Нещодавно посла Ізраїлю в Україні Джоела Ліона «шокувало» рішення Львівської облради проголосити 2019-й роком провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери. «Я не можу зрозуміти, як прославляння тих, хто безпосередньо брав участь у жахливих антисемітських злочинах, допомагає боротися з антисемітизмом та ксенофобією. Україна не повинна забувати про злочини, скоєні проти українських євреїв, і жодним чином не відзначати їх через вшанування їх виконавців», – цитує Ліона прес-служба посольства.
Варто зазначити, що це вже далеко не перші звинувачення від Ізраїлю на адресу України, які стосуються наших політичних діячів минулого. Схожими заявами регулярно відзначаються і політики сусідньої Польщі.
Міністерство закордонних справ вже відреагувало на цю заяву:
«Збереження історичної пам’яті про трагедію Голокосту в Україні, відновлення історичної справедливості, у т.ч. щодо тих, хто боровся за незалежність нашої держави і чию пам‘ять на догоду своїм інтересам зганьбила пропагандистська машина СРСР, і надалі залишатимуться важливими напрямами державної політики України», - заявили у міністерстві.
Крім того, загальновідомим є факт, що Степан Бандера боровся за незалежну Україну і ніколи не мав на меті дискримінацію чи знищення якоїсь нації. Також серед учасників репресивної машини СРСР було багато євреїв, а поляки не гребували колаборацією із нацистськими окупантами під час Другої Світової війни.
То чому час від часу Ізраїль та Польща підіймають такі теми, якою є історична правда і як Україні слід реагувати на подібні заяви? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли історик Роман Грицьків, кандидат історичних наук Микола Посівнич та директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.
Чому такі заяви зазвучали знову?
Роман Грицьків:
Я би не сказав, що Ізраїль замовкав, він постійно намагався піднімати це питання і подавати його у власній інтерпретації. Зміна політичної влади у сучасній Україні сприяла тому, що вони активізували свої ініціативи і зараз євреї відчувають, що мають в Україні сприятливе середовище, щоб переконувати українців у тих тезах, які є вигідними для них. З польського боку мова йде про думку, що Україна не мала права на власну державність і національний вибір, а євреї намагаються перекласти дуже багато гріхів, які вчинили проти них інші народи, на українців. Зокрема мова йде про німців, росіян і поляків. Вони стверджують, що ми були колаборантами нацистів та основним інструментом для здійснення геноциду.
Так само не варто забувати і німецький фактор. Вже давно у німецькій науці та політиці існує таке поняття як «співвідповідальність». Усю відповідальність, яку було покладено на Німеччину після війни з приводу геноциду і тоталітарного минулого, вони намагаються розділити з іншими народами, яких вони окупували, в тому числі і з українцями.
Тому, якщо чітко не відстоювати свою позицію та національні інтереси, такі речі зараз будуть поширюватись, оскільки ми бачимо, що у нас вже змінилась політика у національній пам’яті. На місце національних пріоритетів нам намагаються нав’язати якісь космополітичні поняття про «багатонаціональну Україну» і про те, що українці повинні каятись за злочини, які вони нібито робили. Насправді ж цих злочинів не було, а, як показує історія, частіше злочини чинились саме по відношенню до нас. Я маю на увазі геноцид, політичні репресії, голодомор 1932-1933 років і Другу Світову війну. Польща та Ізраїль намагаються змінити наше уявлення про минуле і зробити його більш вигідним для себе.
Микола Посівнич:
Це таке собі «святкове загострення». Таким чином продовжується та інформаційна війна, яку проти нас веде Росія. Відбувається стандартна процедура, коли на 1 січня і 14 жовтня усі «тролі» , боти і агенти впливу підіймаються, бо хочуть продемонструвати так звану «темну історію» України. Це робиться задля загострення відносин України з росіянами, поляками та євреями. Це класичні інформаційні війни, які були закладені ще 70-80 років тому службою КДБ. Тому нічого дивного чи екстраординарного у цих подіях немає. Ніхто цього не згадуватиме протягом року, але ці «скелети» знову витягнуть із шаф ближче до 14 жовтня.
Олег Соскін:
Тільки національні партії та рухи можуть чинити спротив подібним зазіханнямЯ думаю, що таким чином євреї хочуть остаточно забрати собі владу в Україні. Лібералів ніхто не боїться. Президент, більшість міністрів і депутатів є лібералами і вони нічого не можуть зробити. Вони пропагують полікультуру. Хто ще може їм завадити? Порошенко, Тимошенко чи Вакарчук? Ні. Залишаються тільки національні партії та рухи, бо лише вони можуть чинити спротив подібним зазіханням. А всіх інших ця «м’ясорубка» вже перемолола.
