Чи то любов до Чехова, чи те загальна внутрішня культура – загалом, якесь провидіння таки зіграло з Юрієм Єхануровим злий жарт.
В українській політиці не часто зустрінеш людей, однаково спокійних і в період до влади, і у владі, і головне – після неї. Та ж затишна кафешка на Подолі, те ж еспресо і склянка газованої води, посмішка в очах і неспішна розмова. Юрій Іванович уміє бути стриманим, не вихлюпувати емоцій через край, і головне – розуміти, що все мине. Навіть те, що ще не пройдено.
Юрій Єхануров був чотирнадцятим прем'єром у новітній історії, і, мабуть, першим, хто не сприйняв головне крісло в Кабміні як політичну вершину. Точніше – черговий пік. І відразу після призначення, і після відставки, Юрій Іванович від політики всіляко відхрещується. Мов, економіка рухає світом, навіть світом політики.
У той же час не варто думати, що політика зовсім далека Юрію Івановичу. Інакше він не був би активним учасником переговорного процесу з формуванню нового уряду, не намагався б зробити у свій час „переворот” у партії, яку очолював на минулих виборах, але яка так і не стала для нього рідною.
І, нарешті, якби політика не цікавилася Юрієм Івановичем, то він би не став цікавитися тим, яка саме політична ніша зайнята настільки, щоб у ній можна було когось потіснити. І хто знає, у якому статусі буде Юрій Іванович, коли ми будемо пити каву із сьогоднішнім рядовим народним депутатом наступного разу?
„Записок Януковичу не залишав”
Юрій Іванович, кажуть, ви все-таки щось залишили на столі в Януковича перед тим, як він зайшов у кабінет прем'єр-міністра? Що це було?
Записок не залишав. Справа в тому, що з Віктором Федоровичем Януковичем у мене була не одна зустріч, і ми домовилися, що в суботу я прийду в десятій ранку і передам йому всі справи. У суботу, зрання, я посидів за комп'ютером, написав собі основні питання, і протягом 60 хвилин я йому розповів всі основні параметри. А на столі я залишив стратегію розвитку для уряду до 2011 року, актуалізовану за станом на середу.
Тобто, передача влади пройшла тихо і спокійно?
Так, зовсім нормально. Мені здається, зараз створюється прецедент цивілізованої передачі влади. Я б дуже хотів, щоб ми напрацьовували правила гри, і щоб на майбутнє це ставало нормою. І щоб не було трагедією, коли йде передача функцій від одного прем'єр-міністра іншому.
А що буде з апаратом? Уже з'явилися офіційні кадрові призначення...
Думаю, в основному апарат буде продовжувати працювати. І дуже б хотілося, щоб державна служба була професійною. Ну, а для того, щоб вона була професійною, і не було бажання різкої зміни керівників у цій службі, потрібно, щоб ця служба була деполітизованою, і щоб державні чиновники не мали права вступати в партію...
Ви можете відповісти, наскільки відсотків був змінений апарат Кабінету Міністрів після того, як ви стали прем'єр-міністром?
Був замінений тільки перший заступник міністра Кабінету Міністрів. Всі інші в секретаріаті Кабінету Міністрів залишилися на робочих місцях. А змінюється взагалі, як і має бути, патронатна служба. Тобто служба прем'єр-міністра.
У Кабінеті Міністрів, у так званій „галереї”, не висять портрети лише Лазаренка і Януковича. Наскільки швидко там повісять зображення Віктора Федоровича?
Я думаю, що більше це буде турбувати Анатолія Толстоухова, оскільки він тепер господарством буде керувати... (посміхається)
У той час, коли ви стали прем'єром, ви нечасто критикували своїх попередників. Зараз, коли ви вже не є главою уряду, можете сказати, у якому стані прийняли Кабмін і в якому здали? Самі собі яку оцінку поставите?
