25 червня УНІАН повідомило, що Ющенко підписав закон про спрощену систему оподаткування. На превеликий жаль, це не так, і це можна було помітити, навіть якщо просто уважно прочитати повідомлення інформагентства. Однак редактори центральних інформагентств відрізняються від журналістів львівських видань лише набагато вищим рівнем зарплат; що ж до рівня професійної підготовки, то він однаково низький що тут, що там.
У повідомленні УНІАН говориться про Закон №7413 "Про внесення змін до деяких законів України (що стосуються платників податків)". Якби це був закон про спрощену систему оподаткування, він би так і називався: Закон України "Про спрощену систему оподаткування", а ще імовірніше – "Про спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва". Не кажучи вже про те, що номер 7413 (точніше, 7413-д) він носив тоді, коли ще був законопроектом, а ставши законом, отримав номер 2642-ІV.
Однак це ще не все, що є цікавого в цьому повідомленні УНІАН. У ньому говориться: "Представники ділової спільноти, які були ініціаторами розробки закону та разом з депутатами фракції промисловців і підприємців підготували його, вітають відновлення спрощеної системи оподаткування в Україні". Але ж спрощену систему оподаткування в Україні ніхто не скасовував!
Так, звичайно, Законом від 25 березня 2005 року № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (далі – Закон № 2505) було накладено деякі обмеження на платників єдиного та фіксованого прибуткового податку.
По-перше, "спрощенців" зобов’язали реєструватися платниками ПДВ, якщо сума від операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців перевищувала 300 тисяч гривень.
По-друге, при наданні послуг за договорами тривалістю понад один календарний місяць отримані від них доходи прирівнювалися до зарплати і відповідно оподатковувалися.
По-третє, платникам єдиного податку було заборонено займатися діяльністю у сферах торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення, архітектури, надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, аудиту, діяльністю з надання в оренду нерухомого майна та ріелторською діяльністю – але цей пункт мав набрати чинності лише з 1 липня. На щастя, не судилося. Закон від 03.06.2005 р. № 2642-ІV «Про внесення змін до деяких законів України» (далі – Закон № 2642) скасував усі ці обмеження.
Але для тих "єдиноподатників", чиї річні доходи ніяк не дотягували до 300 тисяч гривень, хто не надавав послуг за довгостроковими договорами і не займався вищепереліченими видами діяльності, – а таких теж було немало – прийняття Закону № 2505 нічого не змінило. Чому ж тоді УНІАН у короткому повідомленні двічі говорить саме про відновлення спрощеної системи?
Джерелом інформації, яка подається в повідомленні, була прес-служба першого віце-прем'єр-міністра Анатолія Кінаха. Очевидно, у прес-службі Кінаха свідомо пішли на перебільшення і подали скасування трьох обмежень, одне з яких ще навіть не набрало чинності, як відновлення всієї спрощеної системи оподаткування. Простою мовою це називається "приписуванням неіснуючих заслуг", тобто одним із різновидів обману. Таким чином, згуртовані промисловці і підприємці, бажаючи виставити себе в кращому світлі, насправді показали себе з не дуже гарного боку.
В інформаційній довідці до повідомлення УНІАН пише, що спрощена система оподаткування була відмінена внесеними в березні 2005 року змінами до держбюджету. Мало того, що насправді спрощена система оподаткування, як уже було показано, взагалі не скасовувалася, – наведені вище три зміни, що стосувалися "спрощенців", були внесені Законом № 2505 не до Закону про держбюджет, а до Закону про ПДВ і до Указу про спрощену систему оподаткування. Тільки частину правди містить і твердження, що на розгляд парламенту законопроект внесла радник Президента України, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів, народний депутат Ксенія Ляпіна. Насправді до ВР було подано три подібні законопроекти: № 7413, №7413-1 і № 7413-2. Комітет з питань фінансів і банківської діяльності ВРУ порадив авторам цих законопроектів звести їх в один. Так і з’явився законопроект №7413-д, внесений народними депутатами С. Буряком, В. Гуреєвим, О. Майком, М. Оніщуком (фракція Партії промисловців та підприємців України), К. Ляпіною (фракція "Наша Україна"), В. Хомутинніком (фракція "Регіони України"), В. Мусіякою (група "Демократична Україна"), С. Осикою (фракція партії "Єдина Україна") та С. Кіроянцем (позафракційний).