Саме тому, на мою думку, євреї вирішили бити по націоналістах. Саме Степан Бандера є тим, кого всі визнають, значить треба по ньому бити, адже він є головною постаттю, навколо якої всі єднаються. Тому тут все логічно.
Чи був Степан Бандера антисемітом?
Роман Грицьків:
Всі ці розмови – це подвійні стандарти і різного роду політтехнології. Відбуваються «приплітання» різних питань. Наприклад у листах польського і єврейського постів йшлось про українські діячі, такі як Степан Бандера, Андрій Мельник, Юрій на Іван Липи, були антисемітами і причетними до масових вбивств євреїв і поляків на території України. Вони намагаються «затаврувати» як злочинців якнайбільше українських діячів. Проте ніхто не намагається розібратись у специфіці діяльності цих людей чи у біографії. Такі методи використовувала, до речі, і радянська пропаганда.
Найбільше намагаються завдати удару саме по Степану Бандері. Поняття «бандерівець» викристалізувалось у цілу ідеологічну норму і стало синонімом слова «патріот». Кожен свідомий українець називає себе бандерівцем. Також дуже багато символів, які асоціюються із Бандерою, теж вийшли на новий рівень. Гасло «Слава Україні! – Героям Слава!» стало офіційним привітанням ЗСУ, гімн український націоналістів став славнем наших збройних сил, а червоно-чорний прапор активно використовується нашими військовими на війні та під час різного роду операцій. Тому поляки і євреї намагаються похитнути ці позиції і звинуватити цих людей у злочинах, які вони не робили.
Поруч із Бандерою ставлять фігуру Мельника. Так, ці дві людини жили в один час, працювали на одному полі, але ці люди мали різні погляди на майбутнє України. Саме це і стало причиною утворення двох крил ОУН – «бандерівців» і «мельниківців». Суть полягає у тому, що політика Андрія Мельника орієнтувалась на використання німецького фактору для того, щоб відродити українську державу. А Степан Бандера казав, що ми повинні розраховувати лише на свої сили. Той факт, що 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Державності, свідчить про те, що вже тоді сили бандерівців хотіли вибороти незалежність України і для них не було різниці, хто її окуповує. Це перший свідомий і чіткий акт опору нацистам на території України. Пізніше була утворена УПА, яка мала на меті захист українського населення насамперед проти німців. Вже пізніше, коли прийшла радянська влада, вони стали боротись і проти неї.
Всі наші діячі спрямовували свою діяльність виключно на відновлення української незалежності і не ставили собі завдання поневолити інші народи чи, тим більше, їх знищити.
Микола Посівнич:
При всій повазі до сучасних політиків, але я вважаю, що тут відбувається спекуляція поняттями. У Польщі скоро будуть президентські вибори, а такі речі мобілізовують електорат. Так само перманентно відбуваються вибори в Ізраїлі, тому і там політики спекулюють цією темою.
У поляків чомусь на першому місці ненависті - український націоналізмЦе питання потребує спокійного і виваженого академічного дискурсу, адже ми входимо у чорно-білі тони. Ми можемо категорично сказати, що Бандера не був антисемітом, а інша сторона буде стверджувати, що він не любив євреїв ще більше, ніж Гітлер і вся нацистська ідеологія. На жаль, у цій ситуації обидві сторони забувають, що нацизм і комунізм випливає у поляків протягом історії, а у них, чомусь, на першому місці ненависті - український націоналізм. Це дивно, адже ми повинні чітко бачити, що в ідеологіях комунізму і нацизму мають бути різко засуджені.
Як проявили себе євреї у репресивній машині СРСР?
Роман Грицьків:
Отут замовчується дуже багато питань. Перше з них – це колаборація поляків із нацистами. Як показує історична практика, саме на території Польщі було створено найбільшу кількість концентраційних таборів, де знищували євреїв. І це ще не все: більшість людей, які працювали у концтаборах, були поляками. Те саме можна сказати і про поліцію, яка допомагала німцям стримати окупаційний режим, там теж було багато поляків. Вони також допомагали німцям виловлювати євреїв.
