[media=18048,18051,18052,18057,18060,18062,18064,18067,18069,18071,18074,18076,18077,18078,18079,18080,18081,18082,18083,18084,18085,18086,18087]
Всенародний прєзік Ющ Трипільський транзитом через Янівський цвинтар та Оперний полетів на Франківщину. Транзитність – ще одна характеристика для образу хорунжівського пацика, який так і не врубався, що Україна – не домашній вулик.
У Львові його не чекали. Перериті дороги та кілометрові корки – не особливо велика радість для мешканців міста. Приїзд гаранта конституційної проституції тільки збільшив к-ть перекритих доріг. За свідчення очевидців, сердиті пасажири, не довго думаючи, просто і лаконічно називали причину ще одного корка – "той придурок приїхав". Народ вже всьо задовбало, але що для Ющенка народ, коли він звик його називати лагідним словом "публіка".
Чувак приїхав показати шоу. На цей раз шоу було в найкращих традиціях гоголівського ревізора. Німа сцена довжиною в 2-ві години. 1.5 годинне очікування прєзіка на Янівському цвинтарі. Оркестранти в шинелях задовбались тримати свої інструменти, а стільці за уставом їм не передбачено.
Ліцеїсти в одних кітелях, не зважаючи на відносний холод і децельний дощ. Перехід на зимову форму відбувається 15 жовтня, але йобнута українська армія виховує своїх спартанців от такими дебільними методами. Ну, принаймні, поки Єхануров не продав усе військове майно, а прапорщики не злили всю соляру в навколишні села.
Куєва туча народу привалила позиряти на Ющенка. Інші прибирають на могилках та палять листя. Ментів та есбеушників в цивілці на кожному кроці навалом. Собачка знову перевіряє апаратуру на наявність бластера робота Вертера. Якось милого "Свобода" привалила з прапорами на довколишній периметр. Жодних інших партій і тільки, бля, "Свобода" з прапорами. Що Тягнибоку так фігово попивати коктейлі на камеді-клабі, що вони сюди приперлись?
Чекання як й завжди затримується.
Нарешті, цар зійшов з небес. Як й завжди, Ющенко перебуває у далекій нірвані, що має символізувати його вселенську скорботу. Ця нірванність передається усій його свиті. Блаженний Васюник довго втикає в одну точку витріщеними очима. Враження таке, що він побачив волохату зубру, яка минулого разу забрала Ющенка у вирій.
Зелений Павленко заховався за отцями Церкви і специфічно посміхається у далекий космос. Єхануров зашарився чим далі від начальства і чим ближче до кухні. Десантник Кміть, переповнений президентською скорботою, косить своїм фейсом під сцену "перший раз – у перший клас". В очах затаїлась глибока ізмєна з єдиним на увесь глобус питанням: "куди я попав і де мої ласти?"
Андрій Садовий лише підтвердив давно відому тезу про те, що йому заборонено мовчати. Коли він мовчить, він стає схожий на маленького і ображеного ховрашка, в якого якесь падло стирило останній колосок. З його фейсу Мікеланджело Буонаротті міг сміливо можна було писати свою "Пієту", якби Садів жив в 1499 році. Але Садік живе в 21 столітті й тому доводиться малювати з нього мульти. 2-га частина вголосівського мульту має бути в районі вівторок-середа. Запасайтесь пивком, любі друзі.
Повертаючись з території Ренесансу на нашу грішну землю, збочуємо на манівці наших баранів. Наші барани мовчки слухають панахиду, хрестяться, співають гімн і дивляться прямо в об’єктив.
Ющенко перебуваючи і Президентом України, і її Верховним Головнокомандуючим ЗСУ, вирішив згідно усіх новозавітніх заповітів, Передання та параметрів цезарепапізму й собі покропити меморіал святою водичкою. Краще б він завжди кропив монументи, бо в нього це краще мейкається, ніж керувати державою.
Під кінець цієї скорботної штуки пробрався академік Юхновський і зачитав віршик своєї внучки, написаний ще аж в 1989 році. Віршик – дитячий наїв з дієслівними римами, а то й не римами. Такі віршики тре тримати вдома і нікому не показувати, або ж просто спалювати (чому вчить приклад Гоголя). Але з поезією в Україні останнім часом якось не склалось, а патріотичні вірші – це взагалі повний імбіцилізм.
У світі триває тотальна інфантилізація: комплекси називають емоціями, а переляк і тупість – інстинктами. Мівіна вже стала справжньою хавкою, а "Торчин-продукт" добавляє в свою хімію – крапль справжніх грибів. Тупий пафос, фанатичність та екзальтованість перемішана з садо-мазною агресією – ось усі офіційні ознаки теперішнього псевдо-патріотизму.
Але повертаючись до наших баранів бачимо аналогічний закос Ющенка під Мела Гібсона у фільмі "Хоробре серце". Сцена коли Вільям Воллес усвідомлює, що Роберт Брюс його підставив. За оці очі Гібсона, в яких зникає майже остання надія (та й за усе інше), фільму й відвалили 5 Оскарів. Ось де вершина акторської гри, а Ющенко – так собі, вийшов прогулятись.
Ющенко також розчарований. Можна зрозуміти, що мова йде про стадіон. Васюник то молиться, то просить дати йому останній шанс. Садік, взагалі, розп’ятий на хресті, після того, як його зловили на побитті вікон у Ратуші. В Кмітя – тупо опущенні очі з величезним відчуттям провини. На фейсі Юща читається всепланетарне розчарування та усвідомлення того факту, що Львів вже напевне провтикав свій шанс на Євро-2012.
Ющенко, вірний своїм месіанським заповітам, шукає й знаходить в оточенні юд іскаріотських, які й западлили здійсненню його ідеалістичних мрій. Ющ в трансі йде на виліт до Оперного. Згадує, про таку важливу річ в демократичній державі як фотокори та оператори й зверхньо кидає зі свого барського плеча фінішне па-па.
Кому потрібне його материнське па-па? Хіба що свідомим жіночкам, які вважають, що президент України не може триндіти, а лише естетично виліплювати зі своїх уст слова любові, миру і щастя. Та й навіть не слова – Логоси.
Якого фіга він взагалі прилітав до Львова? Його тут ніхто не чекає. Як і трубадурочку Юльку. На Януковича молиться тільки деякий відсоток львівської інтілєгєнції, який завжди готовий полизати чиєсь очко.
ІА "Вголос": НОВИНИ