Львів’янин Віктор Легкодух, який цього року привіз з Ігор Нескорених золоту та срібну медаль, а з Ігор Воїнів чотири золотих, дві срібних та одну бронзову, має намір залишити ветеранський спорт.

Про це він розповів «Вголос» після тріумфального повернення з Міжнародних спортивних змагань серед ветеранів Ігри Воїнів, які відбуваються щорічно в США.

Я розмовляю з ними як рівний з рівними

За його словами, таке рішення він прийняв після відвідин бойових побратимів у госпіталі.

«Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у нас буде багато хлопців та дівчат, яким участь у цих змаганнях буде потрібною. Я свого часу спробував і мені сподобалося. Але я не хочу займати їхні місця», - говорить офіцер.

Натомість він залишиться поруч з ними як ментор: буде радити, підказувати, надихати.

Віктор зізнається, що у госпіталь він ходив до бійців, які зазнали таких поранень як і він, аби підтримати їх та показати на власному прикладі, що після поранення життя не закінчується.

«Дехто ще був у собі після поранення, дехто розпитував як розпочати займатися спортом. Були й такі, які цікавилися як потрапити на змагання. Мене потішило, що серед них не було таких, які вважали, що через поранення та інвалідність життя більше не буде. Хоча поранення там були важкі: і спинного мозку, і подвійна, і навіть потрійна ампутація», - зізнається він.

Розмовляючи з пораненими, Віктор Легкодух розповідав про себе: як пережив поранення, звістку про те, що тепер доведеться пересуватися у візочку, як розпочав тренування і які страхи та перепони подолав на шляху до своїх перемог.

«Я говорив з ними як рівний з рівними. Можливо, якби до них прийшов недопсихолог з руками та ногами і почав казати: я тебе розумію, то вони б його не слухали. Як ти можеш зрозуміти людину, в якої нема кінцівок?» - риторично говорить переможець ветеранських ігор.

Ветерани Другої світової підтримують Україну

Що ж стосується Ігор Воїнів, то Віктор Легкодух зізнається, що отримав задоволення від змагань.

«Я отримав задоволення і від Ігор Нескорених, і від Ігор Воїнів. Але на останніх більше задоволення, бо – більше медалей», - жартує офіцер.

Згадуючи Ігри Нескорених, чоловік зізнавався, що вагався чи варто їхати на змагання, коли в Україні триває повномасштабна війна. Але практика показала, що світ очікував перемог від українців, в тому числі і спортивних.

То ж на змагання воїнів у США наша команда їхала вже без вагань.

Тим більше, що українська команда отримала можливість тренуватися у Британії.

«Ми понад місяць жили в реабілітаційному центрі для ветеранів Другої світової війни на березі Ла-Маншу і тренувалися», - каже він.

Цікаво, що там же поруч мешкали й самі ветерани. Віктор розповідає, що цим чоловікам уже далеко за 90, а були й такі, які відсвяткували свій столітній ювілей.

«Вони всі при світлому розумі. Цікавляться подіями у світі і з задоволенням розмовляли з нами та розпитували про війну в Україні. Вони підтримували нас і бажали перемоги. Окрім того, ці ветерани активно донатять ЗСУ. Вони постійно казали, що хочуть аби путін здох», - розповідає переможець змагань.

Він тішиться, що українська команда мала час на добру підготовку до змагань. А також наших хлопців перевезли окремим літаком з однієї військової бази на іншу.

«Нам не довелося очікувати в загальній черзі, проходити процедури зважування. Це покращило і полегшило наш переліт», - зауважив він.

І про медалі

Розповідаючи про Ігри Воїнів, то, як згадує офіцер, його перший змагальний день був на ручному велосипеді. Ветерани змагалися у спринті та на витривалість. Цей день приніс Вікторові «срібло» та «бронзу».

«Перше місце взяв американець. Ми з ним подружилися ще під час Ігор Нескорених. Він професійно займається цим видом спорту», - розповідає Віктор Легкодух.

Наступного дня український військовослужбовець вже змагався у веслуванні на тренажерах. Тут він взяв два «золота».

«Я побив свої попередні рекорди. Я знав, що я виклався на повну. І це мене дуже тішило. І не могло не потішити два «золота» », - зізнається офіцер.  

І ще дві золоті медалі Віктор здобув у змаганнях з метання булави та метання диска. Це сталося саме на День Незалежності України.

Увесь час поруч з Віктором була його кохана дружина, яка свого часу підштовхнула його до заняття спортом та участі у ветеранських змаганнях. Кожного разу, перед початком чергового змагання, вона благословляла його на рекорди. І коли таки чоловік здобував чергову медаль, то плакала з радості.

Нагадаємо, як повідомляв «Вголос»,  офіцер ЗСУ, викладач Академії Сухопутних військ Віктор Легкодух привіз цього року з Гааги дві медалі. А з США – цілих сім.

ІА "Вголос": НОВИНИ