Славні українські поп-виконавці, святі безсрібники і чудотворці: Руслана, Олександр Пономарьов, Maxima, ТІК та ТНМК підписались на безкоштовну поп-агітацію верхніх та нижніх округлостей Юлі Тимошенко.
Оскільки парад-алє даних бездарностей українського шоу-бізнесу (у вигляді концерту) розрахований на екзальтованих малолєток та гопоту з пивком, які сумнівно, що будуть голосувати за Юльку, то вирішено було провести ще й пресуху, щоб читаючи частина міста Львова дізналась, які у нас розумні та веселі поп-виконавці.
Продовжуючи в цілому пресушну тематику, варто не забути згадати, що орієнтація на дану частину місцевого суспільства явно вказує на невеличку користь від такого заходу, що у свою чергу посилює усі можливі гіпотези та теорії про банальне відмивання бабла під триндьож про моральність, спасенну місію та заборону дитячої порнографії (актуальної нині після справ Романа Поланського та Брук Шилдс).
Також варто вказати на те, що організацією даної порнографії займались виключно київські товариші з косою, тому й в двері пресруму Західнету несподівано трансплантувався русскагаварящій охоронець та столик для незрозумілої акредитації. Тут ще більше варто нагадати про те, що в анонсах розісланих з бютівського мила не було жодного пункту про якусь акредитацію, що вже говорить про тотальне тупіння в рядах помічників Тимошенко.
Навколо цієї ситуації швиденько хвостиком підмахнули кореспонденти ЗІКу, які моментально відписались про неймовірний скандал з їх непусканням на пресуху, хоча туди з курантами все ж можна було прорватись. Хоча, ще більше розсмішила одна акредитаторка, яка хотіла звати редакторку Західнету для ідентифікації тебе, як журналіста. Те, що на Західнеті з певного часу процвітають колючі троянди інквізиції та фанатичного бабського псевдо-фемінізму, то одне, але ж навіщо опускатись до таких, можна сказати, навіть гестапівських методів (для тих, хто у танку, напевне потрібно згадати про існування такої штуки, як іронія).
Не секрет, що певна частина українського населення розуміє тільки, так званий ненормативний лексик і тому споглядання щасливих фейсів благодійників українського народу буде описуватись нижче.
Поп-благодійники, чи благодійники поп не взяли з собою тільки Пономарьова, який, після реклами херсонського кетчупу, ймовірно не захотів ганьбити свої капці своєю присутністю. Тільки у прес-релізі він (чи хтось за нього) написав, що пан Пономарьов (якогось там року народження) вважає, що лише Тимошенко любить усім серцем Україну.
Ще більш зрозуміліше, що на чолі цього бездарного кагалу попунів від естради головувала тьотка Руслана. Лише на час каліфнувся виступ такої собі Максими без екранного фотошопу, яка відома лише тим, що хоче взірвати світ тупо скопійованою з закордонних лекал любов’ю. Зрозуміло, що її наївний виступ, ще більше виявив наявні проблеми в мисленні її попи.
Тіківський Бронюк виявився найбільш совісним меном цього юліанського легіону фарватеризуючи між абстрактними заявами про залежність його батьківських почуттів до доньки від майбутнього України. І жодної букви з прізвища Тимошенко. А кажуть, що тільки політики можуть займатись популізмом.
Танки на Майданах Конго розгрібали комерційне питання через тільки їм зрозумілі сміхуйочкі. Хоча Фоззі, набравши повітря в легені, аж надто гіперсерйозно чесав про історичну місію спасіння Тимошенко. Фагот просто відмазався від будь-якого возхваляння косатої Юльки розчинившись в колективному підсвідомому (це ж йому не полуничного Гриця в Beastie Boys тирити).
Ну от слова добігли й до свідомої громадянки та галичанки Руслани, яка непереконливою посмішкою з малахольними конотаціями 70-річної бабусі намагалась усім пояснити, що вони співають не за гроші, а просто так – за святу ідею. Смішнішими були лише її заяви, що про свою присутність у списках НСНУ вона дізналась з інтернету і тому ні сил, ні бажання, ні натхнення відмовлятись від парламентської відсидки у неї вже не було.
Косячи під ідіотів ця братва тупо брехала в очі з серпанком псевдо-морального іміджу Юлі Тимошенко. Для Януковича Руслана вистрибувала з трусів. Для Ющенка – скакала козою на Майдані. А після Тимошенко з таким закосом під юродиву, наступним її кроком може бути похід у монастир. Користі з того буде набагато більше, аніж з теперішньої її іконографії для малолітніх фанаток.
Зрозуміло, що Руслана – звичайний продукт кон'юнктури. Що це ще можна зрозуміти. І що прагматичність ще ніхто не скасовував. Але ж нафіга ламатись, як целочка і триндіти про благодійну безкоштовність? Межа між поганими політиками і добрими музикантами вже давно розмивалась на українських горизонтах, але у даному випадку – вони злились у мистецьких обіймах. Що ті – підараси, що ці – гандони – одна сатана (p.s. ці слова вжиті для підтримання іміджу ненормативного лексика).
І як ляпнула не подумавши (на бабський розум) у прес-релізі вищезгадана Максима: "Чого хоче жінка – того хоче Бог". А з такими тезами, дуже швидко можна заїхати під Магадан. Відмивання бабла – чим не спосіб зарезервувати собі місцинку у раю? Тим більше, свято у то вірячи.
ІА "Вголос": НОВИНИ