[media=30453,30454,30455,30456,30458,30459,30461,30463,30465,30467,30468,30469]
Про "Підкамінь" не чули тільки ті, хто або не читає інтернету, або тусується з марсіанами, або взагалі далекий від подій культурних і тим більше фестивальних. Розведена тривала полеміка "Підкамінь" чи "Славське", застрашування приїздом Ющенка, сила-силенна прогнозів, файно спланована програма виступу гуртів, непопсовість місцевості – все це зробило справу старого доброго піару і реклами в потрібних колах.
Тож 27-29 липня етно-фестиваль "Підкамінь" зібрав близько 10 тисяч гостей з різних куточків України, в кожного з яких залишились свої яскраві враження, особливо від… тамтешнього болота – фішки цьогорічного фесту.
Що може підірвати тебе дощового ранку, змусити скласти плєцак і попхатись кудись з наметом в інший кінець області на три дні, коли навіть прогнози погоди тішать не дуже і навіть етно-музика тебе не гребе? Але лишатись сам на сам із змоклим містом не хочеться, бо більшість друзів і знайомих теж спакувались на Підкамінь.
Що ж… дорога маршруткою не зайняла багато часу. За пару годин ми прибули і вже йшли болотяною дорогою до фестивальних місць, де якраз відбувалось щось на кшталт відправи. Твань в деяких місцях була просто непролазною, але все ж по-своєму живописною і аутентичною. Ти йдеш і намагаєшся якось більш-менш акуратно пролізти (бо то був тільки перший день), попри тебе маячать брудні гади й гумаки, визуватись ще ніхто не наважувався. Відвідавши наметове містечко, зустріли там купу знайомих писків.
Помітила цікаву особливість – повернення хвилі гіпі в субкультурах. Ще не бачила їх стільки в одному місці!
Вдень виступали народні колективи, як же без них. Як висловився Місько Барбара: "Для місцевих це незрівнянний кайф, коли всі свої збираються, монтується сцена, співаються пісні". До речі, не приїхали франківські Кораллі та київська Атмасфера, одні через негоду, другі – через хворобу. Програму доповнили гуртом ДоСхідСонця, ну й Тарута, Русичі та Юркеш (як і було заплановано).
Вночі вперіщила злива, вона припала якраз на виступ Юркешу. Від того смаку дощу, бруду на взутиках і взагалі бруду по коліно та промоклого до нитки одягу гребло не по дитячому. Чи це людиська, найоригінальніші з яких просто купались в грязюці, поширювали таку позитивну енергетику, чи як – не знаю, але було нереально кльово!
"Напевне, тільки справжні ідіоти можуть в такий дощ по вуха в багні відриватись під таку херню, як ми граєм" – ляпнув соліст Юркешу перед піснею "Happy hippy", і то була найреалістичніша фраза за весь фестиваль, здається.
Наступного дня вичистити взуття не вдалося і не було особливої потреби, бо багно всеодно нікуди не поділось, ходила босоніж, відчуваючи "тактильний контакт з рідною землею" (за словами поетки Мар’яни Савки). Сушити одяг теж не було де, йому довелось висихати на мені, а сонце допомагало цьому процесу.
Добре, що учасники гуртів ходили просто поміж людей, що спрощувало спілкування з ними та збір коментарів. Русичі катались на фірі місцевого лісника, Лірник Сашко, як завше, розважав дітей своїми казками та байками і був дуже позитивно налаштований абсолютно до кожного, хто відвідав фестиваль, радо затівав розмови. Цього ж другого дня нарешті приїхав і обіцяний ведучий – Місько Барбара, всі, звісно, йому дуже тішились. Заступав його напередодні Андрій Жолоба. Він і продовжував допомагати пану Барбарі в цій нелегкій справі. Бо як висловився сам Місько: "Роль ведучого – найневдячніша роль на фестивалі. Ніби виступаєш – і ніби й не виступаєш".
В межах "Підкаменя-2008" відбувались також байк-шоу, фаєр-шоу, лицарські бої. Даруйте відсутність знимків. Досить цікавими були саморобні ятки, в яких народні умільці продавали різні сувеніри, вироби з скла, глини, прикраси та інші дрібнички ручної роботи, а також – справжню медовуху. Продавались також і антикварні речі. Деякими місцями це нагадувало львівський "Вернісаж", але все ж якась неповторність того всього була. Охочих спробувати себе в ткацтві або ліпленні предметів з глини було доста (переважно дітей), їх вчили ремеслу прямо на місці.
Субота відзначилась виступами таких гуртів, як Чоботи з бугая, Бурдон, Сонцекльош, ДримбаДаДзиґа та ВВ. Тільки от це болото на другий день вже частково починало дратувати, особливо після вечірньої зливи з градом. Його просто було стільки, що автівку зі Скрипкою тягнув трактор. Хоча люд відривався не гірше учорашнього. В неділю погода значно прояснись, багно почало підсихати і ставало подібним на пластилін.
Частенько довелось бувати у виїзному "Кабінеті", де вже третій день відбувались літературні читання by Юрій Кучерявий, Мар’яна Савка та ін.. На розмови було запрошено і Міська Барбару як актора з "Арабесок". Ну й годував "Кабінет" не лише духовною їжею.
Останній день фестивалю доповнився Перкалабою та Іздриком, який пробував себе в ролі клавішника. Не обійшлося й без презентації нового чергового віртуального "Четверга", тепер це було арт-відео.
За міні-підсумками з прес-конференцій стало зрозуміло, що "Підкаменем" залишились задоволеними усі: від ініціаторів та учасників до гостей. Щодо жертв, то організатори пожартували, що на великому весіллі буває куди більше пригод. Надалі фестиваль буде розширюватись, будуть ставитись вже 3 сцени, поле засіватиметься газонною травою, долучатимуться абсолютно всі гурти, охочі виступити. Будуть вислуховуватись всі влучні пропозиції, які можна висловити на офіційному сайті.
Вечірні виступи Вію, Перкалаби та Мертвого Півня були просто незрівняними! А в Півнів взагалі кожен виступ – то мегавиступ, коли Місько не дає навіть перепочити між піснями і виконує старі добрі "Літо буде", "Чуєш, мила", "Б’ютифул Карпати"…
Пофігістично-мирна пісенька "Ето" розігнала спокій і тепло по душі. Півні відспівали, завершивши своїм виступом і другий етно-фестиваль "Підкамінь". Нам зостались враження, спогади та спакований одяг, якому вже не терпілось до пральки.
фото: Іван Коваліско та Борис Віктюк
ІА "Вголос": НОВИНИ