Сам собі я оцінку ставити не буду. Нехай її ставлять інші. Але хочу сказати, що Кабінет міністрів, що я очолював, одержав свідчення про кваліфіковану роботу від Міжнародного валютного фонду. Для мене і для всього економічного блоку ця оцінка дуже важлива.
А що стосується передачі справ мені, те, як ви знаєте, тоді відбулася така швидка та досить нервова передача. У будь-якому, ми з Юлею Володимирівною, здається, зустрілися вже тільки після виборів у Верховній Раді.
Справа в іншому. Кабінет Тимошенко прославився в тому числі і затвердженням суперсоціального бюджету, який, в принципі, був нездійсненний.
У той ж час Кабмін, що я очолив, на першому ж засіданні прийняв рішення його виконати. Я сказав, що всі зобов'язання, які взяла на себе влада, ми повинні „затоварити”. Тому що ці зобов'язання є нашими. І тому ми повинні не „бідкатись”, а думати, як виконати бюджет.
Прем'єр Віктор Янукович уже заявив, що він бачить дефіцит бюджету на рівні шести мільярдів, прогнозує до десяти...
Цей дефіцит бюджету можна було помітити вже давно, з того моменту, коли Верховна Рада початку приймати додаткові рішення. Маю на увазі пільги так званим „дітям війни” та інші закони, які свідчили про „глибоку любов” до народу тих фракцій, які тоді перебували в парламенті. Скажу чесно: шкоди нанесли вони багато, тому сьогодні підготовлені зміни до бюджету. Це, до слова, одне з тих питань, які ми обговорювали на останній зустрічі з Віктором Федоровичем.
Ви прогнозуєте, що новий уряд спробує прийняти виправлення до бюджету?
Мій уряд уже підготувало зміни до бюджету. Думаю, вони будуть прийняті. Я виступаю за те, що просто необхідно призупинити дію законів, які не забезпечені ресурсами.
Тобто, буде проходити скорочення соціальних програм?
Я маю на увазі скорочення тих програм, які були додатково введені в першому кварталі цього року без координації з бюджетом. Треба просто призупинити їх дію.
І все-таки хотілося б прояснити перспективи нового уряду. Наприклад, взяти першого віце-прем'єра Миколи Азарова. Жартують, мовляв, неважливо, де буде працювати Азаров, „азаровщина” буде працювати скрізь.
(посміхається) Ситуація змінилася. Зараз прозорість роботи влади стала значно більше, і, думаю що методи, які були раніше прийнятні, зараз суспільство вже не сприйме. Не думаю, що так легко вже „нагнути” людей, які вже відчули, що може бути інакше.
Ви дійсно впевнені, що чиновники здатні змінюватися?
Зміняється обстановка, зміняється ситуація. А Микола Янович – дуже досвідчений керівник і дуже добре підготовлений професійно. І, не маючи на увазі особистості, скажу: багато чого буде залежати від того, чи буде взагалі в нас існувати суспільна думка, чи будуть у нас працювати засобу масової інформації. Якщо Кабмін буде „на звіті”, то все буде в порядку.
Знаєте, у свій час я жартував: „Критикуйте наш уряд. Але так, заставляйтеся надовго, оскільки наш уряд ви тепер зможете критикувати багато років. Оскільки інший уряд ви вже не зможете критикувати”.
Існує такий український парадокс, що жоден український прем'єр не працював зі своїм Кабінетом. Тобто завжди в складі Кабінету є люди, яких за тими чи іншими причинами прем'єру „впарюють”. І в цьому змісті Януковичу буде, напевно, навіть важче, ніж вам, тому що у вас було менше „чужих”...
Журитися можна лише тоді, коли ситуацію можна змінити. А сьогоднішню ситуацію в умовах коаліційних урядів змінити в принципі неможливо. Тому треба завжди працювати з тим урядом, з тими людьми, яких виділили. І ще потрібен час.