Станом на 30-ті роки минулого століття 80% партійного керівництва комуністів і членів НКВС були євреямиЗ іншого боку є ще один момент, який намагаються замовчувати. Мова йде про те, що більшовицька влада була створена і очолювана євреями. Станом, скажімо, на 30-ті роки минулого століття 80% партійного керівництва комуністів і членів НКВС були євреями. Це люди, які мали космополітичні переконання і не мали прив’язань до релігії, здійснювали масові вбивства і репресії. На жаль, наші ізраїльські колеги це замовчують і не звертають на це уваги.
Зрештою, якщо подивитись на історію держави Ізраїль, то ми побачимо дуже багато фактів, де ізраїльська сторона проводить фактично расистську політику щодо окремих народів. Причому ця політика проводиться дуже жорстко, а деякі репресивні дії виправдовуються тим, що це був елемент захисту державності.
Микола Посівнич:
Фраза «революцію робив Троцький, а відповідав за його дії Бернштейн» стала вже класичною. Тому нам давно відомо, що дуже багато євреїв, поляків, росіян і українців брали участь у комуністичному режимі і були його «гвинтиками». Проте ці люди не мали національного статусу. З самого початку і в партійній системі, і в НКВС було багато представників єврейської нації, але вони не були політично чи релігійно чи національно прив’язані до чогось. Вони були інтернаціоналістами. Це були зрадники і колаборанти.
Олег Соскін:
На самому початку, коли Радянський Союз ще тільки утворювався, комуністична партія була майже повністю представлена євреями. Хоча їх так важко назвати, вони швидше були ашкеназі та хасиди. Самі євреї не можуть знайти євреїв, тому тут доцільніше говорити про таке походження. Вони самі кажуть, що ашкеназі – це спадкоємці хозар. Тому, якщо брати Бернштейна, Троцького, Джугашвілі і Ульянова, то вони всі, так чи інакше, є нащадками хозар.
Саме вони зробили цей Жовтневий заколот, коли повалили законну владу. Вони і Україну захопили. Тому більшовицька комуністична партія і всі структури СРСР були ними сформовані і ними ж фінансувались. З Америки, це класика жанру, Бернштейн і Троцький привезли бойовиків на пароплаві, Ульянов приїхав із Швейцарії, а фінансував його генштаб Німеччини.
То ж як Україні слід реагувати на ці заяви?
Роман Грицьків:
Я думаю, що у цих історичних дискусіях нам потрібно відійти від принципів подвійних стандартів і піти до політики об’єктивності. Історією повинні займатись історики, вони мають дискутувати між собою, але робити це на основі конкретних фактів і не «приплітати» якихось політичних кліше. Тим більше тих, які були започатковані ще у 40-х роках ХХ століття.
Микола Посівич:
Передусім, реагувати повинне суспільство, яке обрало єврея Зеленського президентом. До того президент, прем’єр і навіть опозиційний Рабінович теж були євреями. Це, звісно, жарт.
Антисемітизм в Україні розігрується єврейськими колами для отримування певних дивідендівОцей антисемітизм в Україні розігрується єврейськими колами для отримування певних дивідендів. А Україна повинна вести свою чітку державну політику і всі заяви нашої сторони мають бути систематичними. Вони також мають випереджати заяви інших держав. Тобто, реагувати ми повинні не постфактум, а на випередження. Оце, що ми зараз маємо, це вже наслідки. У політиці національної пам’яті ми теж повинні працювати на випередження та відразу інформувати про це наших сусідів. Але, на жаль, це не робиться і ми не маємо такої національної політики, як, наприклад, той же Ізраїль, Польща і Росія. Вони кладуть в основу своєї державної політики ідею національної пам’яті, а ми від цього відсторонились. Леонід Кравчук колись казав, що національна ідея не спрацювала, але вона чомусь працює в інших державах. Усі виконавці, які є при владі протягом останніх 30-ти років, були несвідомими цього.
Олег Соскін:
Сама дефініція, що Бандера був антисемітом, є безглуздою. Походження терміну бере свій початок він одного із синів Ноя, якого звали Сим. Тому семітами є і всі араби, наприклад. Тому в даному випадку це поняття беззмістовне. Виходить, що коли хтось проти усіх нащадків одного із синів Ноя, то він антисеміт. А хто проти нас, нащадків Хама, він антихаміт? Повна нісенітниця.
Нам треба заявити, що це поняття є безглуздим і ми живемо у державі Русь-Україна. Вони семіти, а ми на своїй території маємо титульну націю слов’ян-русичів-українців, нас 96%. Ми самі собі вирішуємо, яку державну і національну політику ми проводимо. Вони в Ізраїлі нехай собі вирішують свої питання. Ми не втручаємось у їхні справи, вони не повинні втручатись у наші. І крапка.
Роман Гурський, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