Проект Закону про внесення змін до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансування політичних партій) передбачає, що право на отримання державного фінансування статутної діяльності матимуть лише ті партії, які за результатами останніх виборів народних депутатів отримали не менше 3% голосів виборців на свою підтримку.
У документі йдеться про те, що відшкодування витрат партій на передвиборну агітацію здійснюватиметься у розмірі фактичних витрат відповідних партій, але не більше ніж 100 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат.
Крім того, закон пропонує введення обмежень та контроль обсягів добровільних внесків, пожертв до фондів партій через відкритість та підзвітність. При виявлених порушеннях, дані пожертви перераховуються до бюджету України. Передбачається також посилення кримінальних та адміністративних покарань за порушення обмежень у фінансуванні партії, встановлюються обмеження щодо використання ресурсів та майна політичними партіями.
Щороку до 31 березня політичні сили зобов’язані підготувати та опублікувати щорічний докладний фінансовий звіт, подати його до Антикорупційного бюро та Рахункової палати. Вони також мають готувати для НАБУ щоквартальні докладні звіти щодо надходжень політичній партії.
«Вголос» запитав у експертів, чи ефективною у Україні буде система державного фінансування партій і які ще документи мають бути прийняті в Україні, щоб максимально унеможливити вплив олігархів на політику в державі.
Володимир Цибулько, політолог
Як відомо, система державного фінансування партій є дуже простою – вона оцінює ефективність партій за результатами виборів і відповідно до цих результатів нараховується компенсація політичним силам на їх діяльність.
У нашій державі фінансування політичних партій взагалі необхідно вивести на абсолютно нову прозору систему. Це має бути система членських внесків, одноразові внески від членів партій у рік виборів тощо. Фінансування політичних партій має відбуватися виключно із білих, прозорих, підтверджених податками коштів.
Крім фінансування, важливо також поставити однакові умови доступу політичних сил до медіа ресурсів.
Зазначу, що система державного фінансування партій має і одну небезпеку: ті політичні сили, які отримуватимуть кошти після виборів, перебуватимуть у вигідніших, ніж новостворювані партії умовах. Тому потрібно, крім фінансування партій, обумовити також фінансування нових політичних проектів. Тобто для позапарламентських партій теж має бути певна система фінансування, аби забрати оцю схему нерівності.
Сергій Таран, політолог, директор Міжнародного інституту демократій
Впровадження системи державного фінансування політичних партій в Україні є неминучим. У Європі лише чотири країни, де немає державного фінансування, серед них Мальта і Білорусь.
Якщо ми перебудовуємо нашу виборчу систему за європейським зразком, то треба рухатися до європейських стандартів функціонування партійних структур. Не можна виключати впровадження американської системи фінансування, коли партії фінансує великий бізнес, але робить це відкрито. Однак більша частина законопроектів та реформ у нас орієнтовані на Європу.
Впровадження такої системи потрібне, бо воно заощаджує бюджетні кошти. Якщо партія фінансується із бюджету, то політики, які потрапляють до парламенту нікому, крім своїх виборців, нічого не винні. Якщо ж партія фінансується олігархом, то він розглядає її, як бізнес-проект, з якого він намагається вибити якнайбільше коштів.
Тому для здешевлення політичного життя надзвичайно важливим є державне фінансування партій. Більше того, нам потрібно здешевити політичний процес, а отже впровадити низку інших заходів. Йдеться про заборону телевізійної політичної реклами та політичної реклами на біг-бордах. Так є у багатьох європейських країнах. Слід також серйозно обмежити суму коштів, які політики можуть витрачати на виборах.
Важливо добре визначити пропорцію цього фінансування. Якщо держава даватиме, до прикладу, десять відсотків від потреби партії, то це практично нічого не змінює. Тому варто зачекати, коли буде прийнятий якийсь конкретний законопроект, і лише тоді ми побачимо – це бутафорія чи серйозний намір змінити щось у роботі партій.
Хочу також наголосити, що умовах тотального популізму, який є зараз в Україні, політикам буде надзвичайно складно пояснити громадянам, що зараз, у таку економічну скруту, партії мають фінансуватися із бюджету.
Олексій Гарань, історик-міжнародник, політолог
Головне досягнення державного фінансування партій полягає у тому, що відповідно до такої системи механізм фінансування політичних формувань має бути абсолютно прозорим. Однак в Україні проблема полягає у тому, що партії у нас не є програмно-ідеологічними. Більшість партій, в тому числі й парламентських, – це насамперед політтехнологічні проекти, які виникли під певні вибори і не відомо, як довго вони будуть існувати.
Такий законопроект, безперечно, має багато позитивів, однак він самостійно не може унеможливити вплив олігархів на політику. Для цього в Україні також мають бути відкриті партійні списки, має бути прийнятий закон про розкриття кінцевого власника медіа, нерухомості тощо. Підхід має бути комплексним, лише тоді можна досягти результатів.
Володимир Фесенко, кандидат філософських наук, доцент політології
Технічно, процедурно впровадити систему державного фінансування партій дуже просто, потрібна лише політична воля.
Однак є кілька потенційних проблем. По-перше, це нестача коштів. У нас в державі війна, багато соціальних проблем, тому витрачати кошти на політичні партії здавалося б недоречним. Політикам потрібно буде знайти компроміс, щоб це дратувало людей, щоб громадськість бачила необхідність такої системи. З іншої сторони сума фінансування партій не може бути зовсім символічною, бо тоді нічого не зміниться.
Залежність партій від зовнішнього фінансування ліквідувати повністю, очевидно, не вдасться. Але зменшити її, забрати в лідерів потребу бігати по олігархах і шукати грошей, система державного фінансування партій може.
По-друге, під питанням є підтримка цього законопроекту в парламенті. У першому читанні його проголосували, однак далі можуть виникнути проблеми, зауваження, критика. Популістська позиція деяких народних депутатів буде така: не можна виділяти гроші на фінансування політиків, коли у нас такі величезні проблеми у соціальній сфері, коли потрібні гроші на війну. Безумовно, громадськість на це буде реагувати неоднозначно. Тож врешті усе залежить від волі провідних політичних сил та ситуації в парламенті.
В умовах економічної та соціальної кризи, тотального обмеження грошей у суспільстві така ініціатива буде сприйматися критично. Однак для того, щоб державне фінансування партій зменшувало їх залежність від олігархів та інших впливів, потрібне формування прозорої фінансової системи. У нас же тіньова економіка, яка призводить до тіньового політичного фінансування. Якщо буде прозоре фінансування партій, ретельний контроль за коштами, які витрачають партії, а також гнучка система оподаткування в державі, партії зможуть існувати за кошти, які виділятиме їм держава.
Леся Бурбан, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