Я спостерігав, що для членів нашого уряду потрібно було десь півроку, щоб вони починали відчувати один одного, щоб я міг сказати, що ми колективно працюємо. А в другому кварталі цього року уряд уже працював синхронно, так, як і має бути.
„Те, що відбувається у „Народному Союзі” – внутрішньопартійна справа"
Ви сказали, що є ситуації, які не можливо змінити. За станом тижневої давнини здавалося, що важко було змінити ідею широкої коаліції із прем'єром Єхануровим. Що ж все-таки змінило ситуацію?
А такої ситуації не було! До 20 червня я вів консультації з Партією регіонів. Тоді була заява Віктора Федоровича, що ПР згодна на широку коаліцію, і прем'єр буде від „Нашої України”. Але вони поставили умову, що прем'єром повинен був бути я, а головою Верховної Ради – представник ПР.
Але після обіду 20- го червня ситуація змінилася. І було прийнято політичне рішення, що створюється коаліція демократичних сил, після чого ця тема була закрита. Тобто 20 червня останній раз я розглядався на керівну посаду в уряді.
Але є й трохи інша інформація. Зокрема, та, що, вибираючи між вами і Януковичем, частина „любих друзів” готові були підтримати чужого, а не вас. Оскільки, напевно, за останні два роки в партії ви стали для частини „Нашої України” більше чужим навіть, чим „ідеологічний ворог” Янукович. Чому виникла така ситуація?
Бачите, я вважаю, що в уряді повинні працювати люди, які не мають свого бізнесу. Така, знаєте, у мене дурна звичка, коли є принципи, то потрібно їх дотримуватись. Через це, напевно, мені в житті не завжди щастило.
Але якщо розібратися, то ніхто не розглядав питання про моє призначення прем'єр-міністром. Після 20 червня на цю посаду претендувало тільки двоє людей – Юлія Тимошенко й Віктор Янукович.
Коли ви брали участь у переговорах після 20 червня, ви кого представляли – Президента, „Нашу Україну” чи себе?
У першій частині переговорів я представляв Президента. Віктор Андрійович тоді хотів провести консультації з усіма політичними силами, на що була спрямована і моя діяльність. А в переговорному процесі липня я, час від часу, одержував повноваження від Політради „Нашої України”, а коли йшли консультації з Універсалу, тоді я виступав винятково як прем'єр.
Чому так склалось, що партія, що у нинішній четвірці, що ввійшла до складу уряду, посіла друге місце, не змогла одержати ні посаду віце-прем'єра, ні першого віце-спікера?
Мені важко про це говорити. Я не приймав участі в цьому переговорному процесі, і посади я не розподіляв.
Але адже ви очолювали список „НУ” на виборах? Ця партія для вас жива, виживає або намагається вижити?
Думаю, у вересні в нас буде серйозна партійна дискусія, на жовтень намічено з'їзд партії...
Який закінчиться дискусією або розколом?
Спочатку буде дискусія, після цього буде проведений з'їзд. Тоді ми й визначимося. А поки, те що відбувається в Народному Союзі – внутрішньопартійна справа. Я не хотів би виносити цю проблему.
І все-таки, ви маєте намір зараз активно брати участь у партійних справах, вести якісь консультації?
Думаю, ви помітили, що я не є, скажемо так, людиною, якій цікава політика... І тому я не буду активним у цьому плані. У мене буде багато інших занять.
Ці слова можуть означати, що ви внутрішньо вирішили попрощатися з „Нашою Україною”? Ви напишете заяву про вихід зі складу Політради, Політвиконкому, як днями це зробив Олександр Морозов?
Такого рішення я ще не приймав. І скажу так: коли ти гарячий після бійки, не потрібно приймати рішення. Рішення потрібно приймати в більше вільній обстановці, коли на тебе нічого не давить. Я вперше за три роки буду у відпустці – цілих, думаю, тижня два. Майже. За цей час я прийму рішення.
Тобто, сьогодні не можна виключати, що Єхануров пов'яже свою долю з новою політичною силою?