Але ця стаття – не про те, що встановлено Законом № 2642: про те, що стосується "спрощенців", я вже написав, решту ж змін (а їх багато) зацікавлені можуть дізнатися зі спеціалізованих видань, наприклад, з "Дебету-Кредиту" №24. Ця стаття і не про рівень правової обізнаності столичних та регіональних журналістів, а про рівень правової свідомості гаранта Конституції.
Уніфікований законопроект, поданий 1 червня, був прийнятий Верховною Радою напрочуд швидко – за два дні, 3 червня. Прийнятий величезною більшістю – 326 голосами.
Як пише УНІАН зі слів прес-служби першого віце-прем'єра, Анатолій Кінах "висловив упевненість, що підписання закону є промовистим доказом налагодження відвертого, конструктивного та взаємовідповідального діалогу між владою та бізнесом. "Набуття чинності закону № 7413 не тільки сприяє розвитку підприємництва в країні, а й, безперечно, відновлює довіру малих та середніх підприємців до влади”, – зазначив він.
Менше з тим, що перший віце-прем’єр називає закон неправильним номером. Звернімо краще увагу, що про набрання чинності цим законом він говорить як про доконаний факт – у теперішньому часі. Між тим, повідомлення УНІАН датоване 18.00 25 червня (зрештою, воно було у вільному доступі з головної сторінки ще в ніч на 28-ме), тоді як Закон № 2642 набере чинності тільки з дня офіційного опублікування. І величезне значення матиме, чи це станеться до 1 липня, чи після (див. вище про заборонені для "єдиноподатників" види діяльності).
Але найважливіше – це твердження, що "підписання закону є промовистим доказом налагодження відвертого, конструктивного та взаємовідповідального діалогу між владою та бізнесом".
Чи так це?
Відповідно до статті 94 Конституції України, Президент зобов’язаний був протягом п’ятнадцяти днів після прийняття закону або підписати його і офіційно оприлюднити, або повернути закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Це положення Конституції дуже не подобалося попередньому Президентові, який полюбляв притримати в себе вже прийняті Верховною Радою закони. На слушні зауваження з цього приводу він відповідав, що в Конституції, мовляв, не сказано, чи йдеться, про календарні дні, чи про робочі. Він навіть наважився внести з цього приводу конституційне подання до Конституційного Суду. Однак КСУ в рішенні від 7 липня 1998 року №11-рп/98 встановив: "Перебіг п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, треба обчислювати в календарних днях. Строки підписання та офіційного оприлюднення Президентом України законів України, визначені частинами третьою та четвертою статті 94 Конституції України, починаються з наступного дня після їх отримання Президентом України. Якщо закінчення п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього строку є наступний робочий день".
Стаття 6.10.1 Регламенту Верховної Ради України відводить на передання підписаного Головою Верховної Ради України закону на підпис Президентові України п’ять календарних днів. Отже, не пізніше 8 червня Закон № 2642 вже мав бути в Секретаріаті Президента. 9 червня (четвер) почався відлік передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України п’ятнадцятиденного строку. Таким чином, 23 червня Закон № 2642 мав бути вже не тільки підписаний Президентом, але й опублікований в офіційному виданні відповідно до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності".
Якщо Президент мав якісь зауваження до Закону (а чимало зауважень до законопроекту № 7413-д висловив Інститут проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого), він мав би в той самий строк повернути його до Верховної Ради для повторного розгляду. Але в цьому випадку це не мало жодного сенсу, бо Закон № 2642 був прийнятий вже у першому читанні такою кількістю депутатів, якої більш ніж досить для подолання вето Президента і будь-яких його зауважень до закону. Отож Закон № 2642 не був повернутий до Верховної Ради – але й підписаний він був тільки через два дні після того, як уже мав би набрати чинності.
Чи є таке бюрократичне затримання надзвичайно важливого закону, та ще й з порушенням Конституції, та ще й самим главою держави, який є гарантом додержання Конституції, – "промовистим доказом налагодження відвертого, конструктивного та взаємовідповідального діалогу між владою та бізнесом"? І що скаже перший віце-прем’єр підприємцям, які з 1 липня повинні припинити свою діяльність відповідно до вимог Закону № 2505, якщо Закон № 2642 так і не буде офіційно опубліковано до 1 липня? А якщо Закон № 2642 все-таки набере чинності до цього терміну (сподіваймося) – то що пан Кінах скаже тим підприємцям, які вже зареєструвалися як платники ПДВ?
А ми тим часом чекаємо на закон про спрощену систему оподаткування. Справжній.
ІА "Вголос": НОВИНИ