День Соборності України в історичному календарі містить дві важливі дати: перша – Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році, інша – “Ланцюг Єдності” 1990 року. В місті Миколаєві, що на Львівщині, урочисто відзначали обидві події. Про це свідчать як архівні дані, так і спогади очевидців.

День Злуки 1919 року

Місцевий  історик Роман Сколоздра розповідає, що 20 січня 1919 року у Миколаєві пройшло велике маніфестаційне свято з нагоди Злуки. 

“Хоч це був не святковий день, у церквах міста та селах Миколаївщини відбулися урочисті Богослужіння. Після Літургії кожне село численними делегаціями на чолі із священниками вирушило до Миколаєва. Збір був біля центральної церкви міста, храму Святого Миколая Мирлікійського. Тут також відбувся молебень і численна колона рушила на площу Ринок”, – розповідає історик

За архівними документами, в ході взяло участь понад  10 тисяч осіб.

Попереду йшли колони почесної кінної варти, потім – стрілецькі частини вишколу УСС, які очолював  командант групи “Щирець”, підполковник Костянтин Слюсарчук, далі – управа міста, містяни і сільські громади.

Чому святкування почалося ще 20 січня, Роман Сколоздра пояснює так:

“Українська національна рада в Станіславові уже  прийняла свій документ про Злуку, і, щоб підтримати морально українську владу ще до подій у Києві, тут організовують таке велелюдне віче”.

Як зазначає пан Роман, тоді на площі Ринок велику промову мав священник з села Пісочної – Василь Кузьмич, син якого, Ярослав, був старшиною Легіону Українських Січових Стрільців.

Також у цей день перед миколаївчанами виступив посол Українського парламенту Микола Левицький.

Під час промов постійно лунали вигуки “Слава”, а вояки давали салют.

Зі слів Романа Сколоздри, напевно, від того часу Миколаївщина не мала більшого такого здвигу своїх жителів.

Ланцюг Єдності 1990 року

Минає понад 70 років – і наступною датою, яка зібрала у цей день тисячі  миколаївчан, стає “Ланцюг Єдності”, або “Живий ланцюг”.

“Враження від “Ланцюга Єдності” зберігаються у моєму серці, як у серцях багатьох українців, теплим спогадом. Почалося все з того, що Велика рада Народного Руху України взяла собі за зразок балтійські народи, де скоріше проводили такі “Ланцюги Єдності”, і ухвалила  у неділю, 21 січня 1990 року, провести таку акцію в себе”, – розповідає історик.

Спочатку планували, що “Живий ланцюг” буде лише від Києва до Львова. Але пізніше вирішили продовжити його до Івано-Франківська, колишнього Станіславова, столиці ЗУНР.

За неофіційними підрахунками, у ньому взяли участь до п’яти мільйонів учасників. Хоча тогочасна компартійна влада говорила про десятки тисяч. 

“Тоді  панувало величезне піднесення. Більшість жителів району вийшли на «Ланцюг Єдності». З самого ранку, після Служби Божої, мало хто йшов додому, а спішили зайняти місця. Маленьких дітей і людей старшого віку ставили якнайближче до сіл, а інші –  розходились вздовж траси”, – згадує історик.

Та каже, що одночасно почали автобусами під’їжджати люди з Нового Роздолу, селища Розділ, Жидачева, Дрогобича, Самбора, Старого Самбора. 

“Стояли тісно, в багатьох місцях по кілька осіб. Я був координатором “Ланцюга Єдності” і, проїжджаючи повз учасників акції, був вражений кількістю присутніх”.

Також Миколаївська районна організація Народного Руху України організувала кілька автобусів активістів, які у цей день поїхали у місто Новоград-Волинський Житомирської області. Із села Устя (Миколаївський район) поїхав вертеп, який виступав у Новоград-Волинському, біля пам’ятника Лесі Українці.

І хоч офіційно свято “День Злуки” було визнано лише у 1999 році, та, як каже Роман Сколоздра, у народних домах Миколаївщини, починаючи з 1990 року, 22 січня завжди відбувались урочистості з нагоди Соборності України. Про це свідчать афіші, що зберігаються в його приватній колекції.

ІА "Вголос": НОВИНИ