Ярослав Пітко – заступник голови оргкомітету для організації робіт зі спорудження пам’ятника Степану Бандері, голова Львівської обласної організації „Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Пане Ярославе, розкажіть. Будь ласка, на якому етапі перебуває будівництво пам’ятника Степану Бандері? Наші читачі вже неодноразово про це запитують.
На сьогоднішній день підготовлена площадка під будівництво пам’ятника і залитий фундамент під один із основних елементів конструкції — тріумфальну арку, навколо якої було стільки розмов. Скульптори вже працюють над формуванням самої скульптури. Місце, де робитиметься ця скульптура, все-таки буде наша Львівська скульптурна фабрика. А там є і досвід, і традиції виготовлення пам’ятників. Це все, що на сьогодні зроблено.
Розмови про те, що відкриття пам’ятника Степану Бандері готується під вибори ― неправдиві. Це навіть технічно реалізувати неможливо. Пам’ятник — величний. Вартість його — понад 4 млн. гривень. Тому оргкомітет для організації робіт зі спорудження пам’ятника Степану Бандері не ставить перед собою завдання спорудити пам’ятник до якогось терміну чи дати. Ні коштів, ні технічних можливостей для цього у нас нема. Сьогодні ставимо перед собою завдання зробити пам’ятник добрий як в архітектурному плані, так і в художньому — як скульптури, так і самої арки, оскільки ми знаємо, що на арці повинно бути відображено чотири доби української державності. Це також має бути високохудожній твір.
Яка Ваша особиста оцінка художньої цінності пам’ятника?
Зараз ми про художню цінність самої скульптури не можемо говорити, тому що це буде видно в кінцевому результаті. Ніхто не може передбачити, якою буде скульптура. Але ми знаємо тих авторів, які виграли конкурс, — скульптора Миколу Посікіру і архітектора Михайла Федака — відомих майстрів скульптури і архітектури. Журі конкурсу саме їхній проект визнало найкращим. А зараз піде його реалізація, і цей реалізований проект буде приймати художня рада. Це завдання художньої ради — не пропустити низькопробробний чи недосконалий твір. Якраз у ті творчі процеси оргкомітет не втручається. Більше того — він не має права втручатися. Отже, кінцеву крапку над визначенням художньої цінності пам’ятника і взагалі цілого комплексу буде ставити художня рада.
Серед львів’ян поширені різнополюсні думки щодо доречності будівництва пам’ятника Степану Бандері у Львові? Що Ви з цього приводу думаєте?
Ставити питання, чи доречний пам’ятник Бандері, думаю, некоректно. Ми мусимо відобразити, зафіксувати, увіковічнити нашу історію, нашу героїку. Ми знаємо, що Степан Бандера є символом боротьби української нації за незалежність. Відповідно цей комплекс будується так, як символ незалежності із провідником української нації Степаном Бандерою.
В якому стані перебуває збір коштів на будівництво пам’ятника? Чи достатньо зібраних коштів на його завершення?
Питання щодо коштів — не в моїй компетенції. Але я знаю, що цих коштів надто мало для будівництва пам’ятника Степану Бандері, тому що Львівською обласною радою передбачено в бюджеті на 2004 рік 150 тис грн. Більша їх частина вже освоєна. Ці кошти будуть використані стовідсотково.
Механізм фінансування з місцевого бюджету такий: заключається угода з підрядником і відповідно тільки 30% коштів можна давати на передоплату. Решта коштів виділяється на післяоплату за фактом виконаних робіт. Це створює певні незручності. Для закупівлі матеріалів, підготовчих робіт потрібно значно більше, ніж 30%. Тому начебто кошти є, а не можемо проплатити.
Генеральний підрядник фірма „Ренесанс”, яка виграла тендер, має мати частину обігових коштів для вкладення у будівництво. Підрядник повинен закумулювати частину коштів, для того, щоб мати можливість вести будівництво. Замовником цього проекту є управління капітального будівництва Львівської обласної держадміністрації; воно ж організовувало тендер на право стати генеральним підрядником.
Крім того, ми звернулися з листами-зверненнями до керівників підприємств, банкірів із проханням долучитися до такої важливої справи як будівництво пам’ятника Степану Бандері. Їм дані реквізити благодійного фонду, на який акумульовуються кошти.
Вже є багато керівників, які позитивно відгукуються і допомагають. Наприклад Львівський бетонний завод (виконавчий директор — Михайло Демський) допомагав у бетонуванні основи пам’ятника, а також надав суттєву спонсорську допомогу на суму 10 тис. грн. Окрім того відбувається збір коштів шляхом викуповування людьми календариків із зображенням майбутнього пам’ятника Степану Бандері. Один календарик коштує 2 грн., меншим форматом ― 1 грн.
Часто пам’ятні знаки не мають мистецької цінності. Більше того, вони можуть бути небезпечними, як от місце позначення загибелі композитора Ігора Білозора. Адже у випадку, якщо людина вдариться у цей терновий вінок, може отримати численні травми. Скажіть, будь ласка, яким чином такі „шедеври” виникають на вулицях Львова?
Я би не конкретизував на одному прикладі. Але принциповим є те, що кожен пам’ятник має будуватися відповідно до тієї нормативно-правової бази, яка визначає порядок будівництва і відкриття пам’ятників і пам’ятних таблиць. Цей порядок передбачає погодження із архітектурою, із художньою радою. Тобто має бути процедура, яка забезпечує правильний вибір місця, забезпечена художня цінність. Це не має визначати і не визначає оргкомітет чи окремі люди. Це визначають інституції і ті державні люди, які відповідальні за цю справу. Тому самодіяльності в таких речах не може бути.
Такі речі часом трапляються, тому що інколи органи державної влади відстають від бажання і оцінки громадськості. І громада часом випереджає події. Якщо би це мерією проводилося зазначення місця трагічної загибелі Ігора Білозора, були би пройдені вищезгадані інстанції. А так — ініціатива пішла від людей, і вони як могли, так і зробили. Якщо б щось краще ішло від влади, достойне пам’яті Ігора Білозора, то громада би ніколи не заперечувала проти цього.
Спорудження скількох пам’ятників у Львові планується в найближчому майбутньому?
В проекті вже є 12 зазначених місць. Лежить камінь на місці на вул. Вітовського, де буде стояти пам’ятник борцям за волю України. Він сьогодні мохом проростає, стіни довкола — обписані.
Є багато ідей, багато зазначених місць. Колись головне було зазначити місце, де має стояти пам’ятник. А далі — якось він буде. А оте „якось” само по собі не робиться. Тому зараз має бути почерговий приорітет: зробимо один — приступаємо до іншого. Щоб не було сумбуру, щоб не вийшов неякісний продукт.
Чи не відбудеться у Львові у такому випадку засилля пам’ятників?
Ні! У центрі Львова я не боюся засилля пам’ятників. Це історична місце, тут є дуже багато екскурсій. Ці пам’ятні знаки і пам’ятники, які є, дають розуміння нашої історії. Таким чином люди, які приїжджають в наше місто і львівська молодь зокрема має можливість знати нашу історію.
.
ІА "Вголос": НОВИНИ