Я про це навіть не думаю й приблизно. Чесно.
З огляду на те, що у відпустці ви пробудете два тижні, а Верховна Рада починає роботу тільки у вересні, у вас є якісь інші плани? Наприклад, домовленість, що ви приступите до іншої роботи, скажімо, у Секретаріаті Президента або у РНБО?
(Сміється) Справа в тому, що мій день народження майже збігається з днем Незалежності, і тому, традиційно, я повинен бути на дні народження в колі своїх друзів. Тому я буду в Києві, у нас є традиційне місце зустрічі і коло людей, які беруть участь у всій цій справі. Це коло не змінюється багато років. Це не політики і не чиновники високого рангу. Це мої друзі. Є традиції, а традиції потрібно дотримувати...
Роман Безсмертний, котрий хотів бачити Тимошенко прем'єром, входить у коло ваших друзів?
Це наш політичний лідер, ми з ним працюємо разом, тому ми з ним постійно спілкуємося.
„Мого підпису під коаліційною угодою немає”
Колись ви дали знакове інтерв'ю „Главреду”, що називалося „Перша кадрова хвиля буде піною”. А яка буде доля нинішнього уряду, що викликає так багато різнобічних емоцій, від сміху до жаху?
Буде працювати.
Довго?
У зв'язку з тим, що законодавство є недосконалим після внесення змін у Конституцію, можливі окремі заміни. Причому не завжди вони будуть, скажемо так, зваженими. Але в цілому уряд буде працювати.
За нашою інформацією, у колі Президента зараз активно обговорюється ідея прийняття нової Конституції?
Я поки ще в цій темі не працював. Я, звичайно, цікавлюся подібними проектами, але поки не займався цим питанням. Про нинішню же Конституцію можу сказати, що вона не технологічна. Тому треба продовжувати далі неї редагувати, особливо в частині прав і повноважень місцевих органів влади.
І я обіцяв на переговорному процесі Олександру Олександровичу Морозу ще коли створювалася коаліція номер один – що буду допомагати в силу своїх можливостей тому, щоб друга частина конституційних змін, що стосується місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, була реалізована.
А ви могли б зараз прояснити ситуацію з Морозом, якого зараз теж називають різними словами – від зрадника до великого шахіста? Ваша думка про нього змінилося?
Знаєте, у чому моя відмінність від інших українських політиків? Я не вішаю ні на кого ярликів, я працюю з усіма. І моя думка рідко залежить від загального.
Ми з Олександром Олександровичем Морозом у нормальних відносинах, ділових, сусідських, як завгодно. Моя державна дача перебуває неподалік від його. І мої внучки з його внучкою грають у дворі. Я абсолютно нормально ставлюся до нього.
Тобто, ті подія, що відбулися з Морозом у парламенті, ніяк не вплинула на ваші відносини з ним?
На мої особисті відносини з ним це не вплинуло. А відносини політичні – це зовсім інше питання.
Юрій Іванович, давайте повернемося до теми замін у складі уряду. Сьогодні говорять, що можуть бути замінені в першу чергу Гриценко та Луценко. Для Юрія Віталійовича шукають нове місце в політиці?
Я про це нічого не знаю. І мені це не дуже цікаво.
А вам цікаво, як так виходить, що коаліційний уряд є, а коаліції в новому форматі – немає?
Оскільки я народний депутат, то дозвольте, я відзвітую перед вами – а ви перед народом – про мої дії.
Отже, вступом у коаліцію є підпис народного депутата під коаліційною угодою. Такий підпис я не поставив, оскільки не знаю, будуть товариші комуністи в складі коаліції чи ні. Мені Роман Безсмертний твердо не відповів на це питання. Я сказав, що коли буде зрозуміло, коли буде офіційна заява від комуністів, тоді я й відповім: вступаю я в коаліцію чи ні. Я людина послідовна.
