відчуваєте тиску як це було до цього?
Жодного тиску зараз немає. Але я хочу сказати й інше. Я працював при багатьох керівниках області і хочу сказати, що дуже толерантною була команда Сендеги. Сендега був надзвичайно толерантною людиною в роботі із ЗМІ.
Ми сьогодні самі визначаємо, що для нас є цікаво, а що не цікаво. Настав той час, коли преса повинна виконувати ті функції, які вона покликана виконувати. Як сказав Ющенко, преса повинна бути трошки в опозиції. Зараз треба підтримати владу і півроку-рік дати їй можливість попрацювати. Новій владі потрібно дати час, щоб побачити чи вона дійсно буде виконувати ті програми, які задекларувала, чи голови РДА є дійсно тими людьми, які зможуть покращити життя у конкретному регіоні.
Преса повинна допомагати владі, вказуючи на ті болючі точки, які сьогодні є. Бо можна розповісти проблему і сказати: бачте, що робиться, а влада сидить склавши руки. А потрібно розповісти про проблему і сказати, що влада знає про це і буде це вирішувати. Стосунки повинні бути не такими, що ТРК є управлінням ОДА, бо функції ТРК, згідно із Конституцією, є зовсім інші.
У такому разі, на Вашу думку, можливо, державного телебачення взагалі не потрібно, а воно повинно еволюціонувати до громадського телебачення? Чи взагалі потрібні державні ЗМІ?
Ви підійшли до головного питання. Я, як керівник телерадіокомпанії, вважаю, що на сьогодні державне телебачення і державні засоби масової інформації себе вичерпали. Вони не можуть бути у такому вигляді, у якому вони є.
У Львівській ОДТРК після скорочення 30 чоловік залишилося 390 людей. Але це є телебачення, радіо, телецентр, обслуговуючий персонал і так далі. Це все лягає на бюджет. Але найголовніше питання є, що люди, які працюють, мають 300 грн., і ті, що не працюють, теж мають 300 грн. Але ми пов’язані законодавчим актами про працю. Тобто немає маневру. Сьогодні, скажімо, Ви - хороший журналіст, я Вам плачу 1000, 2000 чи 5000 грн. заробітної плати. А ця людина не працює - вона мені не потрібна. Я їй повинен заплатити 100 грн., щоб вона зрозуміла, що їй потрібно йти.
Громадське телебачення - дуже тонка справа і суспільство не готове до цього. Бо в цілому світі таке громадське телебачення живе на абонплаті тих громадян, які хочуть бачити таке громадське телебачення. Є надзірна рада, яка представляє всі зацікавлені громадські організації, які визначають політику. слідкує за тим чи однаково всім кандидатам в президента був наданий ефір, чи неоднаково.
Скажімо, надзірна рада могла б висловити мені недовіру, сказавши, що Ви Ющенкові дали найбільше ефіру, а Грабару дали найменше ефіру, а Симоненку взагалі відмовили в ефірі.
Тобто суспільство наше до такого громадського телебачення сьогодні не готове.
Що стосується УТ-1, то я б не робив з нього громадське телебачення, а зробив би так, як у Польщі – TVP-1 - державний канал. Але там держава так подбала про цей канал, що там є відповідна зарплата, технічне оснащення, а журналісти вільні у своєму виборі.
На базі ж обласних телерадіокомпаній я б створив громадське мовлення. Коли у 1991 році були сесії обласної ради. Люди приносили гроші, щоб тільки йшла трансляція сесії. У нас люди в принципі готові і ми можемо в регіоні створити таке громадське телебачення. Тоді б я зробив таким чином, що 51% мовлення повинен мати трудовий колектив. Решта 49% - повинні мати інвестори. Тут свої акції може мати також влада, скажімо, обласна адміністрація і обласна рада.
Однак сьогодні так зразу не вдасться зробити громадське телебачення. Ви бачите, що розмови про це вже затихають.
Найголовніше, щоб у Держсекретаріаті, Кабміні та інших державних структурах позбулися того, щоб діяли укази про обов’язкове висвітлення діяльності того чи іншого. Якщо цього не буде, то на свободі преси можна поставити крапку. На жаль, до сьогодні все це не зліквідовано.
Ми ж самі знаємо як зробити цікавішим мовлення. Якщо буде цікавим мовлення, то ми будемо конкурентноздатні. Якщо хтось думає, що ми цього не усвідомлюємо, то глибоко помиляється. Держава при цьому може мати 25% замовлення. Решта - ми вже думаємо. Керівництво і весь колектив думає: чи потрібно 300 чоловік, чи це може робити 100 чоловік.
Ми звільнили 30 осіб, а треба скоротити реально десь 100 працівників, щоб робота телекомпанії була ефективна. Я знаю журналістів, які справді працюють. Їх працю необхідно стимулювати. Тоді засіб масової інформації буде живим. У нас є журналісти, які забули що таке писати сценарії. У них сценарій складається з півсторінки. Вони забули що таке журналістика.
На наступному етапі ми розробляємо таку сітку мовлення програм, які були б цікаві нашому місцевому слухачу і глядачу.
Сьогодні ми робимо передачу „Золота провінція” про міста і села Львівщина. Цього ж ніхто не робить, а ми робимо.
Є освітні програми „Слово про слово”, де ми вже 2 роки ведемо питання української мови.
Звичайно, ми не будемо купувати блокбастери за шалені гроші, як це роблять деякі канали. Вони заробляють на рекламі 500-600 млн. дол. в рік, а ми в рік заробляємо на рекламі 1,5 млн. грн., бо рекламного ринку тут немає.
Nestle, скажімо, не буде замовляти у нас рекламу, бо їм вигідніше дати рекламу на „1+1”, бо його аудиторія значно більша.
Так ось, на цьому етапі ми можемо створити програми такого рівня якості, на які б люди сказали, що ми готові в рік заплатити 5 грн. абонентської плати. Це все робиться через пошту. Так, як є підписка на газети, так само буде підписка на програми радіо і телебачення.
За скільки часу це все можна зробити в Україні?
Я би це все зробив дуже швидко. Я би це все за рік зробив.
Оці всі етапи треба пройти, щоб створити громадське регіональне телебачення і радіо.
Зараз багато говорять про люстрацію в органах державної влади. Як Ви ставитесь до питання люстрації серед журналістів?
Прекрасно. Я готовий. Я б хотів, щоб пройшла люстрація. Саме для цього я й хочу провести збори. Журналістам потрібно виговоритися. Ці збори ми зробимо з ефірним варіантом. Ми запросимо багатьох, які будуть мати змогу висловитися. Ось така люстрація повинна відбутися.
У нас у колективі йде постійна люстрація. Коли в колективі дізналися про певні документи, то мене запитали чому я сам боровся. Я вважав, що я сам повинен це перебороти і не здати позиції. Такий хрест керівника. Люстрація повинна пройти у самому журналістському середовищі, у журналістських колективах. Голова Національної спілки журналістів Ігор Лубченко дуже правильно поставив питання про те, що моральну оцінку керівнику може дати тільки колектив. Звичайно, оцінку також може дати суд. Однак перша люстрація – це журналістська совість.
ІА "Вголос": НОВИНИ