Я вважаю, що комуністи не можуть бути в складі цієї коаліції з ідеологічних причин. Якщо ж вони там (у коаліції) перебувають, то вони там перебувають з інших якихось причин, мені незрозумілих. Поки я це питання не проясню, я в коаліцію не ходок.
Ми можемо сприймати ваші слова так, що ця гра усе ще не закінчена?
Я не знаю, про що ви говорите, про яку гру. Я знаю лише, що підписи під коаліційною угодою зібрали від „Нашої України”, але мого підпису там немає.
А скільки там підписів?
Точно не знаю. Я бачив, що там було багато підписів, і до мене підійшли, щоб я підписав. Я висловив свою думку.
І все-таки ви проголосували за Віктора Януковича?
За Януковича я голосував, і це мої відносини з Віктором Федоровичем. Зі мною він поводився завжди чесно, і все, що він обіцяв, він виконував. І я намагаюся діяти точно так само стосовно нього. Я йому пообіцяв, що я буду голосувати за нього, і я проголосував.
За уряд я не голосував, оскільки уряд є продукт коаліції. Я в коаліцію не ввійшов, отже, я не голосую. Я хочу, щоб ви та громадськість зрозуміли логіку моєї поведінки.
От ми про логіка саме і запитуємо: як міг сформуватися уряд коаліції, якщо коаліції де-юре на той момент фактично не існувало?
Ну, оскільки в переговорному процесі я не приймав участі, мені важко сказати що-небудь.
Але з погляду юристів цей уряд нелегітимний, адже так?
Ті юристи, які так думають, нехай копають, копають глибше. Тому що подання на Януковича давала коаліція ПР-СПУ- КПУ. І юридично бездоганно все зроблено. І про створення нової коаліції не було оголошено.
Отже, „Наша Україна” трохи вагітна – вона трошки в уряді, і трохи в опозиції?
Це ви вже самі із задоволенням повісите ярлики.
За вашими спостереженнями, скільки чоловік набереться в „Нашій Україні”, з якими чесно й відверто, як ви сказали, розмовляв Віктор Янукович і просив проголосувати за нього?
Я прошу, щоб ви правильно зрозуміли. Те, що я сказав, то я сказав. А чого я не говорив, того не говорив. З Віктором Федоровичем у мене були розмови один на один багато годин, оскільки я з ним вів офіційні консультації. І це мої особисті відносини. А що стосується фактів, щоб він просив голосувати за нього, я такого не знаю. У будь-якому випадку, я не був присутній на таких зборах.
А що стосується всіх інших справ, пов'язаних з коаліцією, те, оскільки я був в останні дні досить серйозно зайнятий, я не міг брати участь у роботі фракції, і на багатьох нарадах взагалі не був. І оскільки я заявив, що не йду в уряд, то мене переговори про посади не цікавили. І я не приймав у цьому участі.
А чим ви були так зайняті?
Дуже швидко все сталось, мені потрібно було підготувати передачу справ, потрібно було переговорити з усіма членами уряду, заспокоїти людей. Я відпрацьовував все, як потрібно. Адже, якщо ти закриваєш щось, закінчуєш справи, то в тебе маса обов'язків, ти як мінімум повинен кожному сказати добре слово, потиснути руку. Повинне все робитися по-людськи.
Які прізвища в уряді вас так злякали, що ви не хотіли претендувати на жодну посаду?
Мене ніхто не лякає, я взагалі нічого не боюся. Я розумію так, що мені доля і Президент довірили очолити уряд, і я зумів якимось образом реалізувати себе та свою програму. І я вважаю, що в загальному – ми впоралися з роботою. Іти на інших ролях працювати...
Знаєте, ми не досягли ще такого рівня розвинутої демократії, коли можна працювати то прем'єром, то морським міністром, то знову прем'єром, то знову кимсь. Я до цьому ще не готовий.
Причина тільки в комуністах?
Питання не в комуністах як таких, це прекрасні люди. І Петро Симоненко – мій сусід. Катерина Самойлик взагалі прекрасна жінка, теж моя сусідка. І Станіслав Гуренко був у мене головою комітету Верховної Ради, коли я був заступником там, ми прекрасно з ним спрацювалися. Питання не в особистостях, питання в ідеях, питання в економічних поглядах. Я вже можу собі дозволити мати свою власну думку. Я не можу бути в уряді, що підкоряється коаліції, у складі якої є люди з далекими мені ідеологічними поглядами. Це не в моїх правилах. Хоча я розумію, що політична доцільність, напевно, часто рухає процесом. Але я не можу перебороти цей бар'єр.
„Якщо піде мова про розлючену опозицію, тоді майбутнього в Тимошенко немає”
У сьогоднішніх політичних реаліях необхідно згадати ще про одну людину – Юлію Тимошенко. На ваш погляд, якою буде опозиція в країні?
Я так розумію, що політтехнологи, які з нею працюють, давно тягнуть Юлію Володимирівну в нішу соціал-демократії. Якщо вона піде цим шляхом, то й оргструктури СДПУ(о) що залишилися, і багато хто з нею працюватиме. І такий рух став би серйозною заявкою на майбутню лівоцентристську силу.
А якщо піде мова про розлючену опозицію, тоді майбутнього в Тимошенко немає. Є шлях Наталії Вітренко.
Зараз підходить час нових партійних проектів...
Так, створилася дуже гарна обстановка для того, щоб створити лівоцентристську силу. Фактично комуністи на грані фолу, соціалісти, поки гарячими слідами, на межі трьох відсотків крутяться.
Тому Юлія Володимирівна має можливість створити політичну лівоцентристську силу. Це цікавий напрямок, і тут можна було б попрацювати.
Але правоцентристської сили теж немає?
Ну, коли-небудь буде.
Вам нецікаво цим займатись?
(Зітхає) Ні, я політикою не дуже цікавився. Як орговик – немає питань, я зможу. А політика мені нецікава.
Але вона цікава Президенту. У ваше перебування прем'єром ви перебували як би в тіні Президента Ющенко, не хочете тепер побудувати пропрезидентський політичний проект?
Не хочу. А стосовно тіні... Це було моє особисте рішення. Мої відносини з Віктором Андрійовичем – це мої відносини. Вони мають дуже давню історію, з 1993 року. У середині 90- х років реформи в країні робили хто? Ющенко, Пинзеник, і мені довелось займатися реформуванням власності.
А зараз так вийшло, що ми всі виявилися в уряді, і Ющенко – Президент. І ми показали, що таке сполучення нас трьох дає можливість країні йти серйозно ліберальним шляхом розвитку. На жаль, доля відпустила мало часу для цього, але, проте, я думаю, що з погляду пропаганди для майбутньої правоцентристської сили ми зробили багато чого.
Повірте, я б дуже хотів, щоб український бізнес, відкинувши увесь непотріб, подивився на те, як ми працювали. Адже ручне керування, насправді, здійснювати набагато легше, ніж відійти убік і більше тонкими інструментами поправити трохи який-небудь рух економіки.
Створити тенденцію й не торкати. Працювати на такому рівні можуть тільки люди, які мають достатній досвід і розуміють процес. Завжди, скажено, хочеться влізти в ручне керування. Але, як правило, ручним керуванням займаються люди, які не мають достатнього досвіду державного керування. І в яких погляди авторитарні.
Це ви про Юлію Тимошенко?
Ми говоримо про всі українські уряди, які завжди дуже любили багато керувати в ручному режимі. Зараз і в цьому уряді є люди, які будуть керувати в ручному режимі.
Зокрема хто?
Я говорю про загальну схильність. А працювати в режимі ліберальному – це коли багато тарілок на тичині крутятся в ілюзіоніста, а він лише стежить, і коли вже тарілка починає падати, підійшов, підкрутив, і все. От у такий спосіб треба працювати.
Для країни потрібно, щоб змінювались режими час від часу, і це було б добре. У нас у країні величезний потенціал, величезний. І я сподіваюся, що все-таки ми свій шанс піймаємо.
Ви думаєте, цей шанс ще не згаяно?
Ні, звичайно! Тінізація економіки зменшується. За рахунок чого? За рахунок експортних операцій, за рахунок ПДВ і за рахунок меншого ручного керування. І ви бачите, що у будь-якому випадку я особисто ніколи не користувався силовими рішеннями, я взагалі, це мені не подобається.
Давайте про газову тему. Трійка Клюєв-Тулуб-Бойко зараз прикладе максимум зусиль, щоб повернути старі газові контракти?
А я подивлюся, як ви будете принципово описувати всі ці події (сміється). Стосовно ціни на газ можна не турбуватися. Рішення з підвищення цін на газ для населення було непопулярним, але це було професійним рішенням. І, до речі, у Лондоні курс наших цінних паперів поднявся на 2000 одиниць у той день.
Отож, я тоді сказав, що якщо прийде наступний уряд, на десять відсотків знизить ціни й скаже, що вони люблять народ, народ їм повірить. Нехай роблять. Нічого нового пан Азаров не сказав. Те ж саме зробила б і Юлія Володимирівна. Ну, вона б відсотків на двадцять знизила б. Азаров знизить на десять. От і все.
Нині говорять, що Янукович на посаді прем'єр-міністра зробить свій перший візит у Російську Федерацію й відразу ж газ в Україну потече блакитними ріками за 50 доларів...
У нас із вами розмова професійна, і давайте не будемо про такі речі. Цього не буде! Нам потрібно до 2010 року мати внутрішні ціни на газ на рівні світових. І перші кроки ми зробили, важкі кроки. Потрібно робити так і далі. Якщо ці кроки будуть робитися, тоді ми піднімемо внутрішні ціни і нормально ввійдемо в стан трохи іншого рівня економіки. Якщо ми цього не зробимо, то країна буде відставати.
Юрій Іванович, ваш прогноз курсу гривні? Експортери чекають стрибка.
Об'єктивних причин для цього немає, крім бажання деяких експортерів. Я вважаю, що все-таки стабільність дорогого коштує. І в країні не треба зараз цього робити.
З огляду на те, що інфляція наприкінці року буде божевільна, то...
Ой-ой-ой, що ви повторюєте ці слова? За сім місяців ми здали нормальну інфляцію. І я вам обіцяю, що в серпні місяці буде ще терпима інфляція, а от що далі буде, я не знаю. До кінця року на десять відсотків вийдемо, вище не буде в жодному разі . При будь-яких розкладах. Це ж треба як працювати?
А шість мільярдів, яких не вистачає в бюджеті.
Покриється цей дефіцит за рахунок скасування популістських рішень.
„Послом не поїду, не дочекаються”
Повертаючись до круглих столів, чому не запросили Леоніда Кучму?
Я вважаю це помилкою. Я після цього зустрічався з Кучмою і прямо йому сказав, що його незапрошення є помилкою. Я про це говорив і тим, хто відповідає за запрошення.
А за що ви, до речі, плануєте відповідати? От є список рядових народних депутатів, і ваше прізвище там у числі перших, якщо не перше, коли мова йде про дві посади: про секретаря РНБО і про голову Секретаріату Президента.
Мене, з огляду на матеріали ЗМІ, ви призначили й туди, і туди?
Так. А ви куди погодилися?
Я поки хочу відпочити, а потім подивимося. Я ще цю тему не обговорював. І на цю тему із Президентом розмови не було.
Але ж на заслання не поїдете в якусь губернію?
Ні, ні, я вже нікуди не поїду, я буду в Києві. І послом не поїду, не дочекаються. Я буду тут, напоготові.
ІА "Вголос": НОВИНИ